Протягом доби шкiрою видiляеться приблизно 0,5 – 0,6 л води; крiм того, разом з потом виводяться рiзнi солi, молочна кислота i продукти азотного обмiну. Приблизно 82% усiх теплових витрат органiзму вiдбуваеться через шкiрний покрив. Якщо ця функцiя шкiри порушена (наприклад, довга робота в повiтренепроникаючому комбiнзонi), виникае перегрiвання органiзму. В зв’язку з тим, що шкiра багата кровоносними судинами, вона мае регулююче значення в кровообiгу. В судинах шкiри може депонувати у дорослоi людини до 1л кровi. Шкiра дуже багата чутливими нервовими закiнченнями. Велика ii роль i в обмiнi вiтамiнiв. У нiй мiститься речовина, яка пiд дiею ультрафiолетових променiв перетворюеться у вiтамiн D.
4.У бiльшостi ссавцiв та людини майже вся шкiра (за винятком промiжноi частини губ, долонь, пiдошов, головки статевого члена, внутрiшньоi поверхнi передньоi шкiрочки, клiтора, малих статевих губ) покрита волоссям (pili). Залежно вiд довжини розрiзняють довге, коротке та пушкове волосся. Довге волосся росте на шкiрi голови, лиця, пахвини та пахв; коротке – на бровах та вiях, а пушкове вкривае шкiру всього тiла. Кiлькiсть волосся у людей не однакове. Так, на головi може рости 80 000 – 110 000, а на шкiрi тiла 20 – 30 волосин. Волосся людини безперервно росте i може досягати значноi довжини (100-150см). Вважають, що за добу волосина вiдростае на 0,2-0,4мм. Тривалiсть iснування волосини невелика: на головi, наприклад, 2-4 роки, на вiях – 3-5 мiсяцiв. Потiм вона випадае, а на ii мiсцi починае рости iнша. На головi за добу у нормi випадае 50-120 волосин.
Протягом життя у людини послiдовно з’являеться волосся трьох типiв. Первинне, або зародкове, волосся iснуе вiд четвертого до восьмого мiсяця ембрiонального розвитку. На дев’ятому мiсяцi внутрiшньоутробного життя воно замiнюеться вторинним волоссям. Пiд час статевого дозрiвання на певних дiлянках тiла з’являеться третинне волосся, до якого вiдносять пахвини, пахв, бороди, вусiв, грудей, живота. З вiком кiлькiсть волосся зменшуеться.
У нормально розвиненому волосi розрiзняють корiнь i стрижень. Корiнь (radix) розмiщуеться у власне шкiрi, а його нижня частина розширена i мае назву цибулина. Цибулина лежить у сумцi волоса, що побудована з пучкiв сполучноi тканини. II дно потовщене iчастково занурюеться в цибулину, утворюючи сосочок волоса. В сосочок проходять артерiола та нерви, що кровопостачають та iнервують волосину.
Стрижень (scapus) знаходяться над поверхнею шкiри i складаються з мозковоi речовини, кори та кутикули. Мозкова речовина лежить у центральнiй частинi стрижня. До ii складу входять майже зроговiлi клiтини – багатограннi сквамоцити, i зернятка меланiну. Меланiн мiститься також у корi волоса. Вiд кiлькостi цього пiгменту залежить колiр волосся. Доведено, що стрижень розмiщуеться вiдносно епiдермiсу майже завжди пiд гострим кутом. З цього боку до волосини прикрiплюеться м’яз – пiдiймач волоса.
Нiгтi (unguis). Вони захищають дуже чутливi кiнцi пальцiв та допомагають захоплювати великi предмети. Найбiльша частина нiгтя – тiло. Переднiй край нiгтя закiнчуеться вiльно, А бiчнi та заднiй занурюються пiд валики шкiри. Тiло нiгтя складаеться з великоi кiлькостi клiтин, щiльно зв’заних мiж собою.
Усi залози шкiри людини подiляються на потовi, сальнi та молочнi.
Потовi залози (glandulae sudoriferae) за будовою простi трубчастi,а за типом секрецii апокриннi та екриннi. Цi утвори знаходяться майже на всiх дiлянках шкiри, за винятком промiжноi частини губ, головки статевого члена та його передньоi шкiрочки. Найбiльша частина iх розмiщуеться у шкiрi пальцiв, долонь, пiдошов та пахвових складок.
Потова залоза складаеться з кiнцевоi частини та довгоi потовоi протоки, яка проходить крiзь шари власне шкiри та епiдермiс i вiдриваеться на його поверхнi потовою парою.
Екриннi залози в основному розмiщуються в шкiрi долонь та пiдошов, а iхнiй секрет на 99% складаеться з води i тому майже не мае запаху. Апокриннi залози вiдрiзняються вiд попереднiх бiльш широкими кiнцевими вiддiлами, завжди знаходяться поряд з волосиною i тому розмiщуються по всiй шкiрi. Iхнiй секрет бiльш концентрований i мае специфiчний запах.
Сальнi залози (glandulae sebaceae) за будовою – простi альвеолярнi, а за типом секрецii – голокриннi. Вони знаходяться на всiх дiлянках шкiри, за винятком долонь i пiдошов. Найбiльша кiлькiсть цих утворiв розмiщуеться у шкiрi голови та верхньоi частини спини. За добу сальнi залози видiляють близько 20г шкiрного сала, яке рiвномiрно вкривае поверхневi шари чого епiдермiсу i робить його непроникним для рiзних хiмiчних речовин та мiкроорганiзмiв. Сальнi залози подiляються на залози волоса i вiдокремленi сальнi залози. I тi, й iншi складаються з мiшечка та протоки. Розмiщуються вони, на вiдмiну вiд потових залоз, бiльш поверхнево (на межi мiж сосочковим та сiтчастим шарами). Мiшечок сальноi залози вiдносно широкий, а протока коротка i вiдкриваеться на шкiрi разом з волосиною.
Грудь (mamma) – парний орган, розмiщенi груди семетрично на переднiй стiнцi грудноi клiтки, на рiвнi III-VI ребер. У жiнок мае форму правильноi пiвкулi рiзноi величини, у центрi якоi е грудний сосок (papilla mammae). Навколо соска е пiгментований обiдок, або грудне кружальце (areola mammae). У товщi шкiри кружальця розмiщенi сальнi залози та непосмугованi м’зовi клiтини. У чоловiкiв грудь звичайно рудиментарна.
Бiльшу частину жiночоi грудi складае жирова тканина, яка оточуе функцiональну частину грудi – молочну залозу.
Молочна залоза (glandula mammaria) призначена для вигодовування жiнкою новонародженого i функцiонально пов’язана iз статевими органами. Маса залози у жiнки, що не родила, - 150 – 200 г, а у жiнки, яка годуе немовля, - 350 – 400 г.
Речовина молочноi залози складаеться з 15 – 20 радiально розмiщених часточок, вивiднi
