4.4. Вплив масажу на опорно-руховий апарат

Вплив масажу на опорно-руховий апарат є досить ефективним. Він є активним подразником і сприяє максимальному підвищенню працездатності втомлених м’язів. Масаж у вигляді розминання м’язової системи підвищує загальну збудливість організму, рефлекторно впливаючи на підвищення функціонального стану мозкових центрів. У більш розвиненому м’язовому апараті закладено більше пропріорецепторів, тому при масажі проявляється більш сильна аферентна імпульсація [23].

Особливо ефективне підвищення працездатності втомлених м’язів спостерігається при масажі м’язів, які не брали участі у фізичній роботі. Це пояснюється виникненням в них аферентних імпульсів, які попадаючи в центральну нервову систему, підвищують збудливість і функціональний стан тканин мозку. Саме тому у боротьбі з втомою окремих частин тіла необхідно масувати не втомлені м’язи, а м’язи, які не брали безпосередньої участі у роботі.

Позитивна дія масажу також проявляється на функції суглобів та сухожильно-зв’язковому апараті. Під впливом масажу збільшується їх еластичність і рухливість, а також зникають больові відчуття після фізичних навантажень. Масаж прискорює виведення продуктів розпаду, тому при відновному лікуванні суглобів, при застарілих транссудатах і ексудатах, при деформуючих артритах прийоми розтирання є найбільш ефективним методом. Масаж активує секрецію синовіальної оболонки, сприяє розсмоктуванню набряків, випотів і патологічних відкладень в суглобах. Також він викликає перерозподіл крові і лімфи в організмі, що, в свою чергу, сприяє притоку кисню і поживних речовин, активуючи місцеве кровонаповнення і посилення окисно-відновних процесів. Під впливом розтирання в тканинах швидко розвивається відчуття тепла [1, 18, 22, 26].

4.5. Вплив масажу на травну систему

Існує взаємозв’язок між діяльністю всієї мускулатури тіла і травним трактом. Впливаючи масажем на м’язову систему можна досягнути стимуляції діяльності шлунково-кишкового тракту. Покращення рухової і евакуаторної функції обумовлює нормалізацію секреторної діяльності травного тракту. Масаж живота прискорює механічну обробку і рух їжі в органах шлунково-кишкового тракту. Масаж не тільки сприяє покращенню крово- і лімфотоку, знімає біль, але й рефлекторно прозводить до збільшення секреторної і видільної функції печінки.

У хворих з гіпо- і анацидним гастритом посилюється секреція шлункового соку, збільшується загальна вільна кислотність.

Масаж живота сприяє діяльності травного тракту, активізує перистальтику кишок, сприяє механічному руху (переміщенню) калових мас, застій яких є однією з головних причин атонії кишок.

Таким чином, масаж позитивно впливає на функцію шлунково-кишкового тракту, сприяючи найшвидшому відновленню порушених функцій [1, 15, 18].

ВИСНОВКИ

1. Лікарсько-трудова експертиза – галузь медичних і наукових знань, що вивчає працездатність людини при наявності у неї захворювання, травми, вади, анатомічних дефектів, вагітності, а також деяких інших причин, що регламентуються законодавством по державному соціальному страхуванню. Основним завданням лікарсько-трудової експертизи є науково обґрунтоване вирішення питання про працездатність хворої людини, а об’єктом – працездатність хворої людини.

2. До тривалої чи стійкої втрати працездатності найчастіше призводять: хвороби органів дихання (25,4 %), хвороби системи кровообігу (20,9 %), хвороби нервової системи (10,5 %), а також хвороби опорно-рухового апарату і хвороби органів травлення.

3. В структурі засобів і методів фізичної реабілітації провідне місце займає масаж, як метод, що має позитивний вплив на дихальну систему, систему кровообігу, нервову систему, опорно-руховий апарат та систему травлення.

4. Вибір методу і виду масажу необхідно здійснювати в залежності від патології, при якій він застосовується з максимальним врахуванням індивідуальних особливостей пацієнта, його функціонального стану.

5. Застосування масажу в комплексній реабілітації пацієнтів із найпоширенішими захворюваннями внутрішніх органів і пошкодженнями опорно-рухового апарату призводить до швидшого і більш повного відновлення працездатності, скорочення термінів перебування на листках непрацездатності та покращує якість життя таких пацієнтів.

Список літератури

1. Бабов К.Д. та ін. Метод об’єктивізації результатів відновного лікування. Методичні рекомендації. – Одеса, 2001. - 16с.

2. Белая Н.А. Руководство по лечебному массажу. М.: Медицина, 1994.

3. Бойчук Т.В., Гриневич Р.Й. Основи класичного масажу. – Ів-Франківськ, видавець Третяк І.Я., Друкарня ДКД, 2008р.- 104с.

4. Вакуленко Л.О., Вакуленко Д.В. Лікувальний масаж. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. - 448с.

5. Вегер А.М. Справочник врача по вопросам экспертизы трудоспособности.

3-е изд. К. 1994.

6. Вербов А.Ф. Основы лечебного массажа. М. – Медицина, 1996.

7. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2000-№3 – с. 63-65.

8. Внутрішні хвороби. Том I/ під ред.. Глушко Л.В. – Іван-Франківськ. – 2004.

9. Вопроси врачебно-трудовой экспертизы и реабилитации больных и инвалидов: Сборник научных трудов. /Отв. ред. Байехмедов Ф.А. – 1995 – 114с.

10. Врачебно-трудовая экспертиза при заболеваниях внутренних органов. К.Здоровье, 1996. – 206с.

11. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Друге видання, перероблене та доповнене. – Київ.: Здоров’я, 2004. – 788с.

12. Дзяк Г.В., Шабельник В.І., Легвіненко І.О., Татарський О.П., Охрім Г.В. Лікарсько-трудова експертиза в практиці терапевта. – Київ: Здоров’я, 1994. - 144с.

13. Дубровский В.И. Массаж: поддержание и восстановление спортивной работоспособности. – 2-е изд., доп., перераб. – М.: Физкультура и спорт 1998.-237с., ил.

14. Дубровский В.И. Приминение массажа при травмах и заболеваниях у спортсменов. - М.: Медицина, 1994. - 200с.

15. Комаров Ф.И. Діагностика и лечение внутрених болезней. Том II. – Москва: Медицина – 1999.

16. Крамаренко В.К. Гигиенический, спортивный и лечебный массаж. Киев, Держмедвыдав, 1995.

17. Кукушкина Т.Н., Дошки Ю.М., Чистякова Н.А. Руководство по реабилитации больных, частично утративши трудоспособность. – М.:Медицина, 1996. - 165с.

18. Лечебный массаж. Практическое руководство. Л.А. Куничев – Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1994. - 280с.

19. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – Київ: Олімпійська література, 2000. - 423с.

20. Основи реабілітації, фізіотерапії, лікувальної фізичної культури і масажу/За редакцією