5) При гарячці розвивається негативний азотистий баланс, обумовлений перевагою катаболізму білків над їх синтезом.

? Захисно-пристосувальне значення гарячки.

При гарячці в організмі створюються несприятливі умови для розвитку збудників інфекційних хвороб і підвищується активність механізмів неспецифічної і специфічної резистентності організму. Зокрема:

а) пригнічується розмноження багатьох вірусів, підсилюється утворення інтерферонів;

б) збільшується фагоцитарна активність макрофагів і нейтрофілів;

в) підвищується інтенсивність синтезу антитіл;

г) зростає чутливість багатьох інфекційних збудників до дії лікарських речовин;

д) покращується бар’єрна і антитоксична функція печінки, підсилюється діурез і, отже, виділення з організму токсичних речовин. *

Гіпертермія (гарячкоподібний стан - ГПС) – підвищення температури тіла без участі пірогенів.

За етіологію і патогенезом вони поділяються на: а) екзогенні, б) ендогенні.

Екзогенна гіпертермія виникає при: 1) значному посиленні притоку тепла із зовнішнього середовища: а) жаркий клімат, б) гарячі цехи, в) висока температура в сауні, бані; 2) дії факторів, які затрудняють тепловіддачу: а) вологонепрониклі, теплоізолюючі костюми, б) висока вологість повітря, в) недостатня вентиляція.

Найбільш швидко екзогенна гіпертермія розвивається при поєднанні посиленого притоку тепла ззовні з перешкодами тепловіддачі.

Екзогенна гіпертермія за механізмом розвитку немає нічого спільного із гарячкою: гарячка створюється самим організмом, гіпертермія – всупереч йому.

Ендогенна гіпертермія – утворення надлишкового тепла в організмі. За етіологією і патогенезом розрізняють 3 групи ендогенних гіпертермій:

1) Гіпертермії пов’язані із порушеннями центру терморегуляції: а) пошкодження центру терморегуляції при травмах головного мозку, енцефалітах, порушеннях мікроциркуляції в гіпоталамусі, набряку мозку, гіпоксії, іонних та метаболічних порушеннях, б) активації стимулюючої дії кори головного мозку на центри терморегуляції при істерії, психічних захворюваннях, які супроводжуються нервовим збудженням, сильному хвилюванні, стресі, при вживанні психомоторних стимуляторів типу кофеїну, фенаміну.

2) Гіпертермії пов’язані із підвищенням теплоутворення, не обумовленому перебудовою центру терморегуляції. Спостерігається при: а) посиленні скорочувального м’язового термогенезу при дуже інтенсивній м’язовій роботі у поєднанні із умовами, які затрудняють тепловіддачу, б) патологічному м’язовому термогенезі при корчах, які викликаються правцевим токсином, стрихніном та іншими судомними препаратами; в) злоякісній гіпертермії при дачі наркозу на фоні дії антиполяризуючих міорелаксантів, що супроводжується ригідністю м’язів, різким підсиленням метаболізму і розвитком ацидозу (при такому стані to може піднятися до 44оС, а смерть наступає у 80-95% від фібриляції шлуночків, набряку легень і розвитку ДВЗ-синдрому), г) підвищенні основного обміну при тиреотоксикозі, коли to частіше субфебрильна, але при так званному тиреоїдному “штормі” може досягати 41оС, д) розладах процесів окисного фосфорилювання із збільшенням утворення вільного тепла при феохромоцитомі.

3) Гіпертермії пов’язані із зменшенням тепловіддачі, не обумовленої перебудовою центру терморегуляції, що можливе при: а) зменшенні потовиділення при отруєннях холінолітиками (атропіном, скополаміном), б) вираженому спазмі судин шкіри під впливом гіперадреналемії при феохромоцитомі чи при передозуванні адреноміметиків.

0 Таким чином, гарячка відрізняється від гіпертермії:

1) За причинним фактором: а) при гарячці - пірогени різного походження, б) при гіпертермії – зовнішні і внутрішні фактори, які не стимулюють утворення пірогенів.

2) За формуванням реакції у філогенезі: а) гарячка розвивається тільки у гомойотермних, б) гіпертермія – у пойкілотермних і гомойотермних.

3) За формуванням реакції в онтогенезі: а) повноцінна гарячка може виникати в кінці 1-го року життя, б) гіпертермія виникає у любому віці.

4) За симптомами: а) при гарячці залежать від стадії, б) при гіпертермії – постійні.

5) За змінами терморегуляції: а) при гарячці - не порушена, б) при гіпертермії – порушена.

6) За значенням для організму: а) при гарячці – захисна реакція, при якій поєднуються елементи захисту і ушкодження, б) гіпертермія – завжди патологічний стан.

7) За шляхом корекції температури: а) при гарячці – за допомогою фармакологічних жаропонижуючих середників, б) при гіпертермії – усунення причини, фізичні методи охолодження.

У р о з в и т к у гіпертермії виділяють 2 стадії: а) компенсації і б) декомпенсації. У 1-шу стадію завдяки захисно-компенсаторним реакціям організму температура ядра тіла не змінюється, незважаючи на дію термічних факторів. Якщо зазначені реакції будуть недостатні, то настає стадія декомпенсації, основною ознакою якої є вихід температури тіла за межі норми.*

У стадії компенсації захисно-компенсаторні реакції спрямовані на збільшення тепловіддачі. До них відносяться: 1) розширення периферичних судин; 2) збільшення потовиділення; 3) реакції, спрямовані на збільшення площі відкритої поверхні тіла (зміна пози, поведінкові реакції); 4) у тварин теплове часте дихання.*

У стадії декомпенсації є підвищення температури тіла. Вона супроводжується: а) різким порушенням функції ЦНС; б) посиленням дихання, кровообігу й обміну речовин; в) подальше підвищення температури тіла і перенапруження нервових центрів може закінчитися їхнім виснаженням, порушенням дихання, функції серця і зниженням артеріального тиску; г) розвивається гіпоксія.

У результаті рясного потовиділення розвивається зневоднення, порушується електролітний обмін. Згущення крові і підвищення її в’язкості створюють додаткове навантаження на апарат кровообігу і сприяють розвитку недостатності серця. На тлі наростаючих явищ кисневого голодування з’являються судоми, настає смерть.

Гостре перегрівання із швидким підвищенням температури тіла одержало назву теплового удару.*

Принципи жарознижуючої терапії

Жарознижуюча терапія, в основному фармакотерапія, спрямована на зниження температури тіла при гарячці, яка супроводжується негативним впливом високої температури на життєдіяльність організму. Зниження температури може бути досягнуте за допомогою лікарських речовин, які впливають на гіпоталамічні центри терморегуляції, а також на процеси теплопродукції і тепловіддачі. Як жарознижуючі засоби широко використовуються ненаркотичні анальгетики: ацетилсаліцилова кислота (аспірин), амідопірин, індометацин, парацетамол і деякі інші препарати. Ці жарознижуючі засоби, впливаючи на теплорегулюючі центри, збільшують тепловіддачу через розширення судин шкіри і підвищення потовиділення. Одним з механізмів жарознижуючої