При верукозній, ерозивній, виразковій формах лейкоплакії в разі, коли розвивається ущільнення під ділянкою кератозу, по-силюються процеси зроговіння, збільшуються розміри і цуп-кість бородавчастих утворень, виникнення ерозій та виразок повинні насторожити лікаря з огляду на можливість злоякісного переродження. Ці форми справедливо відносять до кератозів, які належать до передракових захворювань.

При м'якій формі лейкоплакії в місцях хронічної травми (частіше прикушування, жування) щік, язика, губ виявляється своєрідне оксамитово-біле злущування CO, що нагадує поверх-невий опік чи губчасту мацеровану поверхню. Інколи такі утво-рення значною мірою нашаровуються на поверхню, яка нагадує поверхню губки з різними за формою і розмірами комірками. Якщо прикласти деяке зусилля, то верхні її шари видаляються з поверхні. Нерідко до цих явищ приєднується запалення. Найча-стіше м'яка лейкоплакія виникає в осіб віком 16—20 років, у період формування організму.

У клініці м'якої лейкоплакії виділяють типову (вогнищеву і дифузну) та атипову форми. Для типової дифузної форми ха-рактерна широта осередків ураження, що локалізуються на CO щік, губ. CO здається розпушеною, набряклою, губчастою, вкритою великою кількістю лусочок. Інколи вона набуває своєрідного вигляду через чергування ділянок, що вкриті лусоч-ками, і ділянок без видимих змін. Значно розпушені, з надто великим злущенням вогнища заважають під час споживання їжі, розмови. Ці утворення хворі схильні скушувати, не контро-люючи цю звичку, чим і підтримують патологічний процес (мал. 49). При типовій вогнищевій формі на CO губ, щік трапляються поодинокі вогнища кератозу з мінімально вираженою симптоматикою.

Для атипової форми м'якої лейкоплакії характерне помутніння CO щік, губ; інколи вона може мати вигляд злегка підвищеної над поверхнею CO білої опалесціюючої смужки або бляшки на рівні змикання зубів.

Клінічний перебіг різних форм лейкоплакії може ускладнюватись утворенням інших елементів ураження (тріщина, ерозія виразка), розростань, схильних до рецидивів, з можливим злоякісним переродженням.

З метою уточнення діагнозу лейкоплакії, крім клінічного стеження, вдаються до додаткових методів дослідження: стома-тоскопи, цитологічного дослідження, біопсії.

При стоматоскопії початкова форма лейкоплакії являє со-бою осередок CO білясто-матового відтінку, плоска — потов-щення епітелію з хронічним запальним процесом підлеглих тканин. Підвищена форма характеризується різко потовщеним шаром зроговілого епітелію; верукозна — височіючим нашару-ванням епітелію з сосочковими розростаннями, що чергуються із звичайним кератозом.

Інформативним є люмінесцентне дослідження, при якому простежується закономірність змін інтенсивності кольору світіння ділянок ураження. Так, білясто-блакитний колір спо-стерігається при початковій лейкоплакії, блакитний — при плоскій; малоінтенсивне світіння з жовтуватим відтінком з пе-реходом у фіолетовий характерне для підвищеної лейкоплакії, фіолетове — для верукозної, коричневе — ерозивно-виразкової.

Диференціальна діагностика. Для постановки остаточного діагнозу лейкоплакію необхідно диференціювати від інших про-явів кератозу CO, а також деяких захворювань, що супроводжу-ються нашаруванням білих бляшок тощо.

Від червоного плескатого лишаю (ЧПЛ) лейкоплакія відрізняється відсутністю полігональних папул, що утворюють при злитті характерний малюнок (мережива, кільця, листа папо-роті, морозних візерунків, сітки Уїтхема та ін.). Важливо врахову-вати при цьому «улюблену локалізацію» елементів ураження: лейко-плакічна бляшка найчастіше трапляється на CO щік та в кутах рота у вигляді трикутника, основа якого звернена до кута рота.

При ЧПЛ елементом ураження є папула. Папули по-лігональної форми, як правило, розміщені симетрично, частіше в ретромолярному просторі. На червоній каймі губ папули ЧПЛ мають застійно-жовтий колір (тимчасом як бляшки лейкоплакії — сірувато-білі). Набагато полегшує діагностику ЧПЛ наявність частого висипу папул на шкірі.

Червоний вовчак характеризується тріадою: кератоз, ерите-ма, рубцева атрофія. Від лейкоплакії він відрізняється наяв-ністю останніх двох симптомів.

Папульозні сифіліди спостерігаються при вторинному си-філісі CO. Вони мають вінець запалення по периферії, а мацерований сірувато-білий епітелій на поверхні папул при наполег-ливому зскрібанні знімається, відкриваючи ерозію м'ясо-червоного кольору.

Гіперпластичній кандидоз, пліснявка інколи можуть бути помилково прийняті за лейкоплакію через наявність білих бля-шок нальоту на поверхні CO. Однак при кандидозі цей наліт знімається і за допомогою мікроскопії в ньому виявляють гриби.

Лікування. Передусім необхідна ретельна санація ротової по-рожнини. Потрібно виявити і усунути всі подразнювальні фак-тори, провести лікування карієсу і його ускладнень, система-тично видаляти зубну бляшку, над- і під'ясенний зубний камінь. Важливим лікувальним заходом є раціональне зубне протезу-вання (безпаєчні, цільнолиті конструкції протезів, використан-ня благородних металів, знімні пластинчасті протези із безбарв-ної пластмаси та ін.). Дуже важливо своєчасно виявити і усунути гальваноз ротової порожнини, зумовлений пломбами з амальгами або різнойменними металами ортопедичних конст-рукцій зубних протезів.

Обсяг місцевого лікування залежить від форми лейкоплакії. Патогенетичними завданнями є усунення гіперкератозу, а також нормалізація процесу кератинізації епітелію. Ці завдання ви-рішуються використанням медикаментозних, фізіотерапевтич-них і хірургічних методів лікування. З метою усунення гіперкератозу при початковій, плоскій і підвищеній формах лейкоплакії у випадках, коли зроговіння поступово не зникло після ретельної санації і усунення подразників, використовують кератолітичні засоби (3—5—10% саліцилова кислота, настої льонку, чистотілу, листків суниці). З успіхом для цього застосо-вують похідні етиленамідів (бензотеф, тіотеф, фторбензотеф) як для аплікацій, так і для введення методом електрофорезу (20 25 сеансів на курс лікування). При ерозивно-виразковій формі лейкоплакії першочерговим завданням є відновлення цілісності епітелію, для чого використовують тактику, що прийнята для лікування виразково-некротичних уражень СОПР. За потреби ч метою очищення виразкових дефектів проводять їх оброблення протеолітичними ферментами, застосовують протизапальні т;і кератопластичні засоби: ретинол, токоферол, препарати рос линного походження (олію