Для визначення концентрації гемоглобіну також можна користуватися гемоглобінцианідним методом. при цьому кров змішується з трансформуючим розчином – дослідна проба – і вимірюється на фотоколориметрі проти “холостої” проби. Вміст гемоглобіну розраховується згідно калібровочному графіку, побудованому по стандартному розчину гемоглобінцианіда, чи по формулі:

, де

Едос. і Ест. – екстинкція дослідної проби і стандартного розчину;

С – концентрація гемоглобіну в стандартному розчині, мг %;

К – коефіцієнт розведення крові;

0,001 – коефіцієнт для перерахунку мг % в г % ( 1 г на 100 мл крові).

Для визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) користувалися капіляром і штативом Панченкова. Кров з цитратом натрію набирали в капіляр і залишали на 1 годину в штативі Панченкова в вертикальному положенні, після чого по поділкам капіляра визначали величину стовпчика плазми, який відстоявся. ШОЕ виражається в мм за 1 годину. Норма для жінок – 2-15 мм/год, для чоловіків – 1-10 мм/год.

Для визначення кількості еритроцитів в 1 л крові використовували метод підрахунку еритроцитів в 1 мкл крові з цитратом натрію при постійному її розведенні і певному об’ємі лічильної камери Горяєва. Підраховуються еритроцити в 5 великих квадратах, розкреслених на 16 малих, розміщених по діагоналі.

Кількість еритроцитів в 1 мкл крові визначали по формулі:

, де

Х – кількість еритроцитів в 1мкл крові;

а – кількість еритроцитів в 80 малих квадратах (15х16=80);

80 – кількість підрахованих малих квадратів;

200 – ступінь розведення крові;

4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл крові, виходячи з об’єму малого квадрату – 1/4000 мкл.

Практично, кількість еритроцитів, підраховану в 80 малих квадратах, множать на 10000.

Норма еритроцитів в крові у чоловіків складає 4-5 Т в 1 л, у жінок – 3,9-4,7 Т в 1 л.

Для визначення кількості лейкоцитів в 1 л крові використовували метод підрахунку лейкоцитів 1 мкл крові з оцтовою кислотою при постійному її розведенні і певному об’ємі лічильної камери Горяєва. Підраховується лейкоцити в 100 великих квадратах, що відповідають 1600 малих.

Кількість лейкоцитів в 1 мкл крові визначали по формулі:

, де

Х – кількість лейкоцитів в 1 мкл крові;

а – кількість лейкоцитів, підрахованих в 100 великих квадратах;

1600 – кількість малих квадратів;

20 –ступінь розведення крові;

4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл крові. виходячи з об’єму малого квадрату – 1/4000 мкл.

Практично кількість лейкоцитів, підраховану в 1600 малих квадратах множили на 50, а для переводу в одиниці СІ (г в л), отриману цифру множили ще на 10.

В нормі кількість лейкоцитів коливається від 4 до 9 Г в 1 л. Вміст лейкоцитів менше 4 Г в 1 л свідчить про лейкопенію, більше 9 Г в 1 л – про лейкоцитоз.

Для визначення кількості тромбоцитів в 1 л крові використовували метод підрахунку тромбоцитів в 1 мкл крові при постійному її розведенні оксалатом амонію в певному об’ємі лічильної камери Горяєва з використанням фазово-контрастного приладу. Підраховуються тромбоцити в 25 великих квадратах.

Кількість тромбоцитів в 1 мкл крові визначали по формулі:

, де

Х – кількість тромбоцитів в 1 мкл крові;

а – кількість тромбоцитів, підрахованих в 400 малих квадратах;

400 – число підрахованих малих квадратів;

200 – ступінь розведення крові;

4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл крові, виходячи з об’єму малого квадрату – 1/4000 мкл.

Практично підраховану кількість тромбоцитів в 400 малих квадратах множили на 2000, а для переводу в одиниці СІ (г в л), отримали цифру множили ще на 106.

В нормі у дорослих кількість тромбоцитів в крові складає 180-320 Г/л.

ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.

Характерною особливістю лейкозів є зміна основних біохімічних показників периферійної крові і розподіл хворих за віком і статтю, в залежності від форми і ступеня важкості захворювання. Про це свідчать дані таблиць.

Таблиця 1.

Визначення характеру розподілу хворих за віком і статтю в залежності від форми лейкозу.

Діагноз |

Стать |

Кількість хворих | Вік в роках

до 20 | 20-30 | 30-40 | 40-50 | 50-60 | 60-70 | 70 і ст.

Хронічний

лімфоїдний

лейкоз | чол. | 14 | - | - | 1 | - | 2 | 8 | 3

жін. | 4 | - | - | - | 1 | 1 | 3 | 4

Хронічний

мієлоїдний

лейкоз | чол. | 5 | - | - | 1 | 1 | 2 | 1 | -

жін. | 4 | - | - | - | 1 | - | 2 | 1

Гострий лімфобласт-ний лейкоз | чол. | 5 | 2 | 2 | - | 1 | - | - | -

жін. | 6 | 3 | 2 | - | - | 1 | - | -

Гострий мієлобласт-ний лейкоз | чол. | 8 | - | 2 | - | 3 | 2 | 1 | -

жін. | 7 | - | - | 1 | 3 | 2 | 1 | -

Нами спостерігалася група з 58 хворих, які числяться на диспансерному обліку з діагнозами: хронічний лімфоїдний лейкоз, хронічний мієлоїдний лейкоз, гострий лімфобластний лейкоз і гострий мієлобластний лейкоз. Можна відзначити характерний розподіл хворих по статі і віку, в залежності від виставленого і підтвердженого діагнозу.

По виявлених даних різниця в кількості 14 і 9 випадків між чоловіками і жінками при хронічному лімфоїдному лейкозі свідчить про те, що серед пацієнтів з типовим варіантом хвороби переважають чоловіки. У хворих в