У хворих з IV стадією процесу можна виконати паліативні (санітарні) операції, в ході яких проводять ампутацію грудної залози з регіонарною лімфоаденектомією або без неї.

Ефективним засобом пригнічення життєздатності ракової пухлини грудної залози е променева терапія. Для цього широко використовують опромінення пухлини та зон можливого метастазування радіоактивним Со-60 на установках "Ропус", "Луч" та інших. В останній час з успіхом використовують більш ефективні методи опромінення за допомогою бетатрону, лінійного прискорювача та деяких інших.

Променева терапія проводиться хворим з ІІ-ІУ стадіями захворювання, а також при рецидивах та локальних метастазах. Процент виживання опромінених хворих суттєво не міняється, і все ж в 3-4 рази знижується частота рецидивів і в декілька разів збільшується час до їх виникнення.

Показом до передопераційного опромінення слід вважати наявність цитологічне підтвердженого раку грудної залози І-ІІІ стадіях (Ті.;, Мі.,, Мо). У хворих з пухлиною Ті.з, М„.і доцільно проводити ТГТ за інтенсивно-концентрованою програмою, тобто по 4-6 Гр на сеанс протягом 4-5 днів. На курс лікування - 20-25 Гр. Після опромінення операцію найкраще виконувати протягом 1-2 діб після останнього сеансу. Хворим з пухлиною Тз.з, Мі.з передопераційну променеву терапію доцільно проводити за радикальною дрібно^про-тяжною програмою. Операцію виконують через 3-4 тижні після променевого лікування.

Післяопераційна променева терапія раку грудної залози проводиться хворим з місцево-регіонарним процесом (Тз.4, Мз.з, Мо). Починають її на 7-10 день після втручання з обов'язковим опроміненням під-, надключичної, парастернальної зон та шийних лімфовузлів. Проводять її по радикальній дрібно-протяжній програмі, тобто на сеанс 1,8-2,0 Гр, курс лікування складає 50-60 Гр.

Променева терапія раку грудної залози може бути застосована і як самостійний метод лікування у випадках відмови хворих від оперативного втручання або при наявності протипоказань до хірургічного втручання через загальні захворювання. Променева терапія в такому випадку проводиться за радикальною програмою.

Висновок.

УЗД відзначається простотою, доступністю та відносно низькою вартістю. Перевагою цього методу є відсутність шкідливого впливу на організм і можливість визначення структури досліджуваної тканини (солідна пухлина чи киста). Однак більшість авторів вважають, що виявлення пухлини на ранніх стадіях при УЗД неможливе, тому цей метод діагностики не може бути скринінговим. Покази для УЗД: обстеження молодих пацієнток віком до 40 років, вагітних та годувальниць, диференціація кист і великих пухлин, локалізація пухлини в недоступних для рентгенівської мамографії ділянках молочної залози, контроль ефекту лікування та стану імплантованих протезів, корекція пункційної біопсії.

Кольорова доплеросонографія дозволяє не тільки оцінити структуру досліджуваного новоутворення, його взаємовідносини з навколишніми структурами, але й особливості кровопостачання органа та внутрішньопухлинної васкуляризації. Нерівномірна концентрація судин, особливо по периферії новоутворення, з посиленням кровотоку свідчить на користь злоякісної пухлини.

МРТ - метод, який також використовуєтся при діагностиці РМЗ. Особливо цінний він при діагностиці мультицентричного росту пухлини. Крім цього, важливим є і те, що на інформативність методу не впливають післяопераційні рубці. Недоліком МРТ є те, що це досить дороге дослідження. Саме тому воно не отримало широкого використання при первинній діагностиці, особливо для оцінки ступеня розповсюдженості процесу.
Радіонуклідна діагностика полягає у використанні технецію-99 для візуалізації пухлин та уражень метастазами лімфатичних вузлів. Відсут-ність накопичення препарату свідчить про доброякісний процес. На відміну від мамографії, на чутливість і специфічність методу не впливає щільність і наявність рубців.                          
Інвазивні методи діагностики – ін’єкційна аспіраційна біопсія, трепан-біопсія, хірургічна біопсія. Ін’єкційна аспіраційна біопсія – це найпростіший спосіб отримання матеріалу для цитологічного дослідження. Не потребує анестезії і можливе використання в амбулаторних умовах. Недолік – неможливість диференціювати інвазивну карциному від Са in citu. Трепан-біопсія – метод амбулаторний, однак потребує місцевої анестезії. Дає повний гістологічний висновок, можливість диференціювати інвазивну карциному від Са in citu, визначити ступінь злоякісності, характеристику рецепторного статусу, що дуже важливо для подальшої тактики лікування. При непальпованих пухлинах дослідження проводиться під контролем УЗД чи мамографії.
Хірургічна біопсія – найбільш повноцінне гістологічне дослідження, але потребує госпіталізації й загального знеболення. Потрібна обов’язково при підозрілих непальпованих новоутвореннях, виявлених при скринінгових мамографіях та УЗД. Необхідно видаляти 1см здорової тканини навкруги підозрілої пухлини. При доброякісних – достатньо декілька міліметрів. За цим методом проводиться оцінка раку молочної залози: морфологічна характеристика (визначається лобулярний, протоковий, Са in citu чи інвазивна карцинома); ступінь злоякісності, стан ексцизійних країв, інвазія судин, терапевтичний патоморфоз, якщо було попереднє лікування, і дослідження лімфатичних вузлів; кількість досліджених і уражених метастазами тканин, мікро- і макрометастази та розміри.
Важливими для подальшого відпрацювання тактики лікування є молекулярні прогностичні фактори. Так, імуногістохімічним методом визначаються рецептори стероїдних гормонів, рецептори естрогену і прогестерону з метою оцінки гормоночутливості пухлини. Високий рівень прогностично добре свідчить про низьку проліферативну активність, високу "диференційовку" пухлин, менш агресивний перебіг хвороби. Важливим є також визначення HER-2/neu онкогену, гіперекспресія якого визначається у 20-30% хворих і свідчить про поганий прогноз. Також визначається супресорний ген р53, епідемарний фактор росту EGF-R.
Отже, діагностика РМЗ, хоч і не викликає значних труднощів, повинна базуватися на всебічному повному аналізі всіх клінічних, лабораторних, інструментальних та морфологічних даних. Це дозволить правильно оцінити характер та розповсюдженість процесу, визначити оптимальну тактику лікування. Найбільш інформативними методами ранньої діагностики є мамографічний скринінг та УЗД. Ефективним для визначення тактики лікування, оцінки прогнозу є виконання трепан-біопсії з імуногістохімічним дослідженням біопсійного матеріалу та біопсія сигнальних лімфатичних вузлів.

Використана література:

1) Медицинская рентгенология – Линденбретен, Наумов, Москва, «Медицина» 1984

2) Променева діагностика –Г.Ю.Коваль,Київ, «Орбіс»,1998

3) Федоренко З.П., Гулак