Професія хірурга ставить певні ви-моги до нього. У медичній літературі багато написано про те, яким має бути лікар-хірург.

М. Бідлоо у своїй книзі "Порадник для тих, хто вивчає хірургію в анато-мічному театрі" так характеризує хі-рурга:

"Хірург повинен бути не надто мо-лодим або старим, добре вивчити тео-рію науки і мати досвід у своєму мис-тецтві. Він повинен мати розсудливий розум, гострий зір, бути здоровим і сильним. Під час операції бути зовніш-ньо безжалісним, не сердитим, твере-зим. Хірург не повинен бути примхли-вим, щоби не надто поспішати під час операції і за своєю необачністю не при-пиняти операцію на середині, не пови-нен сердитися на сказане хворим. А ще повинен бути спритним, моторним, щоби впевнено починати операцію. Потім, щоби хірург не гнівався на хво-рого, а прагнув, аби той розраховував на нього. Якщо надія на порятунок хво-рого перевищує небезпеку, тоді треба робити операцію. Але якщо небезпека більша за надію на порятунок, то варто утриматися від операції. Ніколи не при-ступати до операції задля власної ко-ристі, а лікувати хворого за покликом. Ще хірург не може починати операцію, не порадившися з колегою або люди-ною, що обізнана з цим мистецтвом".

Так що ж все-таки лежить у основі формування рис хірурга? Передусім однією з таких рис є самовідданість. На думку Г. Караванова, ця риса харак-теру має багато різних форм свого вия-ву, які прямо й безпосередньо стосують-ся діяльності хірурга. Одні з них — са-мовідчуття, самоспостереження, само-аналіз, самооцінка, самокритика та ін. — зв'язані більше з пізнавальним аспек-том діяльності особи, інші — самолюб-ство, самозахвалювання, скромність, почуття відповідальності, обов'язку тощо — є емоційною складовою.

А такі прояви, як витримка, само-владання, самоконтроль, ініціатива, впевненість, самодисципліна, пов'я-зані з вольовою діяльністю людини. Важко переоцінити роль усіх цих форм самосвідомості в діяльності хірурга.

Наступною рисою, що характеризує хірурга, є широта інтелекту, здатність творчо мислити, передбачити май-бутнє хворого, мати незалежне мис-лення, бути оптимістом.

Лікар, який обрав професію хірурга, повинен бути хірургічне обдарованим, уміти єдино правильними рухами розрі-зати й зашити тканини, зупинити кро-вотечу, видалити пухлини чи розітнути гнояки. 1 тут багато залежить від рук хірурга, вправності його пальців.

Однією з рис сучасного хірурга є його інтелігентність у щонайширшому ро-зумінні цього слова. А. Очкін щодо цього писав, що лікар за сукупністю вимог, які ставляться до нього, повинен бути над-людиною, а його становище — "найтяж-че серед існуючих професій".

Найважливішою рисою характеру хірурга є гуманізм. Хірурга не можна уявити собі без таких якостей, як до-брота, чуйність, м'якість. Черствість, байдужість до долі хворої людини, без-сумнівно, позначаються на лікувальній роботі, якими б великими професійни-ми знаннями не володів лікар. Звикан-ня до страждань хворих, професійна холоднокровність не повинні перетво-ритися на бездушність. Справжній лікар якраз і зуміє провести тут межу.

Зрештою дуже важливими у діяль-ності хірурга є його індивідуально-пси-

КЛЯТВА ЛІКАРЯ

Набувши професії та усвідомивши важ-ливість обов'язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь:

усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, ліку-ванню і запобіганню захворюванням, пода-вати медичну допомогу всім, хто її потребує, незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнава-ти свої помилки, гідно продовжувати благо-родні традиції світової медицини;

зберігати лікарську таємницю, не вико-ристовувати її на шкоду людині, додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому;

постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання і вміння, у разі потреби зверта-тися по допомогу до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути правдивим щодо колег;

власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати ідеали милосердя, любові, згоди і взаємоповаги між людьми.

Вірність цій клятві присягаю пронести че-рез усе своє життя.

ють догляд чи ті його елементи, які не потребують спеціальних медичних знань і стосуються забезпечення гігієни місця перебування хворого, його особистої гігієни, харчування тощо.

Ці завдання полягають у забезпеченні належної гігієни та санітарії палат, ліжок, білизни, гігієнічного стану влас-не хворого (умивання, миття, переодя-гання, перекладання та транспортуван-ня тощо), годуванні хворого, приби-ранні туалетів та допомозі хворим у здійсненні фізіологічних актів, приби-ранні та дезінфекції туалетів та посуду для випорожнень тощо.

Незважаючи на те що перелічені обов'язки здійснюються особами без медичної освіти, вони потребують від них відповідних знань, навичок та сум-лінного ставлення. Навчання молод-ших сестер виконанню своїх обов'язків проводять сестри з медичною освітою. Останні поряд із контролем та керівниц-твом роботою молодших медичних сес-тер мають широке коло обов'язків з до-гляду, спостереження за хворими та їх лікування, тобто виконують призначен-ня лікарів. Вони роздають та вводять ліки, у тому числі за допомогою ін'єкції, виконують багато лікувальних процедур — накладають компреси, гірчичники, ставлять банки, промива-ють шлунок, ставлять клізми тощо, провадять неухильне спостереження за хворим й інформують лікарів про всі зміни в його організмі.

Безпосередньо роботою медичних сестер зі спеціальною освітою керує старша сестра відділення.

Всі ті, хто доглядає за хворими, повинні добре знати свої обов'язки та їх сенс і роль у загальному процесі ліку-вання,