PQ = 0,16”

QRS = 0,08”

Дифузний кардіосклероз, гіпертрофія лівого шлуночка.

ЕхоКГ від9.02.2009

Аорта 3,1 см на рівні синуса Вальсові. Аортальний клапан змикання повне. Розходження стулок 1,7 см. Ліве передсердя 3,2 см. Мітральний клапан: М-тип, стулки ущільнені. КДО – 65 см, ФВ=58%. Міжшлункова перегородка в діастолу 1,1 – 1,4 см. Задня стінка лівого шлуночка в діастолу 1,-1,3 см. Правий шлуночок 2,4 см. Перикард – нормальний, вискулярно – фіброзні зміни стінок обох шлуночків, скоротливість збережена.

8. Клінічний діагноз з обгрунтуванням

На підставі:*

скарг хворої на періодичне підвищення артеріального тиску до 200/110 мм рт. ст.; давлячий, ниючий біль в лівій половині грудної клітки; задишка при підйомі по сходах на 2-3 поверх; відчуття перебоїв в роботі серця (непостійно); головний біль в потиличній і скроневій долях; загальна слабість;*

анамнезу захворювання: серйозне лікування з 2004 року. *

даних обєктивного обстеження: межі серця поширені вліво, тони серця ритмічні, синусові, правильні, ЧСС = 55 уд/хв;*

інструментальних методів: Дифузний кардіосклероз, гіпертрофія лівого шлуночка. *

консультація невропатолога – дисциркуляторна гіпертензивна енцефалопатія ІІ ст. було встановлено заключний клінічний діагноз –

ІХС. Кардіосклероз дифузний. СН ІІ А із збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, ФН ІІІ. Гіпертонічна хвороба ІІ стадія, ступінь ІІІ, фактор ризику ІІІ. Гіпертрофія лівого шлуночка. Дисциркуляторна гіпертензивна енцефалопатія ІІ ст. Остеохондроз шийно-грудного відділу хребта.

9. Етіологія, патогенез, клінічні прояви, принципи лікування гіпертонічної хвороби

Гіпертонічна хвороба (ГХ) - захворювання серцево-судинної системи, яке розвивається як наслідок первинної дисфункції вищих судиннорегулюючих центрів, нейрогуморальних та ниркових механізмів, характеризується артеріальною гіпертензією, а при виражених стадіях - органічними змінами серця, нирок та ЦНС.

Класифікація. На даний час ВООЗ (WHO) та Міжнародне Товариство з Гіпертензії (International Society of Hypertension, ISH, 1999) визнали за доцільне класифікувати артеріальну гіпертензію в залежності від:

1) рівня артеріального тиску;

2) ураження органів-мішеней;

3) причини виникнення гіпертензії.

Виділяють первинну та вторинну артеріальну гіпертензію.

Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба) - це підвищений артеріальний тиск при відсутності очевидної причини його підвищення. Вторинна гіпертензія (або симптоматична) - це гіпертензія, причина якої може бути виявлена (Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р.).

Класифікація артеріальної гіпертензії за етіологічною ознакою:

А. Ессенціальна або первинна гіпертензія.

Б. Вторинна гіпертензія.

Причини:

1. Ліки або екзогенні речовини:

- гормональні протизаплідні засоби;

- кортикостероїди, симпатоміметики;

- тіамін, еритропоетин;

- циклоспорин.

2. Захворювання нирок:

- гломерулонефрити;

- обструктивні нефропатії;

- інтерстиціальний нефрит;

- полікистоз нирок;

- гідронефроз;

- травми нирок;

- ренінсекретуючі пухлини;

- первинна затримка солі (синдром Ліддла, синдром Гордона);

- пієлонефрити;

- інтерстиціальний нефрит;

- діабетична нефропатія;

- вроджена гіпоплазія нирок;

- реноваскулярна гіпертензія;

- ренопривні гіпертензії;

3. Ендокринні захворювання:

- синдром Кушинга;

- первинний гіперальдостеронізм;

- вроджена гіперплазія наднирників;

- феохромоцитома;

- хромафінні пухлини, які розташовані поза наднирниками;

- ракова пухлина.

4. Коарктація аорти та аортити

5. Ускладнення вагітності

6. Неврологічні захворювання:

- підвищення внутрішньочерепного тиску;

- пухлини мозку;

- енцефаліти;

- респіраторний ацидоз;

- апное під час сну;

- тотальний параліч кінцівок;

- гостра порфірія;

- отруєння свинцем;

- синдром Гієна-Барре.

7. Артеріальні гіпертензії, індуковані хірургічним втручанням (постопераційна гіпертензія)

Класифікація артеріальної гіпертензії в залежності від рівня тиску

Форма гіпертензії |

Систолічний артеріальний тиск, мм рт.ст | Діастолічний артеріальний тиск, мм рт.ст

Нормотензія | <139 | <89

1 ступінь (м’яка гіпертензія) | 140-159 | 90-99

підгрупа: гранична | 140-149 | 90-94

2 ступінь(помірна гіпертензія) | 160-179 | 100-109

3 ступінь (тяжка гіпертензія) | 180 | 110

Ізольована систолічна гіпертензія | 140 | 90

підгрупа: гранична | 140-149 | <90

Класифікація артеріальної гіпертензії за ураженням органів-мішеней

Стадія артеріальної гіпертензії | Клінічні та морфологічні прояви ураження органів-мішеней

Перша стадія | Об’єктивні прояви ураження органів-мішеней відсутні

Друга стадія | Є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції:

- гіпертрофія лівого шлуночка (за даними рентгенологічного обстеження, ЕКГ або ехокардіографії).

- генералізоване чи фокальне звуження судин сітківки.

- мікроальбумінурія, білок у сечі та/ або незначне підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові (до 177 мкм/л).

Третя стадія | Є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней з симптомами з їх боку чи порушенням функції:

- Серце: інфаркт міокарда; серцева недостатність ІІа – ІІІ ст.

- Мозок: інсульт; транзиторні порушення мозкового кровообігу; гостра гіпертензивна енцефалопатія; судинні деменції.

- Сітківка: крововилив або ексудати з набряком /або без набряку/ зорового нерву. Ці ознаки характерні для злоякісної або швидко прогресуючої гіпертензії.

- Нирки: креатинін плазми крові понад 177 мкмоль/л; ниркова недостатність

- Судини: розшаровуюча аневризма аорти .

Діагноз гіпертонічної хвороби III стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту чи інших ознак ІІІ стадії слід встановлювати лише у тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на тлі тривало існуючої гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об'єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофії лівого шлуночка, генералізованого звуження артерій сітківки тощо).

Етіологія. Підвищення AT виникає під впливом низки факторів, насамперед нервового. Надмірні психоемоційні стреси призводять до підвищення втрати енергії, дезорганізації обмінних процесів і дисфункції важливих відділів мозку, передусім лімбікоретикулярного апарату. Останній підтримує тонус кори головного мозку, що зумовлює підвищену збудливість гіпоталамуса, особливо центрів симпатичної частини вегетативної нервової системи. Отже, стресові ситуації (сімейні конфлікти, розумове та фізичне перевантаження тощо) спричиняють застійне збудження нервових центрів, що стимулює порушення стану рівноваги між організмом і навколишнім середовищем.

На розвиток гіпертонічної хвороби впливають алкогольна інтоксикація, куріння, спадкові фактори.

За наявності ішемії нирок виникає тривала гіпертонія. У разі порушення кровообігу в нирках утворюється судинозвужувальна рідина—ренін, що перетворює ангіотензиноген в ангіотензин, який звужує судини і активізує глюкокортикоїдну функцію надниркових залоз. Ренін також стимулює виділення гормону кори надниркових залоз альдостерону, який затримує в організмі натрій. Останній підвищує AT і виводить калій.

Розвитку гіпертонічної хвороби сприяє надмірне вживання солі. Внаслідок затримки в організмі натрію виникає набряк судинної стінки, підвищуються її тонус та серцевий викид