ЛФК | 24,3 | 19,6 | 31,4 | 14,6 | 5,4 | 33,7 | 77,1 | 5,9

Грязелікування | 18,9 | 44,6 | 15,1 | 45,3 | 35,1 | 75,7 | 14,3 | 41,2

Як видно з таблиці (1.2.4.1.), сучасні методи реабі-літації застосовуються при всіх захворюваннях, однак їхня частота є різною. Здебільшого використовують бальнеопроцедури, масаж, електро-процедури.

В осіб із психічними вадами частіше застосовують бальнео-, електропроцедури і масаж; у реабілітованих з приводу хвороб нервової системи й органів чуття – бальнео-, електропроцедури, теплопроцедури, масаж; при хворобах системи кровообігу всі методи реабілітації використовуються з приблизно однаковою частотою, за винят-ком теплолікування, яке застосовується вдвічі рід-ше; при хворобах сечостатевої системи переваж-но використовуються тепло-, бальнео- та електропроцедури; в осіб із хворобами опорно-рухового апарату здебільшого вдаються до бальнео-, електропроцедур, теплолікування, масажу, ЛФК; в осіб із хворобами органів дихання – тепло-, електропроцедур та масажу; в осіб із хворобами органів травлення – електро-, бальнео- та теллопроцедур і масажу [7].

РОЗДІЛ 2

ОСНОВИ КЛАСИЧНОГО МАСАЖУ

2.1. Історія розвитку масажу

Масаж зародився на ранніх етапах розвитку народної медицини. В давнину люди при різних захворюваннях і при наявності болю застосовували розтирання і розминання тіла. Також є відомості про те, що багато століть назад масаж як лікувальний засіб використовували народи, які жили на островах Тихого океану.

Досить цікавою є історія виникнення слова «масаж». Так, одні автори вважають, що воно виникло від арабського mass або masch (ніжно розминати, натискати), інші – від грецького masso (терти, м’яти, зжимати руками), треті – від латинського massa (те, що пристає до пальців).

Масаж з давніх часів був вагомою частиною лікувального мистецтва. Індуси і китайці були першими хто описав прийоми масажу. В старовинній китайській книзі Cong-Fou, написана 3000 років до н.е., крім гімнастичних і фізичних вправ наводяться різноманітні прийоми масажу. Китайці застосовували масаж для лікування ревматичного болю, вивихів, зняття втоми, спазму м’язів тощо. В священних книгах Індії Ayur-Veda (1800 років до н.е.), в четвертій книзі описані прийоми, які індуси застосовували при різних захворюваннях. Масаж у них полягав у ніжному розминанні всього тіла – від верхніх кінцівок до стоп. Саме індуси поєднали парові лазні з масажем.

В Індії і Китаї масаж виконували священнослужителі. Варто зауважити, що в цих країнах існували школи, в яких навчали прийомам масажу.

Прийоми масажу були добре відомі в Древньому Єгипті. Єгиптяни поєднували його з дією лазні. На алебастровому барельєфі, знайденому в замку ассирійського царя Санхеріба в Нікевії, а також на деяких єгипетських папірусах знайдені зображення масажних маніпуляцій, які підтверджують здогадки про те, що ассирійці, перси, єгиптяни не тільки були знайомі з масажем, але й застосовували його з лікувальною метою.

Грецькі лікарі (Асклепіад і його учні) відкрили в Древньому Римі свої школи масажу. Асклепіад ділив масаж на сухий і з маслами, сильний і слабкий, коротко- і довготривалий; Уельс рекомендував розтирання для видалення відкладень і випитів в тканинах; відомий Гален, головний лікар школи гладіаторів в Пергамі, встановив дев’ять видів масажу і описав їх методику.

Х–ХІ ст. відмічені розквітом арабської медицини. До сьогоднішнього дня відомі її представники Абу-Бакр, Абу Ібн-Сіна (Авіцена), які розробили нові методи лікування і попередження різноманітних захворювань. В своїх працях «Канон лікарської науки» і «Книга зцілення» Авіцена подав докладний опис прийомів масажу[28].

Лазні і масаж широко застосовувались в Турції і Персії. Школа східного масажу відрізнялась від шкіл Древньої Греції і Риму. Турки масували подібно до єгиптян і африканців: розтирали і давили пальцями, перетирали тканини. Масаж проводився в лазнях в окремій сухій і нагрітій кімнаті[18].

У древніх слов’ян і народів Півночі застосовувались загартовуючі процедури і масаж у вигляді розтирань віником і активних рухів. Ця форма масажу, яка у древніх слов’ян називалась хвощуванням, описана в літописах Нестора.

В середньовіччі масаж, як і заняття фізичними вправами, в Європі практично не застосовувались. Тільки з появою у ХІV-XV ст. робіт по анатомії Монді де Сіучі, Бертуччіо, Петро Егілата з’явився і деякий інтерес до лікувальної гімнастики і масажу.

До ХІХ ст. масаж не був науково обґрунтований. І тільки в ХІХ ст. в Європі і в другій половині в Росії з’явились перші клінічні і експериментальні праці по масажу.

В наш час масаж широко застосовується і як лікувальний засіб, і як засіб відновлення і підвищення працездатності. А такий довготривалий інтерес людства по відношенню до масажу – яскраве свідчення його користі і його необхідності [14, 18].

2.2. Види масажу

Існує досить багато різноманітних видів масажу. В залежності від того з якою метою застосовується масаж і якими засобами здійснюється вплив на поверхню тіла, розрізняють гігієнічний, лікувальний, спортивний, сегментарно-рефлекторний, профілактичний, косметичний, реанімаційний, дитячий, апаратний, самомасаж та деякі інші.

Масаж може бути місцевим і загальним. Поділ різних видів масажу є досить умовним, оскільки нерідко один і той же вид масажу може виконувати як профілактичну, так і лікувальну роль. Зокрема, наприклад, це відноситься до самомасажу.

Гігієнічний масаж – дієвий засіб для того, щоб зміцнити здоров’я, попередити хворобу і зберегти працездатність. Він буває загальний і місцевий і застосовується як окремо, так і в поєднанні з ранковою гімнастикою, в паровій лазні тощо. Гігієнічний масаж часто виконується у вигляді самомасажу. Його можна проводити і в ванній і під душем. При цьому застосовують основні масажні прийоми: погладжування, розтирання, розминання тощо.

Лікувальний масаж застосовують,