Таким чином, здоров'я (рівень здоров'я) є компонентом (умовою) найвищого ступеня виконання ролі особистості. Задоволення ж потреб у медичних послугах і попиту на медичні процедури є одним з конкретних способів, що ведуть до твердження і збереження ролі особистості.

З обліком того, що особистість є конкретною соціальною характеристикою людини, те і відповідні потреби в медичних послугах, а тим більше попит на медичні процедури, швидше за все, прямо зв'язаний з визначеним соціальним статусом клієнта (пацієнта).

Варто припустити, що і маркетингова сутність хвороб у пацієнтів різних соціальних шарів буде відрізнятися не тільки по ступені потреби в медичних послугах і попиті на медичні процедури, але і по самій сутності патологічного процесу.

У маркетинговій системі медичних послуг хвороба, як елемент такої системи, починає характеризуватися, при інших складових, сегментарною сутністю, зокрема описуватися і соціальною характеристикою.

У радянській системі охорони здоров'я, при організації медичної допомоги робітником промислових підприємств, підкреслювалися особливості, що визначають зв'язок захворюваності з умовами праці і виду промислового виробництва. У такому професійно-медичному підході вже полягає схована теза про соціальну сутність хвороб, більш того, підкреслюється необхідність специфічної професійно - виробничої організації медичної допомоги. По суті справи, у рамках економічних характеристик маркетингових систем медичних послуг, такий соціально-виробничий підхід до оцінок стану здоров'я був своєрідним прообразом сектора ринку. Віково-статевий ценз також визначає сегментування ринку медичних послуг: надання медичної допомоги, дітям, жінкам, старим і т.д. Організація медичної допомоги так називаним “декретованим” контингентам – вищий ступінь своєрідної сегментації в системі надання медичної допомоги доринкових відносин в охороні здоров'я.

У зв'язку з тим, що в останнє десятиліття ХХ століття в Росії досить чітко позначилося розшарування суспільства не тільки по виробничому, але і по соціальному статусі [2], що, до речі, за допомогою рівня добробуту прямо зв'язаний з видом і формою виробничої діяльності, те маркетингова сутність захворювання конкретної людини, віднесеного до визначеного шару суспільства, виявилася детермінована зі специфічністю

визначеного маркетингового сегмента здоров'я.

Виходячи з вищевикладеного, варто припустити, що протікання тих самих хвороб індивідуально не тільки з погляду самобутності організму й особистості людини, але також специфічно соціальної сутності особистості, його соціально-економічному положенню, як суб'єкту системи маркетингу медичних послуг.

Припускаючи зворотний зв'язок між соціально-економічною сутністю людини і можливими його хворобливими станами, варто припустити, що в різних сегментів ринку медичних послуг, до яких віднесені різні пацієнти по особистісних і медико-економічних характеристиках, структура захворювань, їхня частота і форми протікання будуть специфічні даному сегменту ринку і більш того, специфічні конкретної особистості.

Простіше говорячи, хвороби в суб'єктів маркетингової системи, віднесених до різних медико-економічних груп, будуть специфічними і детермінованими конкретною сутністю соціального шару, що характеризує даний сегмент ринку, до якого відноситься споживач. Звідси напрошується логічний висновок, що пропозиції по наданню медичних послуг, а тим більше задоволення попиту на відповідні медичні процедури не тільки індивідуальні і відрізняються за формою і змістом, але і відмінні по визначених економічних характеристиках.

Даний теоретичний висновок, звичайно, має потребу в дослідженнях практичних реалій. У науковій літературі починають представлятися результати окремих прикладних досліджень, що підтверджують правомірність висловленого постулату [3].

Узагальнюючи усе вищевикладене, представляється можливим припустити, що в поле маркетингових (ринкових) відносин лікаря і пацієнта, як із професійно-медичної точки зору, так і з позицій економічного оптимуму - найвищим ступенем раціональних взаємин є індивідуальна робота з клієнтом (пацієнтом). По суті справи в системах охорони здоров'я, як у формах специфічних взаємин лікаря і хворого давним-давно реалізований наполегливо дикламованих у даний час принцип виробничих ринкових відносин: виняткова орієнтація на клієнта. Нам здається, що саме в зв'язку з цим, використовуваний в окремих країнах національний індекс задоволеності клієнтів найбільш високий у порівнянні з іншими галузями в сфері медичного обслуговування (понад 85) [4].

У поле ринкових відносин хвороба як елемент системи маркетингу медичних послуг має визначену специфічність і в доповненні до свого традиційного розуміння характеризується новими об'єктивними специфічними ознаками, властивим визначеним сегментам ринку й економічних сутностей.

1.Фундаментальні основи політики охорони здоров'я. Під ред. О.П.Щепина. –

М., 1999.

2.Артюхов И.П., Шнайдер И.А. Медико-соціальні проблеми безробітного населення. // Зб. “Питання вивчення і прогнозування здоров'я населення”, НДІ СГЭ й ОЗ ім. Н.А.Семашко РАМН, М., -1999.

3.Manfred Bruhn. Національний індекс задоволеності клієнтів: побудова і икористання.// Ж. Проблеми теорії і практики керування, № 4,- 1999.