Термін | Визначення

Пневмоконіози (пилові професійні захворювання легень) | це дифузні ураження легень внаслідок вдихання пилу, що характеризуються розвитком інтерстиціального склерозу і вузликовими висипаннями

Коніотуберкульоз | клінічна форма ТБ легень поєднана з професійним пиловими захворюванням, із яких найчастіше є поєднання силікозу із ТБ (силікотуберкульоз), коніозу з ТБ (коніотуберкульозу).

СНІД | синдром набутого імунодефіциту, остання стадія пролонгованої вірусної інфекції, перебігає з ураженням імунної і нервової системи, виявляється розвитком тяжких вірусних, бактеріальних , паразитарних захворювань і злоякісних новоутворень, що призводить до летального кінця.

ВІЛ-інфекція | це захворювання, що розвивається в результаті тривалого персистування вірусі імунодефіциту людини (ВІЛ) у лімфоцитах, макрофагах.

Цукровий діабет | захворювання, обумовлене абсолютним або відносним зниженням інсуліну в організмі, супроводжується порушенням всіх видів обміну речовин. Характеризується порушенням інсулярної функції підшлункової залози або порушенням дії інсуліну на клітини і тканини організму.

Протитуберкульозний диспансер | спеціалізований лікувалаьно-профілактичний і організаційно-методичний заклад, який співпрацює з іншими медичними закладами, промисловими і господарськими підприємствами, суспільними, профспілковими та урядовими структурами з питань організації і проведення протитуберкульозних заходів.

Раннє виявлення | це діагностика ТБ інтоксикації, що виникає внаслідок первинного інфікування.

Своєчасне виявлення ТБ | це діагностика локальних форм ТБ з малосимптомним перебігом, без деструкції, бактеріовиділення та ускладнень, з локалізацією процесу в межах 1-2 сегментів.

Несвоєчасне виявлення ТБ | це діагностика локальних форм ТБ з деструкціями, масивним бактеріовиділенням та ускладненим перебігом.

Занедбаний ТБ | це пізнє виявлення ТБ з тяжким, ускладненим, іноді хронічним перебігом, масивним бактеріовиділенням

1. ТБ ЛЕГНЬ ПОЄДНАНИЙ З ПРОФЕСІЙНИМИ ПИЛОВИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

До пилових професійних захворювань легень (пневмоконіозів) відносять дифузні ураження легень внаслідок вдихання пилу, що характеризуються поширеним інтерстиціальним склерозом і вузликовими висипаннями.

Коніотуберкульоз – клінічна форма ТБ легень поєднана з професійних пиловими захворюванням, із яких найчастіше є поєднання силікозу із ТБ (силікотуберкульоз). Силікоз, як правило, виступає первинним захворюванням, розвивається при вдиханні пилу, який містить вільний двоокис кремнію. Це найпоширеніший різновид пневмоконіозу у гірничорудній, машинобудівній промисловості, ливарних цехах та ін. Серед контингентів диспансерного обліку складає 1-1,5%.

Силікотуберкульоз розвивається при поєднанні силікозу з ТБ, тому йому властиві риси, як силікозу, так і ТБ, але одночасно це нове захворювання із своєрідними патоморфологічними, клінічними і рентгенологічними ознаками. Частота розвитку ТБ при інтерстиціальній формі (І ст.) силікозу складає – 10-20%, при вузликовій формі (ІІ ст.) – 20-60% і при вузлуватій формі (ІІІ ст.) – 60-80%.

Патоморфогенез. Силікотуберкульоз розвивається при взаємодії двох етіологічних факторів – вільного двоокису кремнію і МБТ. Кожне з двох захворювань несприятливо впливає на перебіг іншого. Переважно активний ТБ розвивається на фоні вже сформованого силікозу. Часто ТБ приєднується до силікозу через 15-20 років.

Найчастіше ТБ у хворих на силікоз розвивається як вторинний внаслідок повторного інфікування або реактивації ендогенної інфекції, джерелом якої найчастіше бувають старі верхівкові вогнища або старі ТБ враження лімфатичних вузлів. Їх активацію обумовлює запилення легень двооксидом кремнію, який, розчиняючись в рідинах тканин, викликає швидкий розвиток сполучних тканин і розвиток пневмофіброзу, що супроводжується звуженням та облітерацією кровоносних і лімфатичних судин, внаслідок чого знижується протитуберкульозний захист бронхо-легеневої системи. МБТ розповсюджуються лімфо-бронхогенними шляхами, обумовлюючи враження крупних бронхів і формування лімфо-нодулярних нориць. Розповсюдження МБТ може відбуватись ретроградним током лімфи із внутрішньогрудних лімфатичних вузлів до кінцевих структур легень, формуючи специфічні враження.

У силікотуберкульозних утвореннях наявна специфічна грануляційна тканина, казеозний некроз, багато колагенових волокон, силікотичні гранульоми, вугільний пил. Поєднання силікозу і ТБ підтверджують результати гістологічного дослідження ТБ вражень, коли в вогнищах ТБ і в стінках каверн знаходять силікозний пил. Позалегеневий ТБ при силікозі майже не зустрічається.

Виділяють різні форми силікотуберкульозу: вогнищевий, інфільтративний, силікотуберкульома, дисемінований, фіброзно-кавернозний. У хворих на силікотуберкульоз завжди вражені внутрішньогрудні лімфатичні вузли.

Клініка. В клінічному перебігу силікотуберкульозу, незалежно від форми, виділяють дві фази: торпідну і фазу прогресування.

Торпідна фаза характеризується задовільним станом хворого, скарг немає, температура тіла і показники гемограми в межах норми. Туберкулінова проба Манту позитивна, може бути гіперергічною. МБТ в мокроті не знаходять. Діагностують ТБ тільки за даними рентгенологічного обстеження в порівнянні з попередніми результатами. Показана провокаційна туберкулінова проба Коха з 20 ТО.

Фаза прогресування силікотуберкульозу характеризується появою симптомів інтоксикації (підвищення температури тіла, пітливість, слабкість, втома, погіршення апетиту, втратою маси тіла і т.п.), посиленням кашлю, збільшенням мокроти, зростанням задишки, болю в грудях. Перкуторний звук притуплений. При аускультації на фоні ослаблення везикулярного дихання вислуховують сухі хрипи, іноді – локальні вологі хрипи. В гемограмі спостерігається лейкоцитоз, лімфопенія, збільшення ШОЕ. В мокроті іноді знаходять типові МБТ. За даними професора Б.В.Норейко (1998) 50% хворих на силікоз виділяють Е-форми МБТ, що свідчить про необхідність їх спеціального обстеження.

Діагностика. Для діагностики силікотуберкульозу першорядне значення мають відомості про працю хворого в умовах підвищеної запиленості (рудники, шахти, кам’яні кар’єри).

Чутливість до туберкуліну у хворих на силікоз зберігається, а поява гіперергічної реакції може свідчити про приєднання до силікозу ТБ процесу.

У хворих на силікотуберкульоз знижена функція зовнішнього дихання. При тривалому перебігу процесу уражуються судини, розвивається гіпертензія в малому колі кровообігу, хронічне легеневе серце з типовими для нього ЕКГ-ознаками.

Велике значення в діагностиці силікотуберкульозу має рентгенологічне обстеження хворого, коли на фоні силікозу виявляють різні клінічні форми легеневого ТБ (вогнищевий, інфільтративний, силікотуберкульому, дисемінований).

Рентгенологічно розрізняють 3 стадії силікозу:

І стадія – посилення і деформація легеневого малюнку, поодинокі вогнищеві тіні 2-4 мм в діаметрі з неправильними контурами, розміщені нижче від ключиць, переважно в кортикальних відділах легень, незначні