туберкульозу перебувала дочка Ася, і у зв'язку з її тяжким станом Феофіл Гаврилович разом з дружиною планували поїздку в Париж. Однак через наявність великої вентральної грижі перед поїздкою Ганна Вікторівна повинна була б обов'язково про-оперуватися. Оскільки для повноцінного знеболення хлороформу не було, Г.В. Яновська погодилась на операцію фактично без анестезії, лише з впорскуванням кокаїну. Через 3 дні після операції прибула звістка про смерть Асі Феофілівни. Після того як мати дізналася про смерть дочки, у неї виник реактивний стан з депресивним синдромом, який прогресував і набув тяжкого перебігу. У листі від 11.08.1927 р. Феофіл Гаврилович пише, що до душевної хвороби Ганни Вікторівни приєдналося ще й запалення легень: «Все мои ученики сошлись к ней в зти тяжельїе дни, но увьі, ничего не удалось помочь — й через 12 дней она (Ганна Вікторівна) умерла».
Прагнення деяких авторів представити Феофіла Гавриловича як атеїста безпідставне. У своїх листах він багаторазово звертається до Бога і молитов, що характеризує його як віруючу людину.
Після смерті дочки й дружини Феофіл Гаврилович став самотнім, однак багато працював, обов'язково оглядав хворих у клініці. Його турбували сильні болі голови, запаморочення, поганий сон. Полегшення знаходив у роботі.
Багато учнів вченого стали професорами, керівниками клінік і кафедр й продовжували наукову розробку проблем, розпочатих керівником школи. Старший син Феофіла Гавриловича став професором-юристом, а молодший — архівістом і бібліографом, їх доля також була трагічною. У 1937 р. Віктор був репресований і загинув у ГУЛАГу, Михайло виїхав за кордон і загинув 1940 р. в Мексиці.
Помер Феофіл Гаврилович Яновський у Києві 8 липня 1928 р. Похоронна процесія зупинялася багато разів і здійснювалися православний, католицький та іудейський обряди відспівування.
Наведені дані дозволяють доповнити портрет видатного науковця та чудового лікаря і характеризують його ще й як чуйну людину з драматичною, а часто і трагічною долею.
Р.С. Шпізель(м. Острог Рівненської області).
