Спайки. По серединній лінії ліва і права півкулі сполучені між собою пучками нервових волокон, що мають назву спайок. Найбільші спай-ки походять з кінцевої пластинки. Пер-шою з них з'являється передня спайка. Вона містить волокна, що сполучають нюхову цибулину і зв'язані з нею ділянки однієї півкулі з такими ж структурами протилежної півкулі. Наступною з'являється спайка склепіння. її волокна прямують від гіпокампів і сходяться мо серединній лінії в кінцевій пластинці бі-ля дорзальної пластинки проміжного мозку. Звідси волокна продов-жуються, утворюючи дугоподібну структуру збоку судинної борозни, до сосочкових тіл і гіпоталамуса.

Найбільшою спайкою є мозолисте тіло. Ця спайка розпочинає свій розвиток приблизно на десятому тижні. Спочатку мозолисте ті-ло становить невеликий пучок волокон у складі кінцевої пластинки. З розвитком нового плаща ця спайка розростається спочатку крані-ально, а потім каудально, описуючи дугу над тонкою дорзальною стінкою проміжного мозку.

Крім цих трьох спайок, що походять з кінцевої пластинки, утво-рюються ще три такі ж комісуральні шляхи. Два з них — задня спай-ка і спайка повідців — локалізуються біля епіфіза. Третя — зорове перехрестя — утворюється в краніальній стінці порожнини проміж-ного мозку і містить волокна, що походять з медіальних половин сіт-ківки.

Молекулярна регуляція розвитку головного мозку. Передньозадня (краніокаудальна) диференціація центральної нерво-вої системи розпочинається на ранніх стадіях розвитку — протягом гаструляції і нейруляції. З формуванням нерво-вої пластинки здійснюється передача сигналів з гомеобокс-генів, експресованих у нотохорді, до прехордальної і нервової пластинок, чим ініціюється відокремлення ділянок переднього, середнього і ром-боподібного мозку. В ділянці ромбоподібного мозку формуються ві-сім сегментів — ромбомерів, у яких здійснюється експресія гомео-бокс-генів класу Antennapedia — НОХ генів. При цьому відбувається перекриття експресії генів 3' кінця кластера, що мають краніальнішу експресію, і паралогічних генів, які мають іден-тичні домени експресії. Гени 3' кінця кластера експресу -ються раніше, аніж гени 5' кінця, і таким чином, встановлюються ча-сові співвідношення експресії. Надалі ці гени визначають положення структур ромбоподібного мозку вздовж передньозадньої осі, харак-тер ромбомерів та їхніх похідних. Механізм цієї регуляції не з'ясова-ний, проте відомо, що ретиноїди (ретиноєва кислота) можуть відіг-равати важливу роль у регуляції експресії НОХ генів. Наприклад, надлишок ретиноєвої кислоти спричинює зміну експресії НОХ генів у передньому напрямку, внаслідок чого краніальніші ромбомери дифе-ренціюються в структури каудального типу. Дефіцит ретиноєвої кис-лоти спричинює розвиток меншого за розміром ромбоподібного моз-ку. НОХ гени по-різному реагують на зміну концентрації ретиноєвої кислоти: гени 3' кінця кластера чутливіші, аніж ті, що знаходяться на 5' кінці.

3.3 Постембріональний розвиток нервової системи людини

Головний мозок новонародженого має відносно більші розміри: маса його складає приблизно 1/8 маси тіла і становить приблизно 400г, при цьому у хлопчиків вона дещо більша ніж у дівчат. У новонародженого добре виражені довгі борозни, крупні звивини, але глибина та висота їх поки що малі. Дрібних борозен та звивин поки що мало; вони появляються постійно впродовж перших років життя. До дев’ятимісячного віку маса головного мозку подвоюється і до кінця першого року життя складає 1/11-1/12 маси тіла. До трьох років маса головного мозку в порівнянні з його масою при народженні потроюється, до п’яти років становить 1/13-1/14 маси тіла, а до 20 років початкова маса збільшується у 4-5 разів і становить у дорослої людини всього 1/40 маси тіла. Разом з ростом головного мозку змінюються і пропорції черепа.

Мозкова тканина новонародженого мало диференційована. Клітини кори, стріарне тіло, пірамідальні шляхи недорозвинені. Слабо диференційована сіра та біла речовина. Нервові клітини плодів та новонароджених розташовані концентровано на поверхні великих півкуль і в білій речовині мозку. При збільшенні поверхні головного мозку нервові клітини мігрують у сіру речовину, їх концентрація в розрахунку на загальний об’єм мозку зменшується. Одночасно з цим щільність сітки мозкових судин збільшується.

У новонародженого в порівнянні із дорослою людиною потилична частка кори великих півкуль має відносно більші розміри. Кількість півкулевих звивин, їх форма, топографічне розташування зазнають певних змін в ході росту дитини. Найбільші зміни відбуваються в перші 5-6 років життя, і тільки в 15-16 років спостерігаються ті співвідношення, які притаманні дорослим людям.

Бокові шлуночки порівняно широкі. Мозолисте тіло тонке та коротке, впродовж п’яти років воно стад довшим та товстішим, досягаючи до 20 років остаточних розмірів.

Мозочок у новонародженого розвинений слабо, розташований відносно високо, має продовгувату форму, невелику товщину і неглибокі борозни. Міст мозку з ростом дитини переміщується до схилу потиличної кістки. Довгастий мозок новонародженого розташований більш горизонтально.

В післянатальний період зазнає змін і спинний мозок. Розташовуючись у каналі хребта, спинний мозок у п’ятирічної дитини закінчується на рівні І-ІІ поперекових хребців конусом, від якого донизу тягніться нитки кінського хвоста. Спинний мозок новонародженого відносно довший і закінчується на рівні ІІІ поперекового хребця. Надалі ріст спинного мозку відстає від росту хребта, у зв’язку з чим нижній його кінець ніби переміщується догори (Додаток К). Ріст спинного мозку продовжується до 20 років. Маса його збільшується приблизно у 8 разів у порівнянні з періодом новонародженості. Однак до п’ятирічного віку співвідношення спинного мозку та хребетного каналу стає таким, як у дорослих.

Ріст спинного мозку найбільше виражений у грудному відділі, шийне та поперекове потовщення починають формуватися в перші роки життя дитини. Гістологічно в ранньому віці відзначається переважання передніх рогів над задніми; нервові клітини розташовані групами, тканина глії добре розвинена. Клітини що вистелають внутрішню поверхню хребетного каналу,