Як відзначено вище, злоякісна пухлина грудної залози може мати різноманітну макроскопічну будову. Зовнішні прояви кожної із форм теж різні. Тому доцільно розглянути клініку усіх макроскопічних форм раку грудної залози на різних етапах її розвитку.

Хворі з вузловою формою спочатку, як правило, ні на що не скаржаться. В цей момент в залозі відмічається щільна неболюча пухлина, що не має чітких границь. При поверхневому розташуванні вузла нерідко виявляються шкірні симптоми захворювання. Найбільш характерними з них є: симптом умбілікації - втягування шкіри над пухлиною; симптом ділянки - під час візуального огляду залози над пухлиною з'являється рівна площина шкіри; симптом "лимонної кірки" - якщо брати шкіру в складку, над пухлиною з'являється надмірна пористість шкіри, нагадуючи поверхню лимона, що є результатом набряку шкіри над пухлиною. В пахвовій області в цей період вже можуть знаходитись збільшені лімфатичні вузли - метастази раку.

В більш пізніх стадіях вузлової форми в грудній залозі промацується щільний вузол, що досягає в діаметрі декількох сантиметрів. Частіше він неболючий, горбистий, без чітких контурів, рухомий. Інколи вузол складає враження інфільтрата з пом'ягшенням в центрі. Інфільтрація грудної залози призводить до втягнення соска та підтягування догори всієї залози. Складки ареоли стають грубими, сосок ущільнюється, втягується, створюючи симптом умбілікації. В цей час також наявні симптоми "лимонної кірки", "ділянки", проте вони можуть діагностуватись візуально ще до пальпації пухлини через значну інфільтрацію та лімфостаз в шкірі над пухлиною.

Подальший ріст вузлової пухлини веде до деформації грудної залози, фіксації її до грудної стінки. З'являється гіперемія, виразкування шкіри, розпад пухлини. Блокада метастазами лімфатичних шляхів в зоні судинного пучка викликає набряк верхньої кінцівки. В цей період пухлина стрімко метастазує. Виникає біль в залозі, грудині, руці. Розвиваються загальні симптоми, характерні для ураження кісток, органів грудної та черевної порожнин.

Набряково-інфільтративна форма раку грудної залози протікає більш швидко та більш злоякісне ніж вузлова. Починається у вигляді ущільнення без чітких кордонів. Нерідко пухлина буває болючою з гіперемією та місцевим підвищенням температури. Інфільтрація швидко поширюється за межі залози і часто приймається за запалення, яке може бути вторинним внаслідок приєднання інфекції. Рано приєднується набряк. Блокада лімфатичних шляхів (раковий лімфангоїт) призводить до дифузного ущільнення ділянки або всієї залози, появи симптому "лимонної кірки". При цій формі швидко розвивається поширене метастазування.

Хвороба Педжета (рак соска). Спочатку розвивається ущіль-нення та почервоніння соска. З'являється незручність та біль від доторкання до соска, виникає шкірний зуд. В подальшому на соску під кірками утворюються мокнучі поверхні, відторгнення яких виявляє зернисту поверхню. Сосок починає втягуватись, з'являється інфільтрація оточуючих тканин. В занедбаних випадках під соском в глибині залози промацується щільний неболючий вузол. На місці соска часто виникає виразка, а в пахвовій області - збільшені та щільні лімфатичні вузли.

За допомогою об'єктивних методів обстеження поставити діагноз рак грудної залози можна, якщо пухлина більше 1,0-1,5 см. При менших пухлинах достовірність об'єктивних симптомів прогресивно зменшується і поставити діагноз буває неможливо. У таких випадках необхідно використовувати додаткові методи обстеження. Ступінь достовірності спеціальних методів діагностики різноманітна, але всі вони доповнюють одне одного. Необхідно починати з найбільш простих, а закінчувати більш складними та інвазивними методами.

Термографія обох грудних залоз проводиться за допомогою спеціального термографа. Достовірність методу досить висока і досягає 90-95%. Чим більша пухлина, тим достовірність вища. Критерієм для постановки діагнозу є підвищення температури шкіри в зоні пухлини на 3°С та більше.

Безконтрастна мамографія. Використовується під час профоглядів, для уточнення діагнозу, виключення мульти-центричного росту, виявлення перехресних метастазів. На рентгенограмах відмічаються поодинокі або множинні вогнища ущільнення з нечіткими контурами. Точність діагностики за допомогою мамограм коливається в межах від 50 до 90%. Причому в 10% має місце гіпердіагностика. Перевага мамографії в тому, що можна виявити мінімальні (до 1 см) пухлинні утворення, які не пальпуються. Частота виявлення патології під час онкопрофоглядів коливається в межах від 2 до 9 на 1000 жінок.

Ксерорентгенографія (електрорентгенографія). При цьому рентгенографія проводиться не на фотоплівку, а на селенову платівку. Ксерограма грудної залози більш демонстративна ніж мамограма. Діагностична точність більш висока.

Пневмомамографія (газова мамографія) проводиться після ін'єкції 200-700 мл закису азоту в залозу через декілька голок. Вузол пухлини більш чітко контрастує на фоні газу. На думку Л.Ю. Лимарського (1980), пневмомамографія більш .доцільна при локалізації пухлини на периферії (біля краю грудини, в проекції підключичної або пахвової ділянки).

Дуктографія (контрастна мамографія). Виконується після введення в молочні ходи рідкої контрастної водорозчинної речовини. Проводиться хворим з сецернуючою грудною залозою. Причиною сецернації може бути мастопатія, внутрішньо протокова папілома, папіломатоз або рак.

Пневмоцистографія. Для її виконання пунктують кісту, відсмоктують рідину і вводять стільки ж газу. Рентгенівський знімок дозволяє дослідити будову стінок кісти, рельєф її внутрішньої поверхні. Л.Ю. Лимарський (1980) у 15 хворих із 177 виявив папілярні розростання на внутрішній поверхні стінки кісти, що стало показом до оперативного лікування.

Ультразвукова діагностика раку грудної залози в останнє десятиріччя досягла великих успіхів завдяки розробці сучасних приладів. З допомогою УЗД з'явилась можливість визначити ущільнення в залозі розмірами до