Крім багаточисельних факторів ризику, до раку даного органу ведуть передракові захворювання молочної залози. Серед них найбільш частим і небезпечним визнано мастопатію у її різних варіантах: дифузна, проліферуюча вузлова, фіброзно-кістозна та внутрішньопротокова папілома.

До передракових захворювань грудної залози відносять також хронічні мастити, туберкульозне ураження залози, дисембріоплазії, галактоцеле та доброякісні пухлини (аденома, лейоміома, ліпома, ангіома та інші).

Клініка. Права та ліва грудні залози уражуються злоякісною пухлиною однаково часто, хоча деякі автори вважають, що рак частіше буває зліва. Інші вчені пишуть, що частіше вражається права залоза. За даними Санкт-Петер-бургзького НДІО ім. Н.НЛетрова, права грудна залоза була вражена раком у 48,8%, ліва - у 49,8%, а обидві - в 1,4% спостережень.

Серед різних відділів грудної залози частіше всього пухлина локалізується у верхнє-зовнішньому квадранті - 47,0% (С.А. Холдін). На другому місці по частоті стоїть верхнє-внутрішній квадрант. Із двох половин залози пухлина розвивається частіше в зовнішній половині і рідше - у внутрішній. У верхній половині грудної залози рак виникає значно частіше, ніж в нижній. Центральна (субареолярна) частина залози вражується відносно рідко. Іноді ракова пухлина розвивається за межами самої залози - із додаткових часточок та острівців. Локалізація пухлини має значення для перебігу захворювання, зумовлює її перехід на сусідні органи, шляхи метастазування і суттєво впливає на вибір лікарської тактики.

На ранніх стадіях розвитку рак грудної залози протікає безсимптомно. Тому діагностика пухлини в цей період грунтується на самообстежені хворої та онкопрофоглядах в робочих колективах, що повинні проводитись не рідше одного разу на рік. Населення, не організоване в колективи, повинне проходити огляд під час звернення до лікаря за медичною допомогою.

Дільничні та сімейні лікарі повинні виділяти групи підвищеного ризику та оглядати таких хворих не менше двох разів на рік. До таких хворих необхідно віднести осіб з фіброзною мастопатією, кістами, аденомами, ліпомами та іншими добро-якісними захворюваннями. В цю групу включаються незаміжні жінки та ті, що не народжували, які часто робили аборти, що не годували дітей грудним молоком, які мають генітальні захворювання з порушенням гормонального балансу, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах.

Особи з передраковими захворюваннями та факторами ризику повинні знаходитись на диспансерному обліку. Їх необхідно оглядати 2-4 рази на рік з метою ранньої діагностики злоякісної пухлини. Такі хворі підлягають медикаментозному лікуванню або хірургічному оздоровленню. Своєчасне оперативне лікування доброякісних пухлин сприяє профілактиці злоякісних пухлин і дозволяє в ряді випадків рано діагностувати малігнізацію пухлини, в тому числі виявити сапсег іп зіїи.

До лікаря частіше всього хворі звертаються зі скаргами на наявність пухлини в грудній залозі. Виявляють таку пухлину частіше випадково під час профогляду, туалету або загального обстеження. Іноді помічають її після травми. У останньому випадку лікар повинен бути особливо уважним, тому що навіть за значною травмою нерідко криється пухлина, яка існувала до травми і остання її тільки проявила.

У хворих на рак біль в залозі рідкий симптом і буває у хворих з III або IV стадіями. В таких випадках частіше біль з'являється після проростання новоутворення в сусідні органи.

Деформація залози відмічається хворою відносно рідко і іноді вона буває причиною для звернення за медичною допомогою. Іноді хворі помічають втягнення соска у враженій залозі.

Скарги на виділення із соска у хворих на рак бувають не часто. Жінки помічають виділення та звертають на них увагу у тому випадку, коли рідина носить кров'янистий характер.

Об'єктивне обстеження хворих на рак грудної залози необхідно проводити у двох позиціях - вертикальній (стоячи) та горизонтальній (лежачи). Хвора повинна бути роздягнута до пояса і стояти перед рівномірним джерелом світла. Огляд обох грудних залоз проводиться у порівнянні в положеннях з опущеними, розведеними в сторони та заведеними за голову руками. Починають обстеження з візуального огляду обох грудних залоз та зон, що до них прилягають. Під час огляду у хворих на рак можна виявити деформацію або збільшення грудної залози. Вона може бути опущеною вниз, або піднятою догори, а також зморщеною пухлиною. При втягуванні в процес шкіри можна спостерігати симптом "площинки", "лимонної кірки". Подальший розвиток процесу призводить до появи набряку, зморщення, гіперемії і навіть деструкції шкіри на деяких ділянках залози. Іноді візуально виявляється втягнутий або зміщений в сторону сосок, здеформована ареола та інше.

На перших стадіях розвитку новоутворення, як правило, ніяких видимих оком змін не спостерігається. Тому хвора підлягає ретельному мануальному обстеженню.

Мануальне дослідження доцільно починати із здорової залози. І лише потім проводити пальпацію залози з пухлиною. Ретельно проведена пальпація є ефективним засобом розпізнавання раку. Пальпаторно лікар обстежує всю залозу послідовно по квадрантах, навкруги соска, сам сосок і субмамарну складку. При цьому лікар виявляє в якому квадранті локалізується новоутворення, його розміри, горбистість, форму, консистенцію, кордони, контури, 'рухомість та болючість. Для злоякісної пухлини характерні відсутність чітких кордонів, поступовий перехід у навколишні тканини, щільність, яка більш виражена в центрі пухлини. Іноді пухлина може бути тугоеластичною і навіть 'м'якою. Необхідно виявити зв'язок пухлини зі шкірою, для чого останню збирають у складку. Зв'язок з соском або з головними молочними ходами встановлюється за допомогою симптома Прібрама. Перевіряють також симптоми Кеніга, Краузе, Пайра.

Пальпаторно вивчають сосок і порівнюють його з со-' ском другої сторони. У хворих на рак соска (хвороба Пед-жета) останній стає більш грубим. В ньому може промацуватись тяж, котрий ховається в глибині залози.

Після обстеження грудної залози лікар пальпаторно вивчає лімфатичні вузли. Для