Після проведення повного обстеження подружньої пари і встановлення діагнозу Вам можуть бути запропоновані різні методи лікування з вказівкою найбільш оптимального саме для Вашої подружньої пари.
В цьому випадку, якщо в жінки виявлені гормональні порушення, призначається відповідне лікування. якщо причиною безпліддя є порушення процесу овуляції, то спеціальними лікарськими препаратами проводиться стимуляція цього процесу ("Стимуляція овуляції"). При порушенні прохідності маткових труб проводиться хірургічне відновлення їх прохідності ("Лапароскопія"). При більш серйозних порушеннях в організмі жінки показано застосування метода ЕКЗ – екстракорпорального запліднення або запліднення "в пробірці" ("Програма ЕКЗ").
Залежно від втановленого діагнозу та результатів обстеження дружини, лікування чоловічого безпліддя може бути консервативним (гормональне, протизапальна) або хірургічним ("Чоловіче безпліддя"). У випадках, коли за допомогою цих методів вилікувати безпліддя не вдається, ефективними можуть бути методи репродуктивних допоміжних технологій.

Робота жіночої репродуктивної системи регулюється гормональними факторами. Саме гормональна регуляція є провідною ланкою в реалізації дітородної функції жінки. Існує низка гормонів, які “згори” регулюють роботу статевих органів жінки, інші гормони утворюються безпосередньо в статевих залозах – яєчниках (“Будова та функція жіночої статевої системи”).

Гормони регулюють кожний етап, який необхідний для досягнення вагітності, починаючи від процесу дозрівання яйцеклітини та закінчуючи імплантацією (прикріпленням) плодового яйця в порожнині матки (“Фізіологія зачаття”).

Відповідно при гормональних порушеннях змінюється робота жіночої статевої системи та знижується здатність до зачаття.

Одним із важливих етапів обстеження жінки є оцінка гормонального фону – визначення концентрації в крові визначених гормонів з урахуванням фази менструального циклу.

В клінічній практиці залежно від мети дослідження визначаються різні гормони.

Гомони щитовидної залози.

Гомони щитовидної залози (тироксин – Т4 та трийодтиронін – Т 3) опосередковано приймають участь в регуляції функції яєчників. При захворюваннях щитовидної залози
нерідко розвивається безпліддя (“Захворювання щитовидної залози та безпліддя”).

Гормони гіпофіза

ФСГ – фолікулостимулювальний гормон, є одним з основних гормонів, які регулюють процес росту фолікула (яйцеклітини) в яєчнику.

ЛГ – лютеїнозувальний гормон, забезпечує завершення процесу дозрівання яйцеклітини в фолікулі та овуляцію.

Пролактин – під час лактації стимулює процес утворення молока в молочних залозах. Крім того, пролактин опосередковано впливає на роботу яєчників. Зміни в концентрації лише цього гормона достатньо для розвитку безпліддя (“Гіперпролактинемія”).

ТТГ – тиреотропний гормон, регулює роботу щитовидної залози.

Зміни його концентрації є маркером захворювання щитовидної залози.

Гормони наднирників

ДЕА-С – гормон є одним з “чоловічих” статевих гормонів, який утворюється в нормі в наднирниках жінки у невеликій кількості. При підвищенні концентрації цього гормона нерідко виникає порушення роботи яєчників та безпліддя.

Гормони яєчників

Естрадіол – різнобічно впливає на всі жіночі статеві органи. Орсобливо важлива його роль у розвитку слизової оболонки матки та підготовці її до вагітності.

Прогестерон – цей гормон ще називають “гормон вагітності”, оскільки він забезпечує кінцеву підготовку слизової оболонки матки до прикріплення ембріона. Також прогестреон забезпечує оптимальні умови для розвитку вагітності.

Тестостерон – в невеликих кількостях утворюється в яєчниках жінки, але його надлишок негативно впливає на процес овуляції та інші функції статевих органів жінки.

В оцінці гормонального фону дуже важливим моментом є час проведення аналізу, тобто з врахуванням фази менструального циклу жінки.

Практично всі гормони оцінюються з 1 по 3 дні циклу, тобто під час менструації. Кров на гормон прогестерон здається в другу фазу менструального циклу – на 20-21 день циклу.

Направлення на всі необхідні гормональні дослідження Ви можете отримати на прийомі в лікаря. Після отримання результатів проводиться інтерпретація даних з оцінкою овуляторного статусу та постановкою діагнозу.

Прийнято вважати, що більшість здорових подружніх пар (80%) повинні досягти зачаття протягом року регулярного статевого життя без контрацепції.
20% пар, що залишилися, зуміють це зробити в найближчі 4-6 місяців. Якщо ж вагітність не настає в указані терміни, то це привід для візиту до лікаря-спеціаліста, який займається питаннями безпліддя.

Дитина – це плід двох, тому здається логічним, що шукати причини безпліддя слід у обох партнерів. Аналіз даних Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) показує, що на безпліддя однаково страждають і жінки, і чоловіки (див. діаграму).

Останніми роками проблема безпліддя і невиношування вагітності стає все більш актуальною. Причина безпліддя може бути пов'язана з генетичними особливостями одного або обох членів подружжя.

Дослідження ДНК все частіше використовують для діагностики деяких форм чоловічого і жіночого безпліддя. Діагностика безпліддя показує, що найбільш частою генетичною причиною безпліддя і невиношування вагітності, особливо на ранніх термінах, є порушення структури або зміна кількості хромосом, тому аналіз каріотипу рекомендується проводити обом членам подружжя при всіх формах безпліддя або звичного невиношування вагітності.

За даними з різних джерел, більше 50% безплідних пар страждає через нездатність чоловічого організму до запліднення (чоловіче безпліддя). припускається, що 30-50% важких форм безпліддя чоловіків можуть бути викликані генетичними порушеннями. Азооспермія і олігозооспермія є одними з найважчих форм безпліддя у чоловіків.

При важких формах гипосперматогенезу неясної етиології чоловікам показано проведення аналізу мікроделецій