Кількісні показники, отримані при проведенні досліджень, оброблялися статистично із визначен-ням середньої арифметичної величини (М) та помилки середньоквадратичного відхилення (m) на персональному комп‘ютері “Pentium II-450”; різниця показників вважалася достовірною при Р < 0,05 за критеріями Стьюдента. Результати дослі-джень нагромаджені в базі даних й опрацьовані статистично в “Excel-97”; текстовий набір – в “Word–97” (операційна система Windows-98).

Результати та їх обговорення

Отримані масометричні параметри передсердь білих щурів представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Морфометрична характеристика передсердь білих щурів контрольної (К) і експериментальної (Е) груп ( М ± m )

Показник | К | Е

1 | 2 | 3

ЧАС, мг | 776,0 ± 13,2 | 868,60 ± 12,9**

МЛП, мг | 33,4 ± 0,9 | 37,70 ± 0,81*

МПП, мг | 35,1 ± 0,9 | 38,30 ± 0,84*

І Пр | 0,951 ± 0,021 | 0,984 ± 0,024

% ЛП | 4,30 ± 0,12 | 4,34 ± 0,15

% ПП | 4,50 ± 0,12 | 4,41 ± 0,14

Примітка. Зірочкою позначені величини, що статистично достовірно відрізняються від контрольних (*- Р < 0,05; **- Р < 0,01; ***- Р < 0,001).

Аналіз одержаних результатів показав, що в щурів експериментальної групи ЧМС була збіль-шеною. При цьому в гіпертрофічний процес втягувалися передсердя, і хоча процентний вміст м‘язової маси цих відділів серця змінювався незначно, та помітно зростала їх маса в порівнянні з контрольною групою. Так, маса лівого перед-сердя у тварин, які піддавались систематичним фізичним навантаженням, становила (37,70 ± 0,81) мг, що на 12,8 % більше від аналогічного показника тварин контролю. Маса правого передсердя в експериментальних тварин дорівнювала (38,30 ± 0,84) мг, при цьому дана величина перевищувала контрольну на 9,1 %. Гравіметричні співвідно-шення між даними відділами серця простежувались за допомогою індекса передсердь (ІПр). Зокрема, цей параметр у тварин 2-ї групи дорівнював (0,984± 0,024) і перевищував відповідний параметр тварин 1-ї групи на 3,47 %. Це свідчить про те, що в процесі довготривалої адаптації до фізичних напружень передсердя гіпертрофуються не одна-ковою мірою. Цей процес переважає в лівому передсерді.

Результати кількісного вивчення ультраструк-тур передсердь білих щурів показані в таблиці 2. Аналізом представлених даних встановлено, що при досліджуваній гіперфункції серця в кардіо-міоцитах передсердь змінювались кількісні показ-ники. Так, відносний об‘єм мітохондрій у серцевих м‘язових клітинах лівого передсердя зростав з (31,60 ± 0,51) до (32,90 ± 0,39) %, дані параметри між собою статистично достовірно відрізнялися (Р < 0,05) і остання цифрова величина перевищувала попередню на 4,1 %. У цих умовах експерименту відносний об‘єм міофібрил незначно зростав (на 1,4 %) в порівнянні з контролем. Це також підтверджувалося збільшенням мітохондріально-міофібрилярного індекса, який зростав на 5,7Збільшення даного параметра при систематичних фізичних навантаженнях свідчить про покращення метаболізму й енергетики кардіоміоцитів.

Таблиця 2

Показники кількісного вивчення ультраструктур кардіоміоцитів передсердь білих щурів контрольної (К) і експериментальної (Е) груп (М ± m)

Показник | К | Е

1 | 2 | 3

ВОМТЛП, % | 31,60 ± 0,42 | 32,90 ± 0,39*

ВОМФЛП, % | 43,20 ± 0,51 | 43,80 ± 0,48

ММІЛП | 7,31 ± 0,09 | 7,51 ± 0,07*

ВОМТПП, % | 32,60 ± 0,45 | 33,40 ± 0,33

ВОМФПП, % | 44,74 ± 0,63 | 45,10 ± 0,60

ММІПП | 7,29 ± 0,07 | 7,40 ± 0,08*

КСГЛП | 23,2 ± 0,4 | 26,4 ± 0,4*

ВОСГЛП, % | 2,74 ± 0,03 | 3,98 ± 0,05***

КСГПП | 45,3 ± 0,5 | 48,7 ± 1,2***

ВОСГПП, % | 6,02 ± 0,12 | 7,10 ± 0,15**

Примітка. *- Р < 0,05; **- Р < 0,01; ***- Р < 0,001 в порівнянні з контрольними величинами.

В кардіоміоцитах правого передсердя відносні об‘єми мітохондрій і міофібрил зростали не істотно, що підтверджувалося підвищенням міто-хондріально-міофібрилярного індекса лише на 1,5

У серцевих м‘язових клітинах передсердь спостерігалося збільшення кількості секреторних гранул: у лівому передсерді – на 13,7 %, у правому – на 7,5 % в порівнянні з аналогічними параметрами тварин контрольної групи. При цьому відносний об‘єм секреторних гранул лівого передсердя зростав з (2,74 ± 0,03) до (3,98 ± 0,05) % (дані параметри між собою статистично достовірно відрізнялися - Р<0,01), тобто майже на 45,2 %. У правому передсерді аналогічний показник секре-торних гранул збільшувався з (6,02 ± 0,12) до (7,10 ± 0,15) %, тобто на 17,9 %. З наведених даних видно, що в кардіоміоцитах передсердь гіперфунк-ціонуючого міокарда відзначена тенденція до зростання відносного об‘єму мітохондрій та кіль-кості і відносного об‘єму секреторних гранул. Найбільше вказані величини були змінені в лівому передсерді, що свідчило про те, що гіперфункція цього відділу при фізичних навантаженнях пере-важала в порівнянні з правим.

Виявлена перебудова морфометричних та ультраструктурних показників передсердь білих щурів показала, що при фізичних напруженнях виникає гіперфункція цих відділів серця, яка супроводжується гіпертрофією м‘язових клітин з переважанням даного процесу в лівому передсерді. При цьому активізуються синтетична та секре-торна функції кардіоміоцитів. Особливо проявляється остання, що підтверджується достовірним підвищен-ням відносного об‘єму секреторних гранул, які беруть участь у синтезі натрійуретичного гормону [14]. Дія останнього на організм проявляється в зменшенні артеріального тиску, що часто спо-стерігається у тренованих людей.

Висновки

1. Фізичні навантаження динамічного характеру викликають гіпертрофію кардіоміоцитів обох пе-редсердь з переважанням даного процесу у лівому відділі.

2. Систематичні фізичні напруження супроводжу-ються активацією