Дослідження і практика показують, що органи охорони здоров'я, у поле їхніх сучасних функцій, малоактивні в діяльності по становленню системи стандартизації в охороні здоров'я. Виявлення глибинних причин такого положення – задача окремого дослідження.

На нашу думку, органи охорони здоров'я не в змозі вирішити проблему побудови системи стандартизації на рівні своїх структур у силу причин відомчості.

Відомо, що з напрямків стандартизації в охороні здоров'я, останні роки на територіях активно здійснюється діяльність по ліцензуванню й акредитації. Становлення і стимулювання цієї діяльності було викликано до життя введенням системи обов'язкового медичного страхування, а не з'явилося внутрішньою потребою територіальних органів керування охороною здоров'я.

У більшості територіальних моделей системи охорони здоров'я діяльність ліцензійно - акредитаційних комісій (ЛАК), будучи внутрішньовідомчої, дала визначений результат (скоріше статистичні-статистичну-статистичне-статистична-обліково-статистиАИий), але до кінця не змогла вирішити задач по якісному поліпшенню функціонування лікувально-профілактичних заснувань і медичних практик. Останнім часом посібником Міністерства охорони здоров'я відзначається, що система ЛАК, власне кажучи, працює сама на себе.

Напрошується закономірний висновок, що функції ліцензування, акредитації і сертифікації, як складові частини єдиної системи стандартизації в охороні здоров'я, як видно, повсюдно повинні бути виведені з відомчості системи.

У тих регіонах, де ліцензійно - акредитаційні комісії структурно є самостійними фізичними особами – раціонально було б розглянути можливість розширення їхніх функцій і діяльності по всіх можливих напрямках стандартизації в охороні здоров'я.

До того ж є безперечним, що ефективність стандартизації, зокрема, рівня бази і кадрів системи охорони здоров'я була б набагато ефективніше, проводися вона позавідомчим незалежним органом.

Говорячи про стандартизацію технологій, треба мати на увазі, що впровадження і застосування технологічних стандартів (стандартів технологій) має на увазі, по-перше, високий ступінь формалізації медичної праці, по-друге, вимагає професійного уміння і виробничої дисципліни при використанні стандартизованих технологій, по-третє, потенційно дозволяє вести об'єктивний контроль і виявляти відступу.

Реалізована система стандартизації в охороні здоров'я потенційно дозволяє різко висвітити недоліки функціонування системи конкретного лікувального заснування, діяльності, як на рівні посібника, так і конкретного фахівця.

Практика показує, що існують об'єктивні передумови своєрідного внутрішньовідомчого опору до побудови системи стандартизації медичної діяльності. Це підтверджується і тим, що, зокрема, органи охорони здоров'я на місцях не виявляють належної активності при упровадженні форм і методів стандартизації, навіть визначених директивно: виконання наказу МЗ по становленню системи стандартизації в галузі бажає кращого.

Особливо варто зупинитися на функції контролю виконання стандартів, що вводяться. Ця функція тісним образом зв'язана з виміром (кваліметрією).

Зрозуміло, що модель системи стандартизації в охороні здоров'я не мислима без контрольних функцій по впровадженню, реалізації і ступеню виконання стандартів на рівні будь-якого суб'єкта стандартизації. На нашу думку, наділяти цими функціями орган, що впроваджує стандарти, не зовсім логічно: не правомірно змішувати функції впровадження і контролю в одній структурі.

Функції контролю медичної діяльності, як відомо, у даний час забезпечує система внутрішньовідомчої і позавідомчої експертизи. Конкретну роботу з кваліметрії (виміру), рекомендованого до застосування стандарту, з успіхом могли б здійснювати фахівці системи внутрішньовідомчої і позавідомчої експертизи якості медичної допомоги (ЭКМП), що, до речі, деякою мірою, вони зараз і роблять.

Узагальнюючи данні кваліметрії в охороні здоров'я, з одного боку, удасться одержати своєрідні індикаторами системи стандартизації, з інший, ці показники можуть служити (у юридично оформленому полі) критеріями відповідних відхилень від стандартів. Орган стандартизації, одержавши зворотний зв'язок при впровадженні стандартів, забезпечить аналітичну роботу дієвості стандартів і розробку рекомендацій з їхнього удосконалювання.

Так що залишається вписати цю підсистему в конструктивну організаційну модель стандартизації, а у функції органа по стандартизації в охороні здоров'я поставити державну наглядову діяльність, принаймні, за системою позавідомчої експертизи, да й відомчої, до слова сказати, теж.

З усього сказаного можна укласти, что структура, що забезпечує організаційно - методично весь спектр діяльності по стандартизації в охороні здоров'я повинна бути поза існуючими організаційних форм, що забезпечують функціонування системи охорони здоров'я територіального рівня.

Швидше всього це повинно бути самостійна юридична особа умовна іменоване, територіальний орган (комітет) стандартизації, інспекції і державного контролю охорони здоров'я (КСИ і ГК).

Створення подібного органа на базі вневідомчих функціонуючих Лаков зажадає мінімум витрат як організаційного плану, так і фінансових. Представляється реальним оперативно забезпечити базу правового регулювання діяльності подібного заснування.

Фінансове забезпечення подібного заснування вимагає окремого пророблення, але бачиться на умовах договірної госпрозрахункової діяльності в основному за рахунок тих суб'єктів, що у першу чергу зацікавлені в забезпеченні високої якості надання медичної допомоги, що захищають права пацієнта і за рахунок засобів порушників, що не забезпечують безумовне виконання стандартів.

Методологічний підхід, що представляється, дозволяє сформувати організаційно-юридичну структуру, описати задачі і зразкові функції подібного органа, розкрити суть взаємодій із суб'єктами підсистеми стандартизації й ін.

Такі структури на регіональному рівні змогли б забезпечити досить високий рівень впровадження і забезпечення стандартів (протоколів) діагностики і лікування хворих у системній відповідності з визначеними крапками додатка:

В даний час ці функції, як було відзначено вище, розмите по різних структурах. Альтернативний варіант єдиного забезпечення цих функцій є їхня розумна інтеграція на рівні пропонованої організаційної структури.

Територіальні комітети з питань стандартизації органічно могли б забезпечити і таку немаловажну діяльність у системі стандартизації, як розробка і реалізація методів кваліметрія (виміру), методологічний посібник і контроль експертної діяльності. У рамках функцій комітету представляється наглядова діяльність за принципом експертів Державного комітету стандартизації і метрології і тісна робота саме