Клінічні прояви ТБ у вагітних характеризуються проявами інтоксикації, яку в І половині вагітності можуть сприймати за токсикоз. Потрібно звертати увагу на підвищення температури, стійкість її, пітливість, схуднення. Діагностують ТБ в цей період тільки рентгенологічним обстеженням ОГК, закриваючи при цьому живіт вагітної гумовим фартухом, а також дослідженням мокроти на МБТ.

В ІІ половині вагітності часто відмічається покращення перебігу ТБ, із 4 місяця вагітності стан хворих стає кращим, температура нормалізується, розсмоктуються специфічні враження, рубцюються свіжі каверни. Але можливе прогресування ТБ.

В післяпологовий період внаслідок зниження резистентності організму та абдомінальної декомпресії спостерігається загострення ТБ процесу з розвитком тяжких клінічних форм ТБ таких, як дисемінований та казеозна пневмонія, які сприймаються іноді як наслідки тяжких пологів і можуть призвести до смерті. Тому перед випискою із стаціонару породіллі обов’язково проводять флюорографію органів грудної клітини, як і членам її сім’ї.

Діагностика. Рентгенологічне дослідження протягом вагітності проводять за строгими показаннями, щоб виявити активний ТБ. Сумніви щодо опромінювання не виправдовують відмову від проведення оглядової рентгенограми легень в період вагітності. У випадку якщо рентгенологічне обстеження вирішено проводити, воно повинне бути виконане із захистом від опромінювання ділянки живота, переважно після першого триместру вагітності. Тому рентгенографія легенів, виконана протягом вагітності з дотриманням мір обережності, не має великої небезпеки для плоду.

Туберкуліновий тест протягом вагітності виявляє осіб, інфікованих МБТ, але не визначає активність або поширеність хвороби. Пацієнти з активним ТБ можуть не мати позитивної реакції в результаті стану анергії.

Мікробіологічні методи. Виявлення MБT в мокроті, біологічних рідинах або іншому матеріалі за допомогою мікроскопії або в посіві на живильне середовище підтверджує діагноз ТБ.

Лікування активного ТБ під час вагітності. Вагітні жінки повинні отримувати лікування відразу після встановлення діагнозу ТБ. Нелікований ТБ представляє велику небезпеку для вагітної жінки і її плоду, чим саме специфічне лікування. Призначення хіміотерапії залишається основним методом лікування активного ТБ в період вагітності.

Аналіз об'єднаних даних щодо ризику тератогенного ефекту ПТП основного ряду (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, і етамбутол) показав, що всі ці препарати проникають через плаценту, жоден з них не є тератогенним або токсичним для плоду в звичайних дозах, за винятком стрептоміцину, що має ототоксичний ефект.

Вирішення питання про збереження вагітності лежить як на жінці, так і на лікуючому лікарю. Лікуючий лікар, повинен наполягати на перериванні вагітності: при фіброзно-кавернозному, хронічному дисемінованому або поширеному циротичному туберкульозі, ускладненому легенево-серцевою недостатністю; при знов виявленому прогресуючому туберкульозі; поєднанні туберкульозу з цукровим діабетом або іншими хронічними захворюваннями. Переривання вагітності несприятливо впливає на перебіг ТБ. За умов ефективного лікування ТБ, вагітність зберігають.

ТБ не впливає на плід і новонароджені розвиваються без відхилень. Новонародженій дитині при відсутності протипоказань проводять щеплення вакциною БЦЖ і дитину ізолюють від матері на 2 місяці — термін імунологічної перебудови.

Якщо у жінки під час вагітності в мокроті були МБТ або продовжується після пологів, то дитина потребує:

- повномасштабну хіміотерапію, якщо немовля хворе при народженні;

- призначити ізоніазиду 5 мг/кг 1 раз на день протягом 2 місяців, якщо дитина здорова.

Вигодовування дитини молоком матері хворої на поширений ТБ, з бактеріовиділенням і проявами інтоксикації забороняється, а при його затиханні та стабілізації - допустиме. Хіміопрепарати виводяться з молоком матери, але вони в такій низькій концентрації, що не впливають на дитину.

8. Тб і рак легенів

Встановлено, що рак легені у хворих ТБ і у осіб із залишковими змінами після вилікуваного ТБ зустрічається частіше, ніж серед всього населення. При здійсненні диспансерного спостереження за хворими ТБ органів дихання і особами із залишковими змінами після вилікуваного ТБ повинна бути певна онкологічна настороженість.

Патогенез взаємозв’язку ТБ і раку багато в чому не з’ясований. Рак розвивається частіше при формах ТБ з фіброзними змінами. Виникнення раку пов’язують з метаплазією епітелію слизової оболонки бронхів, яке спостерігається при хронічному ТБ запаленні, що сприяє проникненню екзогенних канцерогенів.

Підвищений ризик розвитку раку легені може бути серед:

1) осіб, що тривалий час палять;

2) чоловіків старше 40 років;

3) осіб, у яких виявлений метатуберкулезный синдром, на тлі якого часто розвиваються запальні захворювання легенів;

4) груп населення, що піддавалися дії професійних або природних канцерогенних чинників протягом тривалого часу .

Клінічне поєднання раку і ТБ можна розділити на три періоди:

1) безсимптомний;

2) наявність виражених симптомів раку;

3) метастатичний.

За гістологічною картиною в більшості випадків виявляються пухлини, потім аденокарциноми і на останньому місці – низькодиференційовані пухлини. Пухлини звичайно росте в зоні рубцевих змін, однак може утворюватись в стінці каверни, у капсулі туберкульоми, розташовуються переважно в III, VIII і X сегментах правої легені.

Клініка. Ознаками злоякісного ураження легень є задишка, надсадний кашель, іноді з мокротою, кровохаркання, болі в грудній клітці, загальна слабкість, стомлюваність, схуднення, підвищення температури, болі в довгих трубчастих кістках. При запущених процесах з'являються синюшность слизових оболонок і акроцианоз, зміна кінцевих фаланг у вигляді «барабанних паличок».

Необхідно пам'ятати, що добре відомі клінічні симптоми раку легень: зменшення маси тіла, болі в грудях, кашель, кровохаркання можуть бути обумовлені ТБ. Тому іноді навіть їх поява не насторожує хворого і не служить для лікаря приводом для проведення цілеспрямованої діагностики раку легень.

Ретельний аналіз рентгенологічних змін в динаміці при появі ознак, що не укладаються в клінічну картину ТБ, вимагає уточнення етіології цих змін.

Діагностика раку легень у хворих ТБ і у осіб із залишковими