В ці строки (№№ 140–144; 145-149) в приносячих і виносячи клубкових артеріолах ендотеліальні клітки, які вистеляють їх просвіт помірно ущільнені, їх ядра характеризуються варіабельністю форми і розмірів. Гранули хроматину рівномірно розміщені по всій нуклеоплазмі. Ядерна оболонка створює інвагінації різної глибини. Ендоплазматична сітка

складається із канальній і великих цистерн, мембрани яких багаті щільними гранулами, рибосомами. Комплекс Гольджі складається з маленьких і великих везикул із світлою місткістю. В цитоплазмі ендотеліальних кліток збільшується склад мікро трубочок, рибосом і полісом. Стики між ендотеліальними клітками напіввідкриті. Електронно щільні пластинки, які лежать в аморфній рідині, розміщені навколо пласта ендотеліальних кліток, мають неоднакову довжину і ширину. В міоцитах середньої оболонки ядра багаті хроматином. Їх зовнішня мембрана інвагінірована. Перинуклеарний простір має безпосередній зв’язок з порожнинами ендоплазматичної сітки, які представлені профілями цистерн або довгими звитими мікроканальцями різного діаметра. На зовнішніх поверхнях їх мембран багато рибосом. Комплекс Гольджі складається із розширених цистерн і мішечків, які знаходяться паралельно один біля одного. В окружності диктиосом спостерігається велика кількість маленьких мішечків. В саркоплазмі міоцитів виявлено скупчення рибосом у вигляді розеток, які утворюють полі рибосоми. Міофіламенти згруповані вздовж внутрішньої сарколеми міозитів (рис. 4. 18а). Щілини між міоцитами звужені і заповнені матеріалом, близьким за електронною щільністю до базальної мембрани. Плазмалеми сусідніх м’язових кліток створюють нексуси на дуже малій відстані.

В гранульованих клітинах до цього часу відмічається збільшення розмірів ядер з інвагінаціями ядерних оболонок. Підвищується осміофільність нуклеоплазми внаслідок збільшення кількості гранул хроматина. Профілі канальців і цистерн ендоплазматичної сітки, мішечків комплексу Гольджі зростають. Мітохондрії в біля ядерній зоні овальної або круглої форми, з матриксом середньої електронної щільності і скороченеми кристалами. Цитоплазма юкстагломерулярних клітин з великою кількістю гранул різних розмірів і електронною платністю (рис. 4. 18 б). Мітохондрії біля гранул трошки збільшені в розмірах, з матриксом низької електронної платності. По всій цитоплазмі розкидано велику кількість рибосом і полісом.

Через 30 діб і в наступні строки компенсаторної гіпертрофії тимчасово ішемізованої (30 хвилин) нирки, яка залишилася, ядра кліток юкставаскулярного острівця збільшені в розмірах. Нуклеоплазма електронно щільна, вміщає велику кількість гранул хроматину. В клітинах, поряд з рибосомами, фіксовані до зовнішніх поверхонь мембран розширених цистерн і мішечків ендоплазматичної сітки, спостерігаються рибосоми, вільно розміщені в цитоплазмі. Мітохондрії мають поліморфну будову.

В клітинах щільної плями дистальної частини канальця на 14, 30 діб відмічається виражена інвагінація плазмалеми базальної частини клітин, яка в окремих місцях досягає рівня ядер. Останні розміщення в апікальну частину клітини. Контури ядерної оболонки гладкі. Цитоплазма має велику кількість рибосом, полісом і вакуолею. Мітохондрії збільшені в розмірах. Зовнішні поверховості розширених цистерн ендоплазматичної сітки вміщують гранули рибосом.

Через 180, 360 діб (№№ 164 – 168; 178 – 182) в ішемізованій (30 хв.) лівій нирці, яка залишилася, відбувається статистичне достовірне збільшення діаметра просвіту приносячих і виносячи клубкових артеріол, який відповідно складає на 180 діб – 11,230,37 мкм, 5,120,17 мкм, а до 360 діб – 12,760,36 мкм, 5,450,22 мкм. На гістологічних препаратах в ці строки досвідів ендотеліальні клітини ущільнені. Внутрішня еластична мембрана клубкових артеріол слабо звита, місцями згладжена. Субмікроскопічний аналіз в ці строки показав, що гіпертрофія і гіперплазія клітинних органел структурних компонентів стінки приносячих і виносячи клубкових артеріол ішемізованої нирки, яка тимчасово залишилася нагадує такі ж на 30 діб компенсаційної гіпертрофії нирки без її ішемії. До 360 діб проходить адаптація цитоплазматичних структур компонентів судинного полюсу ниркового тельця до підвищеної функціонального навантаження шляхом збільшення їх числа і розмірів.

Таким чином, 30 хвилинна ішемія нирки, яка залишилася приводить в ранні строки досвіду після відновлення в неї кровообігу до звуження просвіту приносячи і виносячи клубкових артеріол, що зв’язано не тільки з спазмом артеріол, але і з після ішемічним набуханням ендотеліальних клітин. В компонентах клубкових артеріол, клітинах юкставаскулярного острівця і щільної плями внутрішньоклітинної структури знаходяться в стані функціональної напруги із слабо помітними регенераторними процесами. До 14, 30 діб внутрішньоклітинної структури компонентів судинного полюса ниркового тельця знаходиться в більшості випадків в стані гіперплазії і гіпертрофії. В більш віддалені строки спазм клубкових артеріол заміняє їх розширенням і значним збільшенням діаметра просвіти.

Тимчасова (60 хв.) ішемія нирки, які залишилися, через 3 доби приводить до більш вираженому зменшенню просвіта більшістю приносячих і виносячих клубкових артеріол, розміри якого складають відповідно дла приносячих – 3,450,1 мкм, а для виносячих – 1,450,07 мкм проти 4,380,21 мкм і 2,050,07 мкм при 30 хвилинній ішемії нирки, яка залишилася (табл.. 4.3).

Світлооптичні і електронно-мікроскопічні досліди довели, що в ранні строки (3, 7 діб) експерименту ендотеліальні клітини різко виступають в просвіт артеріол. В артеріолах, де просвіт не повністю закритий, цитоплазма ендотеліоцитів слабкої електронної щільності утримують багато численні маленькі і великі везикули. Ядра набухлі, витягнутої форми, з радикальною орієнтацією до просвіту судини. Контури ядерної оболонки гладкі. Гранули хроматину в нуклеоплазмі розташовані нерівномірно, місцями конденсіровані. В клубкових артеріолах з повністю закритим просвітом ендотеліальні клітини зближуються один з одним. Ядра останніх мають принадливу форму з інвагінаціями ядерної оболонки (рис. 4. 19). Гранули хроматину нуклеоплазми розміщені переважно вздовж ядерної оболонки . Цитоплазма ендотеліоцитів середньої електронної щільності. Мітохондрії в клітинах знаходяться з різному морфологічному стані: один з них невеликого розміру, з електронно щільним матриксом,