Збільшення розповсюдження хвороб крові, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду, вроджених аномалій пов’язане із забрудненим довкіллям. Зростання кількості хвороб системи кровообігу характеризується зростанням частоти захворюваності на гіпертонічну хворобу, збільшення якої відбулося на третину, ішемічну хворобу серця – на 6 %, стенокардію – на 5,7 %, мозкововаскулярну хворобу – на 4,4 %. Тут має місце вплив соціально-економічних чинників.

Рівень хвороб кістково-м’язової системи, ендокринної системи, розладу травлення та порушення обміну речовин, психічні розлади, хвороби органів травлення підвищився за останні роки на 2,5-2,9 % . Звертає на себе увагу виражена тенденція до росту захворюваності на жовчо-кам’яну хворобу, холангіти та холецистити, що свідчить про навантаження на печінку – головний дезінтоксикаційний орган людини.

Рівень розповсюдження новоутворень неухильно збільшується постійним темпом в 1-1,5 % на рік[27].

1.2. Роль та критерії лікарсько-трудової експертизи для визначення працездатності населення

Лікарсько-трудова експертиза – галузь медичних і наукових знань, що вивчає працездатність людини при наявності у неї захворювання, травми, вади, анатомічних дефектів, вагітності, а також деяких інших причин, що регламентуються законодавством по державному соціальному страхуванню і переслідують соціально-профілактичну мету (догляд за хворим членом сім’ї, санаторно-курортне лікування, карантин, стаціонарне протезування). Вона є і самостійною, і співзалежною дисципліною. Її самостійність обумовлена специфічністю проблем, які вона вирішує, необхідністю знання законодавчих і інструктивних установок. Її співзалежність пояснюється тісним зв’язком з охороною здоров’я в цілому, з лікувальною і діагностичною діяльністю, з соціальним страхуванням і соціальним забезпеченням[9, 24].

Основним завданням лікарсько-трудової експертизи є науково обґрунтоване вирішення питання про працездатність хворої людини, а об’єктом – працездатність хворої людини. Під втратою працездатності слід розуміти стан, обумовлений захворюванням, травмою, її наслідками чи іншими причинами, коли виконання професійної діяльності повністю чи частково, упродовж обмеженого часу чи постійно є неможливим.

Виділяють наступні критерії при експертизі працездатності: медичні та соціальні.

Медичні критерії включають точний, повний клінічний діагноз з урахуванням вираженості морфологічних змін, ступеня функціональних порушень, важкості і характеру перебігу захворювання, наявність декомпенсації і її ступеня, ускладнень. Велике значення має клінічний прогноз, який оснований на аналізі результатів лікування, морфологічних і функціональних змінах і характеру перебігу захворювання.

Соціальні критерії відображають все, що зв’язано з професійною діяльністю хворого. До них відноситься характеристика переважаючого фізичного чи нервово-психічного напруження, організація, періодичність і ритм роботи, навантаження на окремі органи чи системи, а також професійні шкідливості [5, 12, 24].

1.3. Контингенти хворих, які підлягають медичній реабілітації

Перелік хворих, які підлягають реабілітації, постійно зростає. Це зумовлено, передусім, зростаючими можливостями реабілітації.

Контингент хворих, які підлягають реабілітації, включає 42,5 % чоловіків та 57,5 % жінок від числа реабілітованих.

Найбільшою віковою групою, що підлягає реабілітації, є група пацієнтів від 50 до 59 років. До її складу ввійшла третина (33,1 %) усіх хворих, які підлягають реабілітації. Наступними віковими групами є 45-49 років (16,3 %), 40-44 роки (14,3 %), 60 років і більше (11,5 %), З5-39 років (10,3 %), 30-З4 років (5,6 %), 20-29-років (5,3 %) і до 20 років (3,6 %) [7, 12].

1.3.1. Соціальна характеристика хворих, які проходять реабілітацію

Таблиця 1.2.1.1

Соціальна характеристика хворих,

які проходять реабілітацію в медичних закладах

№ з/п | Соціальна ознака | Розшарування в межах ознаки | %

1. | Соціальна група | · міські мешканці

· сільські мешканці | 52,6

47,4

2. | Трудовий стаж | · до 10 років

· 10-24

· 25 і більше | 8,6

29,7

61,7

3. | Матеріальний стан | · бідні

· із середнім достатком

· забезпечені | 39,1

27,6

33,3

4. | Житлові умови | · незадовільні

· задовільні

· добрі | 2,3

42,8

54,9

5. | Сімейний стан | · неодружені (чол. і жін.)

· одружені (чол. і жін.)

· вдови, вдівці

· розлучені | 6,1

87,2

4,0

2,7

6. | Освіта | · початкова

· незакінчена середня, середня

· середня спеціальна, вища | 14,6

64,3

21,1

1.3.2. Розподіл реабілітованих за нозологічними одиницями

Таблиця 1.2.2.1

Розподіл реабілітованих пацієнтів за нозологічними одиницями

Нозологічні одиниці | %

Хвороби опорно-рухового апарату | 65,6

Хвороби серцево-судинної системи | 8,6

Хвороби сечостатевої системи | 7,6

Хвороби нервової системи | 5,6

Психічні розлади | 3,7

Хвороби органів травлення | 3,7

Хвороби органів дихання | 3,5

Інші | 1,7

Серед реабілітованих переважають особи з хво-робами опорно-рухового апарату (табл. 1.2.2.1). Вони скла-дають дві третини всього контингенту. За ними йдуть хвороби системи кровообігy і сечостатевої системи.

Психічні вади за віком і статтю роз-поділились так: у чоловіків основна частина їх при-падає на вік до 20 років (64,3 %). У жінок – вік 35-39 років (39,1%) і 40-44 роки (13,0 %).

Хвороби нервової системи й органів чуття у чоловіків переважають у віці 50-59 років (31,1 %) та у вікових групах до 20 років і в 40-44 роки (по 13,8 %); у жінок – в 50-59 років (22,2 %) і 35-39 років (14,8 %).

Хвороби системи кровообігy в чоловіків при-падають переважно на вік 50-59 років (36,2 %) та 60 років і більше (23,3 %), у жінок – 50-59 років (25,6%) і 35-39 років (17,9 %).

Хвороби органів травлення у чоловіків переважають у віці 30-34 роки (18,2 %), у