Догляд за хворим вимагає як умін-ня виконати різні гігієнічні та ліку-вальні заходи, так і високоморального, чесного та милосердного ставлення до хворого. Він повинен бути і високо-професійним, і деонтологічно витри-маним. Милосердне, гуманне ставлен-ня до хворого є не менш важливим, ніж професійна майстерність. Ця істина об-грунтована як практичною медициною впродовж віків, так і фізіологічними дослідженнями, особливо І.П. Пав-лова та його учнів і послідовників, ролі другої сигнальної системи мозку, що грунтується на слові — сигналі сиг-налів. Психічний стан хворого завжди пригнічений у зв'язку з впливом на цен-тральну нервову систему анатомічних та функціональних розладів у організмі та вимушеним через хворобу переходом (часто раптовим та тривалим, як це бу-ває при травмах та гострих хірургічних захворюваннях) в незвичне становище (виключення із звичної атмосфери та трудової діяльності, побутові незруч-ності та обмеження, а часто навіть не-здатність до самообслуговування та здійснення фізіологічних актів).

Багатьох хворих пригнічує почуття сором'язливості у разі потреби здійс-нити фізіологічні акти в присутності персоналу або хворих сусідів чи за їх допомогою. Тому ретельне виконання персоналом — медичними сестрами та санітарками — своїх обов'язків та доброзичливе ставлення до хворого сприяють усуненню багатьох негативних впливів, спричинених хворобою.

Весь комплекс заходів лікування та догляду повинен грунтуватись на прин-ципах охоронно-стимулювального ре-жиму, законах фізіології і насамперед на таких фундаментальних положеннях її, як травмівний вплив незвичайних подразників різного характеру на організм, і , навпаки, стимулювальна дія подразнень, що не виходить за межі фізіологічного діапазону, на функції' органів, зокрема на регенеративно-ре-паративні процеси. Підтримання ліку-вальними засобами на оптимальному рівні фізіологічних параметрів життє-діяльності організму хворого, зокрема його головних систем — нервової, сер-цево-судинної та дихальної, забезпечує сприятливі умови для одужання.

Створення у хворого доброго, оп-тимістичного настрою, віра в сприят-ливий перебіг хвороби, яка великою мірою утверджується за допомогою доб-

що можуть сидіти в ліжку, зливають воду з глечика на руки і вони умива-ються самі, чистять зуби, а лежачих лише обтирають (обличчя, руки) змо-ченим рушником чи серветкою.

Також треба стежити, особливо у тяжкохворих після операції, за порож-ниною рота, носа, очима. Порожни-ну рота хворі прополіскують 1 % розчи-ном калію перманганату чи натрію гідрокарбонату, а зуби та ясна медсест-ри протирають тяжкохворим марлево-ватною кулькою. Очі хворим промива-ють ватно-марлевою кулькою, змоченою перевареною водою чи ізотонічним роз-чином натрію хлориду, а за наявності бактеріального запалення кон'юнктиви в мішок останньої закапують розчин чи вносять мазь, що містить сульфаніла-міди (наприклад, 20—30% сульфацил-натрію) чи антибіотики.

Ходячі хворі голяться самі, а лежа-чих голить перукар, дотримуючи всіх профілактичних заходів проти інфекції. Для ходячих хворих у туалетних кімна-тах (окремих для чоловіків та жінок) створюють умови для підмивання після дефекації та для обмивання увечері та уранці ділянки статевих органів.

Лежачих хворих підмивають молодші медичні сестри. Для цього під сідницю хворого (на простелену на ліжку кле-йонку) підставляють судно і сестра од-нією рукою зливає з глечика чи, кра-ще, з кварти Есмарха теплу воду на про-межину хворого, а другою, в якій три-має на корнцанзі тампон, миє шкіру навколо заднього проходу та статеві губи. Завершує процедуру підмивання осушуванням шкіри чистою серветкою.

Поряд із очищенням шкіри від за-бруднення шкіру тяжкохворих у ділян-ках кісткових виступів — крижі, лопат-ки, хребет, п'яти — протирають кам-форним спиртом (чи етиловим 60 %). Це, а також часте перевертання хворо-го в ліжку, розправлення під ним простирадла (розправлення на ньому складок) тощо є важливими заходами запобігання пролежням.

Щотижня хворим замінюють на-тільну й постільну білизну та миють їх. Білизну, забруднену рановими чи інши-ми виділеннями, змінюють за потре-бою. Хворі повинні завжди лежати на чистій та сухій білизні.

Для запобігання пролежням у тяж-кохворих, особливо похилого віку, у хворих на цукровий діабет потрібно підкладати під крижі гумові круги, а під п'яти — ватно-марлеві чи поролонові подушечки, часто повертати їх, зміню-ючи положення тіла.

У останні роки для профілактики пролежнів широко використовують спеціальні повітряні багатосекційні та інші матраци. У хворих, особливо з ожирінням, треба запобігати попрі-лості, дерматитам та інфікуванню шкіри шляхом протирання пахвинних складок, складок на животі та під мо-лочними залозами 56—70' % спиртом етиловим, присипати ці місця тальком чи зубним порошком або — за появи дерматиту — змащувати маззю з цинку оксидом чи пастою Лассара.

Положення хворого в ліжку повин-но бути фізіологічним, тобто забезпе-чувати найбільше розслаблення усіх груп м'язів. Це обмежує енергетичні ви-трати його організму та сприяє опти-мальному здійсненню функцій усіх органів і систем. Таким вимогам відпо-відає положення на спині з незначним підняттям голови та випростаними ногами. Класти ногу на ногу хворим не треба, оскільки це сприяє розвитку тромбозу судин гомілки.

Проте особливості хвороби та стану хворого часто вимагають (з метою полегшення перебігу хвороби та про-філактики ускладнень) надання хворо-му дещо відмінного від типового фізіо-логічного положення. Так, хворим на перитоніт надають положення Фовле-ра: високо піднята голова та зігнуті в колінах ноги (під коліна підкладають валики, що не дають тілу хворого зсо-вуватися вниз). Це положення забез-печує стікання внутрішньочеревного ексудату з верхньої половини черевної порожнини в нижню, тазову, в якій очеревина меншою мірою всмоктує його порівняно з діафрагмальною. До того ж скупчення гною в ній легше діагностувати та лікувати.