Загальна кількість нейронів у ЦНС людини становить приблизно 1011, проте їх розподіл у різних частинах мозку нерівномірний. Так, спинний мозок містить близько 13 млн. нейронів, а решта (9, 999х1010) зосереджена у головному мозку [2].

Крім нейронів у мозку є також нейрогліальні клітини - гліоцити, які, на відміну від нейронів, не мають синапсів. Загальна кількість гліоцитів у мозку людини у 10 разів вища за кількість нейронів. Гліоцити розміщуються навколо нейронів і в деяких місцях мають з ними щільні контакти. Нейрони і гліоцити виникають з однієї популяції нейроепітеліальних клітин.

У нервовій системі ссавців нейроглія сформована двома типами клітин: астроцитами та олігодендроцитами. Астроцити контактують з капілярами та нейронами, а лігодендроцити формують мієлінові оболонки навколо довгих аксонів. Основні функції нейроглії – опорна і трофічна. Нейроглія виконує також важливу роль резервуара електронів, швидко поглинає йони К+ з міжклітинних проміжків, що важливо для підтримання внутрішньомозкового гомеостазу. Але існує думка і про те, що гліоцити беруть участь у забезпеченні процесів нервової діяльності (активізація психічної діяьності, пам’ять тощо).

У хребетних тварин структури нервової системи, розміщені у порожнині черепа і каналі хребта, називають центральною нервовою системою. Це головний і спинний мозок (Додаток А). Нервові волокна, які входять в ЦНС або виходять з неї і розміщені за її межами, становлять переферичну нервову систему. Частина переферичної нервової системи, яка регулює функції внутрішніх органів, забезпечує внутрішній гомеостаз організму і розміщена в різних ділянках тіла, утворює периферичну частину автономної нервової системи. Вона поділяється на симпатичний і парасимпатичний відділи [3].

1.2. Структурно-функціональні особливості головного мозку людини

Найскладнішу будову серед хребетних має людина розумна (Homo sapiens). У неї спостерігається ускладнення всіх органів та систем, але особливо цей процес захопив нервову систему. Вона як і в інших хребетних представлена головним та спинним мозком. Головний мозок розташовується в порожнині черепа. Він утворений п’ятьма відділами: переднім, середнім, проміжним, довгастим мозком та мозочком.

Передній (великий) мозок утворений великими півкулями , що сполучені між собою мозолистим тілом. Між півкулями розташована поздовжня щілина великого мозку, а між півкулями та мозочком – поперечна щілина. Верхньобічна поверхня півкуль опукла і обернена до внутрішньої поверхні склепіння черепа, нижня поверхня кожної півкулі прилягає до внутрішньої поверхні передньої і середньої черепних ямок та до намету мозочка, а присередні поверхні – одна до одної. Поверхні півкуль великого мозку поділяється борознами різної глибини та довжини на закрутки та частки великого мозку. Усі ці нерівності значно збільшують загальну поверхню півкуль. Це має важливе значення, оскільки ззовні півкулі вкриті тонким шаром сірої речовини, що утворює кору великого мозку. Мозолисте тіло побудоване з волокон, що з’єднують однакові ділянки кори різних півкуль великого мозку. Пучки волокон мозолистого тіла продовжуються в півкулі великого мозку, дугоподібно зігнуті і утворюють променистість мозолистого тіла. Під мозолистим тілом міститься склепіння. Між білою речовиною півкуль лежить скупчення сірої речовини, які називають базальними ядрами або ядрами основи. Вони тісно пов’язані з проміжним мозком і становлять смугасте тіло, огорожу та мигдалеподібне тіло. Бічні шлуночки розміщуються в товщі півкуль великого мозку і є залишком порожнини І мозкового пухиря [23].

Позаду переднього мозку розташований проміжний мозок, структури якого виникають з другого мозкового пухиря і утворюють кінцевий відділ мозкового стовбура. Залежно від структури та функції проміжний мозок поділяється на епіталамус, задній таламус, метаталамус, передній таламус та гіпоталамус. Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок. Він є залишком другого мозкового пухиря і порожниною проміжного мозку. Він має вигляд вертикальної щілини, що знаходиться між присередніми поверхнями спинних зорових горбів, і з’єднується ззаду із водопроводом мозку, а спереду – з бічними шлуночками.

За ним розташований середній мозок, який поділяється на ніжки мозку, покрив та покрівлю мозку.

Мозочок раніше називали малим мозком, він міститься позаду довгастого мозку і моста. Над ними нависають потиличні частки великого мозку, від яких він відмежовується мозочковим наметом – утвором твердої оболонки головного мозку. Мозочок зв’язаний з довгастим і середнім мозком, а також з мостом. Мозочок ділиться на три частини: черв’як та дві півкулі. Черв’як за походженням більш давній утвір. Поверхня півкуль мозочка та черв’яка покрита різними за глибиною щілинами, які поділяють їх на частки та часточки.

Довгастий мозок зв’язують між собою головний та спинний мозок. За формою цей відділ мозку подібний на конус, основа якого обернена вперед та вгору (до моста). Довгастий мозок утворений сірою та білою речовиною, однак сіра речовина розташована тут не так правильно, як у спинному мозку. Основні її скупчення розташовуються у дні ромбовидної ямки – це рухові ядра останніх черепних нервів. Біла речовина довгастого мозку складається з нейритів чутливих та рухових нейронів, які утворюють висхідні та низхідні провідні шляхи [22].

Вище та спереду від довгастого мозку розташований міст, що також є частиною мозкового стовбура. Його передньонижня поверхня опукла, білого кольору і складається з поперечно розміщених волокон, що занурюються в товщу мозочка і утворюють середні ніжки.

Четвертий шлуночок є похідним заднього мозкового пухиря. У зв’язку з цим його порожнина з’єднується із центральним каналом спинного мозку і водопроводом середнього мозку. За формою шлуночок порівнюють із наметом, в якому розрізняють дно, бічні стінки та покрівлю. В порожнині четвертого шлуночка міститься його судинне сплетіння. Вважають що воно продукує спинномозкову рідину [11].

Від довгастого до проміжного мозку