Для запобігання пролежням (які при септичній інфекції утворюються легко) ділянки крижів, хребта й лопаток щодня обробляють камфорним спиртом (додатково до обтирання всієї шкіри). Під таз хворій підкладають гумовий круг.

Туалет зовнішніх статевих органів роблять не рідше як двічі на добу. 2. Правильне харчування є важливішою умовою для підвищення опірності організму, їжа повинна бути калорійною, смачною, різноманіт-ною, легкозасвоюваною. У великій кількості дають цукор, жири — у ви-гляді вершків, вершкового масла, білки — у вигляді парових м'ясних кот-.лет, вареної риби, вареної курки, яєць, творогу. Якщо нема ураження ни-рок, для збудження апетиту дають у невеликій кількості.ікру, оселе-дець та ін. Корисні свіжі фрукти й фруктові соки. Необхідно вводити достатню кількість рідини. Рекомендуються чай, кофе, морс, лужні мінеральні води. Дають вино в невеликих дозах.

3. З метою підвищення опірності організму призначають вітаміни (А, С, групи В, D та ін.), глюкозу внутрівенне (по 20—40 мл 40% роз-чину) або підшкірне (1—2 л 5% розчину). При наявності тромбофлебіту внутрівенні вливання не показані. Обережно роблять переливання неве-ликих доз крові. Систематично застосовують серцеві засоби (головним чи-ном камфору), препарати, що посилюють кровоутворення й поліпшують процеси травлення.

4. Застосовують антибіотики, головним чином пеніцилін і стрепто-міцин. Пеніцилін вводять через 3 години, добова доза 500 000 — 1 000 000 одиниць. Стрептоміцин вводять через 6 годин по 0,25 г або через 12 годин по 0,5 г, добова доза 1 г. Рекомендується біоміцин по 150 000—200 000 одиниць 4—6 раз на добу.

В останні роки застосовують тетрациклін, тераміцин, еритроміцин (добова доза цих препаратів 800 000 одиниць) та інші антибіотики.

При септичних захворюваннях, в тому числі генералізованих, добре діють сульфаніламідні препарати (білий стрептоцид, сульфазол, сульфа-тіозол та ін.). Сульфаніламідні препарати дають в перші дні у великих дозах (по 1 г через 4 години), потім поступово знижують (стор. 349).

Профілактика післяродових септичних за-хворювань. В боротьбі з післяродовою септичною інфекцією головне і вирішальне значення має профілактика.

Принцип профілактики післяродової інфекції є наріжним каменем організації всієї роботи жіночих консультацій і особливо родильних бу-динків. Запобіганню післяродових захворювань сприяють всі заходи зміцнення організму вагітної (харчування, правильний режим, гігієнічне утримання тіла), своєчасне виявлення й усунення всіх вогнищ інфекції, захист вагітної від контакту з інфікованими хворими. Виняткове значення має ретельна асептика при веденні родів, правильний догляд в післяродо-вому періоді, особиста гігієна медичного персоналу, ізоляція породіль, хворих на гарячку, від здорових.

Важливу роль відіграє боротьба з травматизмом у родах, запобігання кровотечам та іншим ускладненням, які знижують опірність організму жінки.

Санітарно-освітня робота серед вагітних і роділь є важливою умовою для запобігання післяродовим захворюванням.

ПІСЛЯРОДОВИЙ МАСТИТ

В післяродовому періоді нерідко виникає мастит (запалення молоч-ної залози).

Збудниками запалення молочної залози є гноєтворні мікроби, голов-ним чином стафілококи, рідше стрептококи та інші мікроорганізми. Гноє-творні мікроби заносяться на шкіру сосків забрудненими руками, інфі-кованою білизною, через крапельну і повітряну інфекцію.

Вхідними воротами для мікробів, що знаходяться на шкірі молоч-ної залози, є тріщини сосків. Мікроби можуть проникати в молочну залозу і через мікроскопічне ушкодження епітелію шкіри сосків, які утворюються при годуванні.

В рідких випадках мікроби заносяться в молочну залозу лімфоген-ним або гематогенним шляхом з інших вогнищ інфекції.

Післяродовий мастит звичайно починається раптовим підвищенням температури *до 39° і вище, іноді ознобом. З'являється біль у молочній за-лозі, загальне нездужання, головний біль, порушення сну, зниження апетиту. Молочна залоза збільшується, в глибині її прощупується болюча щільнувата ділянка, яка не має чітких меж, іноді відзначається почерво-ніння шкіри над ураженою ділянкою. Пахвинні лімфатичні вузли нерідко збільшуються й стають вразливими.

Запальний процес призводить до закупорки проток молочної залози, тому утворюється застій молока.

Запальний процес може припинитися на цій стадії і в дальшому настає одужання.

При несприятливих умовах (знижена опірність огранізму, вірулентна інфекція, неправильне лікування) запальний процес прогресує й інфільт-рат нагноюється (гнійний мастит).

При нагноєнні загальний стан погіршується, нерідко з'являється оз-ноб, температура набуває ремітуючого характеру. Біль у молочній за-лозі посилюється, в щільному інфільтраті утворюється ділянка флюктуації, шкіра над нею гіперемійована, з синюшним відтінком. Гнійний мастит нерідко має важкий і трива-лий перебіг.

Профілактика післяродових маститів зво-диться до гігієнічного утримання молочних залоз і до запобігання тріщинам сосків.

Мал.4. Бинтування молочної залози в

піднятому положенні.

Профілактика й лікуван-ня тріщин сосків. Запобіганню тріщинам сосків сприяє догляд за молочними залозами під час вагітності, правильне году-вання дитини. Має значення щоденне обми-вання прохолодною водою і обтирання мо-лочних залоз грубим рушником; якщо на сосках є кірочки (з виділюваного молозива) рекомендується обмивання сосків 1% розчином борної кислоти.

При годуванні треба стежити за тим, щоб дитина брала сосок разом з навколососковим кружком. Дуже важливе утримання молочних залоз матері-годувальниці в цілковитій чистоті.

При виникненні тріщин рекомендується годувати через накладку. При годуванні соски обробляють розчином пеніциліну (10 000 одиниць на 1 мл фізіологічного розчину), тріщини припудрюють порошком білого стрептоциду. Можна користуватися спиртовим розчином метиленової синьки.

Лікування маститів. На початку захворювання можна при-кладати до молочної залози пузир з льодом. Спочатку на залозу накла-дають пов'язку, яка фіксує її в трохи піднятому стані (мал. 14).

Можна почати лікування з зігрівальних компресів з маззю Вишнев-ського або камфорною олією. Водночас призначають внутрім'язово пені-цилін (400 000—5000 000 одиниць на добу). З успіхом застосовують сульфані-ламідні препарати. Звичайно таке лікування приводить до одужання. Якщо зворотний розвиток інфільтрату затримується, застосовують авто-гемотерапію. Важливою умовою лікування є спорожнення молочної за-лози. Тому, якщо нема нагноєння, продовжують прикладати до груді дитину або користуються