.

Лабораторні показники. Рідко спостерігається поява антинуклеарних антитіл, яка тільки у виняткових випадках супроводжувалась клінічними проявами типу системного червоного вовчака, що минали після припинення лікування.

Протипоказання. Анафілактичні реакції в анамнезі. Підвищена чутливість до бетаксололу або інших компонентів препарату (див. “Склад”). Тяжкі форми астми та хронічні обструктивні захворювання легенів. Рефрактерна серцева недостатність. Кардіогенний шок. Атріовентрикулярна блокада другого та третього ступеня у хворих, які не мають водія ритму. Монотерапія препаратом при типовій формі стенокардії Принцметала. Синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду). Брадикардія (<45–50 ударів за хвилину). Тяжкі форми синдрому Рейно та порушення периферичного кровообігу. Нелікована феохромоцитома. Артеріальна гіпотензія. Комбінована терапія з флоктафеніном, сультопридом, аміодароном, бепридилом, дилтіаземом і верапамілом (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”). Уроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози/галактози або дефіцит лактази (через вміст у складі препарату лактози). Годування груддю. Діти до 14 років.

Передозування. Симптоми передозування препарату: брадикардія або надмірне зниження артеріального тиску.

При брадикардії або надмірному зниженні артеріального тиску необхідно ввести

1–2 мг атропіну внутрішньовенно,

1 мг глюкагону (введення препарату повторюють за необхідності),

за необхідності робиться повільна інфузія 25 мкг ізопреналіну або вводиться 2,5–10 мкг/кг/хв добутаміну.

При серцевій декомпенсації у новонароджених, матері яких в період вагітності застосовували бета-адреноблокатори:

глюкагон з розрахунку 0,3 мг/кг,

госпіталізація у відділення інтенсивної терапії,

ізопреналін і добутамін: звичайно в досить високих дозах і тривало, під наглядом спеціаліста.

Особливості застосування.

Відміна препарату. Лікування препаратом не слід припиняти раптово, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця. Дозу необхідно знижувати поступово, протягом одного-двох тижнів, а за необхідності можна одночасно почати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії.

Бронхіальна астма та хронічне обструктивне захворювання легенів. Бета-адреноблокатори можуть призначатися тільки хворим з помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора в низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується провести оцінку дихальної функції.

При розвитку нападів під час лікування можуть застосовуватися бронходилататори (b2-адреноміметики).

Серцева недостатність. Для лікування хворих із нерефрактерною серцевою недостатністю Локрен®, за необхідності, може застосовуватися під ретельним медичним наглядом в низьких дозах, які поступово підвищуються.

Брадикардія. Дозу необхідно зменшити, якщо частота серцевих скорочень у стані спокою нижче за 50–55 ударів за хвилину та у хворого є клінічні прояви брадикардії.

Атріовентрикулярна блокада першого ступеня. Враховуючи негативний дромотропний ефект бета-блокаторів, Локрен® з обережністю призначають пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою першого ступеня.

Стенокардія Принцметала. Кількість і тривалість нападів стенокардії можуть збільшитися при застосуванні бета-блокаторів у хворих на стенокардію Принцметала. Застосування препарату можливо при захворюванні помірного ступеня тяжкості та за умови, що лікування проводиться одночасно із застосуванням судинорозширювальних засобів.

Порушення периферичного кровообігу. Бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану хворих з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок).

Феохромоцитома. При застосуванні бета-адреноблокаторів для лікування гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібний ретельний моніторинг артеріального тиску.

Діти. Безпека і ефективність застосування препарату у дітей не встановлені, тому не слід застосовувати препарат для лікування дітей.

Хворі літнього віку. Потрібно бути обережними: лікування пацієнтів літнього віку слід починати з малої дози та під ретельним наглядом.

Хворі з нирковою недостатністю. Для хворих з нирковою недостатністю дозування необхідно коригувати залежно від концентрації креатиніну в крові або кліренсу креатиніну.

Хворі на цукровий діабет. Слід попередити хворого про необхідність посилити самоконтроль рівня глюкози в крові на початку лікування. Продромальні симптоми гіпоглікемії можуть бути замаскованими, особливо тахікардія, відчуття серцебиття та пітливість.

Псоріаз. Призначення препарату потребує ретельної оцінки необхідності його застосування, оскільки є повідомлення про погіршення стану хворих на псоріаз під час лікування бета-адреноблокаторами.

Алергічні реакції. У пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов’язаних із застосуванням флоктафеніну, або при проведенні десенсибілізації терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакцій і зниження ефективності лікування цього стану звичайними дозами адреналіну.

Загальна анестезія. Бета-блокатори викликають ослаблення рефлекторної тахікардії та збільшують ризик гіпотензії. Продовження лікування бета-блокаторами знижує ризик розвитку аритмії, міокардіальної ішемії та гіпертонічних кризів. Необхідно повідомити анестезіолога про те, що хворий проходить лікування бета-блокатором.

За необхідності припинення лікування та відміни препарату вважається достатнім 48 годин для відновлення чутливості до катехоламінів.

Терапія бета-адреноблокаторами не повинна припинятись:*

у хворих з коронарною недостатністю, яким бажано приймати препарат аж до операції, враховуючи ризик, пов’язаний з раптовою відміною бета-адреноблокаторів; *

у разі ургентних операцій або в тих випадках, коли припинення лікування неможливо. Хворого потрібно захистити від наслідків збудження блукаючого нерва, призначаючи премедикацію атропіном, з повторенням за необхідності. Для анестезії необхідно застосовувати засоби, які пригнічують міокард найменшою мірою, а втрата крові повинна бути компенсована.

Повинен враховуватися ризик розвитку анафілактичних реакцій.

Тиреотоксикоз. Бета-блокатори маскують серцево-судинні симптоми тиреотоксикозу.

Спортсмени. Спортсмени повинні враховувати, що препарат містить активну субстанцію, яка може давати позитивну реакцію при проведенні тестів антидопінгового контролю.

Вагітність.

Тератогенність: в експериментах на тваринах не було виявлено тератогенних властивостей препарату. Дотепер немає повідомлень про тератогенні ефекти у людини, а результати контрольованих досліджень не виявили дефектів розвитку плоду при пологах.

Неонатальний період. У новонароджених, матері яких застосовували бета-адреноблокатори, дія останніх зберігається протягом декількох днів після народження. Хоч даний залишковий ефект може не мати клінічних наслідків, зберігається можливість розвитку серцевої недостатності. У такому разі новонародженого слід помістити у відділення інтенсивної терапії (див. “Передозування"). У такій ситуації необхідно уникати застосування плазмозамінників (через ризик розвитку гострого набряку легенів). Також є повідомлення про брадикардію, респіраторний дистрес-синдром і гіпоглікемію. Тому рекомендується ретельний нагляд за новонародженими в спеціалізованих умовах (контроль частоти пульсу