Реферат на тему:

„Техніка препарування каріозних порожнин. Пломбувальні матеріали”

Карієс зубів (Caries dentis) – це патологічний процес, що виявляється після прорізування зубів, при якому відбувається демінералізація і розм'якшення твердих тканин зубів з подальшим утворенням дефекту у вигляді порожнини.

Карієс зубів є вузловою проблемою стоматології, вельми цікавою в теоретичній і винятково важливою в практичному відношенні.

Згідно номенклатурі ВІЗ для оцінки ураженості зубів карієсом використовують три основні показники:

Поширеність захворювання. Це індекс, відсотком осіб, що мають каріозні, пломбовані і видалені зуби в тому або іншому населеному пункті, районі, місті, області, що визначається.

Інтенсивність поразки зубів карієсом визначається по числу уражених карієсом зубів. Для цієї мети комітет експертів ВІЗ по стоматології (1962) запропонували для дорослих використовувати індекс КПУ (До - каріозний зуб, П - пломбований, У – видалений зуб); для дітей з тимчасовим або молочним прикусом - кп (до – каріозний, п – пломбований); для дітей із змінним прикусом – КПУ+кп. Щоб полегшити порівняльну оцінку захворюваності карієсом на різних контингентах миру, ВІЗ в 1980 році запропонувала виділяти 5 ступенів ураженості залежно від КПУ у дітей 12 років:

дуже низька – від 0 до 1,1;

низька – 1,2 – 2,6;

помірна – 2,7-4,4;

висока – 4,5-6,5;

дуже висока – 6,6 і вище.

Для отримання достовірних даних при визначенні поширеності і інтенсивності карієсу зубів повинні оглядатися групи населення з урахуванням віку і підлоги, кліматогеографічних і соціально-економічних умов. Звичайно обстежуються діти у віці 5-6 років, 12 років, 15 років, дорослі 35-44 і 65 років. Найбільш показовими віковими групами населення є 12- і 15- літні діти.

Приріст інтенсивності або захворюваності. Визначається у однієї і тієї ж особи або контингенту через певний термін (1, 3, 5, 10 років). Відмінність в значенні показника між першим і другим оглядами і складає приріст інтенсивності карієсу.

За допомогою епідеміологічного стоматологічного обстеження можна визначити поширеність і інтенсивність основних стоматологічних захворювань, якість санації порожнини рота, ефективності профілактики карієсу зубів і хвороб пародонту, рівень гігієнічного стану порожнини рота, а також виявити потребу кожного обстежуваного в лікуванні карієсу зубів, хвороб пародонту і слизистої порожнини рота. Таке обстеження дозволяє скласти індивідуальний план лікувальних і профілактичних заходів для кожного пацієнта.

Патологічна анатомія.

Стадія білої плями (Macula cariosa).

С.П. Оніщенко (1968), В.П. Зеновській (1970) – СГМУ – виділили 5 шарів в білій каріозній плямі:

1-й – поверхневий, характеризується найбільшою стабільністю, в кристалі гидроксиапатіта збільшується кількість гідроксильних груп, зменшується зміст фтору, об'єм мікропросторів складає 1,75-3% при нормі 1%. У даній зоні знаходяться ділянки демінералізациі, дісмінералізациі і ремінералізациі;

2-й – підповерхневий, в цій зоні спостерігається зменшення змісту кальцію в порівнянні з нормою, об'єм мікропросторів збільшується до 14%. Різко зростає проникність емалі;

3-й – центральний, це зона максимальних змін, ще більш знижується зміст іонів кальцію в порівнянні з нормою, об'єм мікропросторів складає 20-25%. Зона характеризується високим рівнем проникності;

4-й – проміжний, в даній зоні об'єм мікропространтств складає 15-17%.

5-й – внутрішній шар або зона блискучої емалі, це зона відносного благополуччя, об'єм мікропросторів складає 0,75-1,5%.

У всіх зонах кристали гидроксиапатіта зазнають ті або інші зміни:

Порушення орієнтації кристалів в структурі гидроксиапатітов;

Зміна форми кристалів і їх розмірів;

Ослаблення міжкристалічних зв'язків;

Поява нетипових для нормальної емалі кристалів;

Зменшення мікротвердості емалі в ділянці білої плями і плями, що пігментується, причому мікротвердість зовнішнього шару змінюється менше мікротвердості підповерхневого шару.

Необхідно відзначити, що змін з боку пульпи, зокрема в структурі і стані одонтобластов, в судинах і нервових закінченнях при карієсі у стадії білої плями не виявлені.

Поверхневий карієс (Caries superficialis)

При поверхневому карієсі визначається ділянка деструкції емалі без порушення емальоводентінного з'єднання і без змін в дентині. При прогресуванні процесу відбувається руйнування емальоводентінного з'єднання, і виникає наступна стадія каріозного процесу.

Середній карієс (Caries media)

Середній карієс характеризується трьома зонами, які виявляються при дослідженні шліфа зуба в світловому мікроскопі: 1-а – розпаду і демінералізациі ; 2-а – прозорого і інтактного дентину; 3-а – замісного дентину і змін в пульпі зуба.

У 1-й зоні – видно залишки зруйнованого дентину і емалі з великою кількістю мікроорганізмів. Дентінниє трубочки розширені, заповнені бактеріями. Дентінниє відростки одонтобластов піддаються жировій дистрофії. Розм'якшення і руйнування дентину інтенсивніше відбувається уздовж емальоводентінного з'єднання, що клінічно визначається нависаючими краями емалі, маленьким вхідним отвором в каріозну порожнину. Під дією ферментів, що виділяються мікроорганізмами, відбувається розчинення органічної речовини демінералізованного дентину.

У 2-й зоні спостерігається руйнування дентінних відростків одонтобластов, де знаходиться величезна кількість мікроорганізмів і продуктів їх розпаду. Під дією ферментів, мікроорганізмами, що виділяються, відбувається розчинення органічної речовини демінералізованного дентину. По периферії каріозної порожнини дентінниє канальці розширяються і деформуються. Глибше розташовується шар ущільненого прозорого дентину – зона гіпермінералізації, в якій дентінниє канальці значно звужені і поступово переходять в шар інтактного (незміненого) дентину.

У 3-й зоні відповідно осередку каріозного ураження утворюється шар замісного дентину, який відрізняється від нормального здорового дентину менш орієнтованим розташуванням дентінних канальців.

У пульпі зуба також визначаються деякі зміни, вираженість яких залежить від глибини каріозної порожнини. При карієсі у стадії білої плями і поверхневому карієсі змін в судинно-нервовому пучку не виявляється. А ось при середньому карієсі мають місце виражені морфологічні зміни в нервових волокнах і судинах пульпи. Відповідно вогнищу каріозного процесу утворюється шар замісного дентину, який відрізняється менш орієнтованим розташуванням дентінних канальців. На