Поруч із лікарями-ремісниками з корінного населення при окремих кня-жих дворах, у великих містах практи-кували й приїжджі лікарі-чужинці з країн Заходу і Сходу. Вони знайомили наших лікарів з лікувальними метода-ми своїх країн і в свою чергу запозича-ли наші терапевтичні засоби, зокрема застосування лікарських рослин.

Належну увагу лікарській справі приділяла княгиня Ольга. Вона засну-вала в Києві лікарні, а догляд за хво-рими доручила жінкам. Князь Володи-мир Великий у 996 р. та князь Ярослав Мудрий у 1096 р. закріпили право ліку-вати за монастирями.

За грецькими зразками при монас-тирях і великих церквах, передусім при Києво-Печерському монастирі, влаш-товуються притулки для хворих та інвалідів. Серед монахів виділяються особи, які спеціально присвячують себе піклуванню про хворих і їх лікування. Звичайно, вони найпершими ліками вважали молитви, але вдавалися й до засобів народної медицини.

"Києво-Печерський патерик" доніс до нас відомості про монаха Агапіта, що в XI ст. лікував у Києво-Печерській лаврі.

Першим визначним лікарем-жінкою України була онука Володимира Моно-маха — Євпраксія Мстиславівна, яка народилася у 1108 р., виховувалася при княжому дворі і здобула енциклопедич-ну освіту. Вона почала свою лікарську діяльність молоденькою дівчиною і ус-пішно лікувала хворих з усього Києва. Після одруження з візантійським ца-

грудній клітці, легенях, серці є вели-ким досягненням. Щороку тисячі лю-дей рятують хірурги від неминучої смергі.

XX ст. дало світові великих учених. Імена Федорова, Оппеля, Спасоку-коцького, Бакулєва, Кера, Кйорте, Тренделенбурга, Лексера, Зауербруха, Більрота, Кохера, братів Мейо, Край-ля та багатьох інших учених пов'язані з великими досягненнями у різних ділян-ках хірургії.

Ї хоча багато ще в питаннях і про-блемах сучасної хірургії вимагає подаль-шого удосконалення, всебічного ви-вчення, вже зараз вона досягла такого розвитку, про який наші вчителі і по-передники могли лише мріяти.

Чому завдячує хірургія останніх

років свій бурхливий розвиток? Пе-редусім досягненням у галузі природо-знавства і техніки. У своєму рухові впе-ред вона широко використовує нові відкриття в галузях біології, анатомії, фізіології, фармакології, хімії, елект-роніки та інших наук.

Винятковий вплив на розвиток хірургії має впровадження в хірургічну практику нових методів знеболення, які дають можливість проводити складні втручання з мінімальним ризиком, но-вої медичної апаратури й інструментів. Сучасний досвідчений хірург це — лікар із широким світоглядом, який поєднує хірургічні знання зі знаннями фарма-кології, фізіології, терапії, анатомії, біохімії та ін.

РОЗВИТОК ХІРУРГІЇ В УКРАЇНІ

У Київській Русі медицини, яку б очолювали лікарі, не було. У містах серед представників різних професій були особи, які займалися лікуванням. Для більшості з них воно було не ос-новним, а додатковим заробітком. Лише із збільшенням населення міст (за часів найбільшого розвитку населення стародавнього Києва досягло 100 ти-сяч) з'явився попит на медичну допо-могу, що сприяло виділенню значної кількості людей, для яких лікувальна справа стала основною професією, ча-стіше спадковою. Основою знань цих лікарів-ремісників був віковий досвід народної емпіричної медицини з еле-ментами містичного характеру. Вже у ці часи окремі з них "спеціалізувалися" на лікуванні ран, переломів, пусканні крові (рудомети), інші — на замовлянні зубів (зубоволоки), лікуванні очей, родопомочі тощо.

У ранніх збірниках законів ("Руська правда", XI ст.) згадується про лікарів і винагороду їм за лікування.

Поруч із лікарями-ремісниками з корінного населення при окремих кня-жих дворах, у великих містах практи-кували й приїжджі лікарі-чужинці з країн Заходу і Сходу. Вони знайомили наших лікарів з лікувальними метода-ми своїх країн і в свою чергу запозича-ли наші терапевтичні засоби, зокрема застосування лікарських рослин.

Належну увагу лікарській справі приділяла княгиня Ольга. Вона засну-вала в Києві лікарні, а догляд за хво-рими доручила жінкам. Князь Володи-мир Великий у 996 р. та князь Ярослав Мудрий у 1096 р. закріпили право ліку-вати за монастирями.

За грецькими зразками при монас-тирях і великих церквах, передусім при Києво-Печерському монастирі, влаш-товуються притулки для хворих та інвалідів. Серед монахів виділяються особи, які спеціально присвячують себе піклуванню про хворих і їх лікування. Звичайно, вони найпершими ліками вважали молитви, але вдавалися й до засобів народної медицини.

"Києво-Печерський патерик" доніс до нас відомості про монаха Агапіта, що в XI ст. лікував у Києво-Печерській лаврі.

Першим визначним лікарем-жінкою України була онука Володимира Моно-маха — Євпраксія Мстиславівна, яка народилася у 1108 р., виховувалася при княжому дворі і здобула енциклопедич-ну освіту. Вона почала свою лікарську діяльність молоденькою дівчиною і ус-пішно лікувала хворих з усього Києва. Після одруження з візантійським ца-

тологія, лікування венеричних, шкір-них хвороб, захворювання зубів були в компетенції цирульників.

Крім цехових цирульників, у великих містах медичною практикою займалося багато осіб, які в цехи з тієї чи тієї при-чини не входили. Називали їх "партача-ми" (приватниками). Між цими група-ми постійно велася боротьба.

Після скасування кріпацтва справа медичної допомоги сільському населен-ню була зосереджена в земських упра-вах, де керівна роль належала поміщи-кам-дворянам. В Україні земство спо-чатку було введене на лівобережжі і тільки в 1905 р. — на правобережжі.

Значне поширення в селах різних епідемічних захворювань, велика смертність населення, особливо дітей, змусили новостворені земські управи звернути увагу на медичну справу. Для обслуговування сільського населення стали запрошувати лікарів. Вони по-винні були подавати медичну допомогу з усіх галузей медицини, в тому числі й хірургії. Лікарі ці пізніше сфор-мувалися у таких видатних хірургів, як О. Богаєвський, Б. Козловський, Л-Малинівський.

Земська хірургія сприяла проник-ненню хірургічної допомоги в широкі маси населення. У невеликих земських лікарнях формувалися видатні хірурги, які проводили складні операції.

У 1805 р. Східна Україна дочекалася свого власного університету, який від-крили в Харкові. До його складу вхо-див медичний