Спортивний масаж являє собою комплекс спеціальних прийомів, які підвищують фізичну працездатність, готують до м’язової діяльності і прискорюють відновлювальні процеси. Крім того, він призначений для профілактики травм і захворювань опорно-рухового апарату. Спортивний масаж включає в себе передстартовий (мобілізаційний), відновлюючий (репаративний), превентивний (профілактичний) і реабілітаційний масаж. Передстартовий масаж проводиться перед змаганнями. Його мета – підготовка нервово-м’язового апарату, серцево-судинної і дихальної систем, попередження травм. Відновлювальний масаж є необхідним після великих фізичних навантажень. Його мета – відновлення функціонального стану спортсмена, зняття загальної втоми. Превентивний масаж застосовується з профілактичною метою при перетренуваннях. Реабілітаційний масаж найбільш ефективний для лікування перевтоми і відновлення працездатності спортсмена, наприклад, після травм і хірургічних втручань. Цей вид масажу часто проводиться в поєднанні з лікувальною фізкультурою.

Сегментарно-рефлекторний масаж – один із способів впливу на особливі рефлекторні зони поверхні тіла. В результаті цього масажу в певних сегментах спинного мозку виникають так звані шкірно-вісцеральні (внутрішні) рефлекси, які викликають зміни в діяльності внутрішніх органів і кровообігу в них.

Косметичний масаж покращує стан шкіри, попереджує її старіння і виправляє різноманітні косметичні недоліки. Він буває трьох видів: профілактичний, лікувальний і пластичний.

Апаратний масаж виконується з допомогою спеціальних апаратів і пристроїв. Найбільш розповсюджений вібромасаж, гідромасаж, баромасаж і вакуумний масаж.

Виконання масажних рухів на самому собі – самомасаж. Його можна застосовувати в рамках спортивного, гігієнічного чи лікувального масажу. Він може бути загальним і місцевим [3, 14, 16,].

2.3. Характеристики масажу

Характеристики масажу – це сукупність ознак масажних прийомів, основні критерії дозування масажного впливу. Такими ознаками є темп (швидкість виконання), сила (глибина впливу), тривалість виконання прийому на одній ділянці, частота його чергування з іншими прийомами.

Характеристики значною мірою залежать від ділянки тіла, на якій виконується прийом, особливостей тілобудови і захворювань пацієнта, поєднаного застосування інших лікувальних процедур (теплових, електричних тощо).

Характеристики масажу визначають вплив на організм.

І. Темп (швидкість виконання масажних рухів):

а) швидкий – тонізуючий вплив;

б) середній;

в) повільний – гальмівний вплив.

II. Глибина (сила масажного впливу):

а) поверхневий (слабкий) – тонізуючий вплив;

б) середньої глибини (середній);

в) глибокий (сильний) – гальмівний вплив.

III. Частота виконання масажних прийомів:

а) прийоми часті (приблизно 60 на хвилину і більше) – тонізуючий вплив;

б) середня частота прийомів;

в) прийоми не часті (приблизно 20-30 на хвилину) – гальмівний вплив.

IV. Тривалість прийому на одній ділянці:

а) прийом виконується недовго (від 1 до 15 с) – тонізуючий вплив;

б) середня тривалість прийому (приблизно 1-2 хвилин);

в) тривале виконання прийому (понад 3 хвилини) – гальмівний вплив.

V. Частота чергування прийомів між собою:

а) прийоми часто чергуються один з одним – тонізуючий вплив;

б) середня частота чергування;

в) прийоми не часто чергуються один з одним – гальмівний вплив.

Застосовуючи різні комбінації характеристик масажу, можна отримати велику кількість варіантів масажного впливу на організм. Зрозуміло, що ця схема умовна, але приведеними характеристиками зручно користуватись на практиці – якщо переважають тонізуючі ознаки, то в загальному вплив масажу буде стимулюючим, якщо гальмівні – заспокійливим [3].

За впливом на внутрішні органи розрізняють:

І. Безпосередній масажний вплив на певні внутрішні органи, наприклад:

· Масаж шлунку;

· Масаж тонкого й товстого кишківника (кишковий);

· Масаж передміхурової залози (урологічний);

· Гінекологічний масаж;

· Офтальмологічний (очний).

ІІ. Рефлекторний масаж певних ділянок або точок, які зв’язані з відповідними внутрішніми органами і є своєрідною проекцією останніх на поверхню тіла:

· Сегментарно-рефлекторний;

· Точковий;

· Лінійний [3, 16].

Масаж проявляє багатосторонній вплив на нервову систему, крово- і лімфообіг, обмін речовин та інші життєво важливі функції організму. Він виявляє як загальний, так і місцевий вплив на організм. При цьому дія масажу зв’язана з реакцією всіх ланок нервової системи, починаючи від рецепторів масованої області і закінчуючи корою великого мозку, з обов’язковим включенням гуморальної і ендокринної ланки, зі змінами в діяльності внутрішніх органів по типу моторно-вісцеральних рефлексів. У зв’язку із цим місцеві і загальні реакції при дії масажу тісно взаємообумовлені. Масаж викликає місцеву реакцію в ділянці прикладання механічних масажних впливів, але, діючи рефлекторно, завжди обумовлює генералізовані реакції, в яких приймають участь всі органи і тканини. В лікувальній дії масажу, за сучасними уявленнями, мають значення зняття або зменшення проявів парабіозу, відновлення порушених взаємовідносин між корою, підкіркою та іншими відділами нервової системи, підвищення реактивності організму і його і його пристосувальних функцій [2].

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МАСАЖУ

В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПАТОЛОГІЇ

3.1. Масаж при пораненні і захворюваннях органів дихання

3.1.1. Масаж при пораненні грудної клітки

Покази. Проникаючі поранення грудної клітки в переважному числі випадків (70-80 %) супроводжуються крововиливами в порожнину плеври – гемотораксом, ускладнюючись геморагічним плевритом. Запальний процес в плевральній порожнині супроводжується розвитком спайок, які обмежують рухливість легені, зменшують його респіраторну ємкість, що приводить до різкої недостатності дихання і кровообігу. Своєчасне застосування лікувальної гімнастики і масажу в періоді розсмоктування ексудату попереджає розвиток ускладнень, позитивно позначається на загальному стані хворого і дає позитивні результати. Лікувальну гімнастику призначають навіть при субфебрильній температурі.

Протипоказанням для проведення масажу є перехід гемотораксу в гнійний плеврит або розвиток пневмонії. Масаж і лікувальну гімнастику призначають після оперативних втручань, проведених з приводу гнійних плевритів. Масаж грудної клітки застосовують з 2-го тижня після торакотомії, при виході хворого з важкого стану.

Методика. Масаж паравертебральних зон LV-LI, ThIX-ThIII, CIV-CIII: погладжування, розтирання, розминання, вібрація. Масаж найширших