Глибокий карієс (Caries profunda)

При дослідженні шліфа зуба з глибокою каріозною порожниною в світловому мікроскопі виявляються, як і при середньому карієсі, три зони: 1-а – розпаду і демінералізациі; 2-а – прозорого і інтактного дентину; 3-а – замісного дентину і змін в пульпі зуба.

Слід зазначити, що при глибокому карієсі виявляються більш виражені зміни в пульпі зуба, ніж при середній глибині порожнини як в твердих тканинах зуба, так і в пульпі зуба. У судинно-нервовому пучку зміни мають схожість з гострим запаленням, аж до повного розпаду осьових циліндрів нервових волокон.

Класифікації каріозного процесу.

Топографічна.

а) карієс у стадії плями (біле, пігментується);

б) поверхневий карієс;

в) середній карієс;

г) глибокий карієс.

2. Анатомічна.

а) карієс емалі;

б) карієс дентину;

в) карієс цементу коріння зуба.

3. По локалізації.

а) фіссурний;

б) апроксимальний;

в) прішєєчний.

4. По характеру течії.

а) швидкоплинний;

б) медленнотекущий;

в) стабілізований.

5. По ступеню активності.

I – компенсований карієс;

II – субкомпенсований;

III – декомпенсированний.

Класифікація Блека по локалізації:

1-й клас – каріозні порожнини у області природних фіссур моляров і премоляров, а також в сліпих ямках різців і моляров;

2-й клас – каріозні порожнини, розташовані на контактних поверхнях моляров і премоляров;

3-й клас – порожнини, розташовані на контактних поверхнях різців і іклів без порушення цілісності ріжучого краю;

4-й клас - порожнини, розташовані на контактних поверхнях різців і іклів з порушенням цілісності кута і ріжучого краю коронки;

5-й клас – порожнини, розташовані в прішєєчних областях всіх груп зубів.

Клінічна картина.

Початковий карієс (стадія плями)

При початковому карієсі можуть мати місце скарги на відчуття оскоми. На холодової подразник, як і на дію хімічних агентів (кисле, солодке), уражений зуб не реагує. Демінералізация емалі при огляді виявляється зміною її нормального кольору на обмеженій ділянці і появою матової, білої, світло-коричневої, темно-коричневої плям з чорним відтінком. Процес починається з втрати блиску емалі на обмеженій ділянці. Звичайно це відбувається у шийки зуба поряд з яснами. Поверхня плями гладка, вістря зонда по ній ковзає. Пляма забарвлюється розчином метіленового синього. Пульпа зуба реагує на струм силою 2-6 мкА. При трансиллюмінациі воно виявляється незалежно від локалізації, розмірів і пігментірованності. Під впливом ультрафіолетового проміння у області каріозної плями спостерігається гасіння люмінесценції, властиве твердим тканинам зуба.

Поверхневий карієс.

Для поверхневого карієсу виникнення короткочасного болю від хімічних подразників (солодке, солоне, кисле ) є основною скаргою. Можлива також поява короткочасного болю від дії температурних подразників, частіше при локалізації дефекту у шийки зуба, в ділянці з найтоншим шаром емалі, а також при чищенні зубів жорсткою щіткою.

При огляді зуба на ділянці поразки виявляється неглибокий дефект в межах емалі. Він визначається зондуванням поверхні зуба по наявності шорсткості емалі. Нерідко шорсткість виявляється в центі обширної білої або пігментується плями. При локалізації порожнини на контактній поверхні зуба має місце застрявання їжі і запалення зубо-десневого сосочка – набряк, гіперемія, кровоточивість при дотику. Значні утруднення виникають при діагностиці поверхневого карієсу у області природних фіссур. У таких випадках допускається динамічне спостереження - повторні огляди через 3-6 міс. При трансиллюмінациі завжди виявляється дефект емалі, навіть прихований. На фоні яскравого свічення інтактних тканин зуба виразно видно тінь, відповідну дефекту емалі. При електроодонтодіагностіке відхилення від норми не виявляється. Дефект, локалізований на контактній поверхні зуба, визначається рентгенологічно.

Середній карієс.

При середньому карієсі хворі можуть не пред'являти скарг, але іноді біль виникає від дії механічних, хімічних, термічних подразників, які швидко проходять після усунення подразника.

При цій формі каріозного процесу цілісність емальоводентінного з'єднання порушується, проте під порожниною зуба зберігається достатньо товстий шар дентину. При огляді зуба виявляється неглибока каріозна порожнина, заповнена розм'якшеним, пігментується дентином, що визначається при зондуванні. За наявності розм'якшеного дентину у фіссуре зонд затримується, застряє в ній. При хронічному перебігу карієсу при зондуванні виявляється щільне дно і стінки порожнини, широкий вхідний отвір. При остротекущей формі карієсу – велика кількість розм'якшеного дентину на стінках і дні порожнини, підриті, гострі і крихкі краї. Зондування хворобливо по емальоводентінному з'єднанню. Пульпа зуба реагує на силу струму 2-6мкА.

Глибокий карієс.

Хворі скаржаться на короткочасні болі від механічних, термічних, хімічних подразників, що швидко проходять після усунення подразника.

При огляді виявляється глибока каріозна порожнина, з нависаючими краями емалі, заповнена розм'якшеним дентином, що пігментується. Зондування дна порожнини хворобливо, за всією площею. Пульпа зуба реагує на нормальну силу струму 2-6 мкА, але може бути зниження збудливості до 10-12 мкА. Якщо каріозна порожнина розташована так, що з неї важко віддаляються і вимиваються харчові залишки, зуб може хворіти триваліший час, поки ці подразники не будуть видалені. Перкуссия зуба безболезненна.

Диференціальна діагностика.

Карієс у стадії плями.

Очевидні відмінності мають плями при карієсі і ендемічному флюорозі. Це торкається, як меловідного, так і каріозної плями, що пігментується. Каріозна пляма звична одинична, флюорозниє плями - множинні. При флюорозі плями перлинно-білі, на фоні щільної емалі – молочного кольору, локалізуються на так званих «імунних ділянках» - на губних, язичних поверхнях, ближче до горбів і ріжучих поверхонь зубів, строго симетрично на однойменних зубах правої і лівої сторони, і мають однакову форму і забарвлення. Каріозні плями звичайно розташовуються на апроксимальних поверхнях зубів, у області фіссур і шийок зубів. Навіть якщо вони утворилися на симетричних зубах, відрізняються як формою, так і місцем розташування на зубі. Каріозні плями звичайно виявляються у людей, схильних до карієсу. Такі