Інвазивні методи дослідження (ендобронхіальне дослідження, трансторакальна пункція) слід застосовувати за чіткими показаннями, коли клінічні симптоми і рентгенологічна картина дозволяють запідозрити рак легені.

Лікування хворих на активний ТБ легень у поєднанні з раком легень проводять ПТП за стандартними схемами.

9. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ТБ

Організаційна структура протитуберкульозної служби:

Адміністративним центром організації фтизіатричної служби в Україні є Міністерство охорони здоров’я, якому підпорядкований головний методичний центр організації протитуберкульозної роботи – Інститут фтизіатрі і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського. Інститут розробляє і здійснює організаційно-методичну роботу з питань раннього виявлення хворих на ТБ, стандарти лікування, діагностики і профілактики ТБ, надає лікувалаьно-консультативну допомогу та оцінює ефективність протитуберкульозних заходів в Україні. Директор інституту або його заступник є головним фтизіатром МОЗ України. Значну лікавально-організаційну і методичну роботу проводять кафедри і курси фтизіатрії медичних вузів України.

На обласному рівні центром організації протитуберкульозної роботи є обласне Управління охорони здоров’я і підпорядкований йому обласний протитуберкульозний диспансер, який разом з обласною СЕС здійснює всю організаційно-методичну роботу боротьби з ТБ і його профілактики та оцінки ефективності проведених заходів в області.

В районах організацію, виконання і оцінку протитуберкульозної роботи здійснюють головні лікарі районної лікарні і районної СЕС разом з районним фтизіатром.

На нижньому щаблі медичної мережі протитуберкульозну роботу проводять керівники дільничних лікарень, медсанчастин, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських і медичних пунктів, протитуберкульозна робота яких планується з участю фтизіатра.

Структуру протитуберкульозної служби складають обласні, міські, районні (міжрайонні) ПТД, відділення для хворих на ТБ при районних лікарнях, туб. кабінети при поліклініках ЦРЛ і санчастин, а також окремо створені туберкульозні лікарні, санаторії, санаторні ясла, садки і школи-інтернати, в яких проводять лікування хворих і профілактичне оздоровлення інфікованих.

10. ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ ДИСПАНСЕР

Протитуберкульозний диспансер (ПТД) – спеціалізований лікувалаьно-профілактичний і організаційно-методичний заклад, який співпрацює з іншими медичними закладами, промисловими і господарськими підприємствами, суспільними, профспілковими та урядовими структурами з питань організації і проведення протитуберкульозних заходів.

Перший диспансер був створений у 1887 році Р.Філіпом в Едінбурзі (Шотландія) і за своїми функціями отримав таку назву (англ. Dispence – роздавати, розподіляти). Лікування хворих в диспансерах за уставною нормою не дозволялось. Сучасні ПТД мають значно розширені функціональні обв’язки.

Основні функції ПТД:

1. Оганізаційно-методична робота з профілактичних заходів:

- вакцинації, ревакцинації, хіміопрофілактики

- оздоровлення епідосередків ТБ інфекції

- оздоровлення (покращення) житлово-побутових умов хворих

- оздоровлення дітей інфікованих і з тубконтакту в яслах, садках, школах-інтернатах

- організація раннього виявлення хворих на ТБ

- організація амбулаторного та стаціонарного лікування хворих на ТБ до досягнення клінічного вилікування

- санітарно-освітня робота серед населення.

2. Планування і методичне керівництво протитуберкульозними заходами в районі обслуговування.

3. Облік і аналіз епідеміологічних показників – інфікованості, захворюваності, смертності.

4. Поширення знань з ТБ серед медичних працівників лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я

5. Аналіз основних епідпоказників і визначення ефективності протитуберкульозних заходів

6. Надання організаційної і лікувально-діагностичної консультативної допомоги лікувально-профілактичним закладам.

Структуру ПТД складають диспансерне, стаціонарні (терапевтичні, хірургічне, дитяче) відділення, організаційно-методичний кабінет, діагностичні підрозділи – лабораторія (клінічна, бактеріологічна, біохімічна, імунологічна), рентгенологічний, бронхологічний кабінети.

Організаційно-методичний кабінет планує і контролює виконання протитуберкульозних заходів з питань організації раннього виявлення хворих на ТБ, забезпечення матеріально-технічними та медикаментозними засобами, підвищення кваліфікації фтизіатрів і лікарів не фтизіатричного профілю, проводить аналіз виконання планових завдань і їх ефективність на протязі року.

Диспансерне відділення забезпечує прийом хворих і надання їм висококваліфікованої фтизіатричної допомоги. Для цього в обласному ПТД передбачені штатні фтизіатри-терапевти, хірурги, уролог, акушер-гінеколог, дерматолог, окуліст, бронхолог, рентгенолог, які надають консультативну допомогу хворим, направленим з інших медичних закладів. Дільничні фтизіатри проводять диспансерне спостереження за контингентами, що знаходяться на обліку в ПТД та надають консультативну допомогу лікарям дільничної мережі з питань протитуберкульозної служби.

Стаціонар ПТД призначений для проведення діагностики і лікування хворих на ТБ. Для цього формують відділення для диференціальної діагностики, для хворих з малими формами ТБ (не бацилярні хворі), для хворих на деструктивний і хронічний ТБ, відділення для хірургічного лікування і дитяче відділення. В умовах стаціонару хворі проходять курс стандартного лікування з поетапним лабораторним, бактеріологічним і рентгенологічним, контролем його ефективності.

ПТД планує, організовує і надає методичну допомогу всім учасникам проведення протитуберкульозних заходів, взаємодіючи з Управлінням охорони здоров’я, СЕС, місцевою адміністрацією, органами самоврядування і керівниками підприємств та господарської діяльності.

11. ВИЯВЛЕННЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

Важливою умовою ефективної протиепідемічної боротьби з ростом захворюваності на ТБ є своєчасне виявлення, ізоляція і лікування хворих на ТБ і особливо бактеріовиділювачів.

Шляхи виявлення:

Ю профілактичне обстеження на ТБ

Ю виявлення при звернення за медичною допомогою

Ю спостереження за особами з підвищеним ризиком захворювання на ТБ

В залежності від організації цієї роботи виявлення ТБ може бути раннім, своєчасним і несвоєчасним та пізнім.

Раннє виявлення – це діагностика ТБ інтоксикації, що виникає внаслідок первинного інфікування. За допомогою туберкулінової проби Манту встановлюють віраж туберкулінових реакцій, тобто, діагностують інфікування збудником ТБ в період імунологічної перебудови. Профілактичне лікування в цей період знижує вірогідність захворювання на ТБ в майбутньому до 3%, проти 60% без лікування.

Своєчасне виявлення ТБ – це діагностика локальних форм ТБ з малосимптомним перебігом, без деструкції, бактеріовиділення та ускладнень, з локалізацією процесу в межах 1-2 сегментів. Забезпечує епідеміологічну безпечність хворих і 100% ефективність лікування з незначними залишковими змінами.

Несвоєчасне виявлення ТБ – це діагностика локальних форм ТБ з деструкціями та ускладненим перебігом. Хворі часто є бактеріовиділювачі і несуть загрозу інфікування інших людей. Ефективність