Реферат

На тему:

„Лікування карієсу”

Страх перед зубним лікарем «інтернаціональний», і сидить у нас десь на генетичному рівні. Тривалі роки дантисти дивилися на таке до себе ставлення як на щось неминуче, намагаючись заговорювати зуби маловтішними обіцянками на кшталт «потерпіть трохи» і «це буде зовсім не боляче». Проте відтоді як стоматологія почала перетворюватися на потужну індустрію, у дантистів виникло стійке бажання реабілітуватися в очах пацієнтів.

З’явилися стоматологічні кабінети, в яких під час лікування зубів можна зробити масаж спини, манікюр, холодну маску для очей і гарячі ванночки для ніг. Якщо й це не дозволяє повністю розслабитися, то можна одягти віртуальні окуляри з навушниками та «втекти» до будь-якого екзотичного містечка. А в деяких кабінетах навіть пропонують зробити ін’єкції колагену: щоб розгладити мімічні зморшки і звернути увагу на нові фарфорові зуби.

Тенденція до більш гуманного ставлення до пацієнта, позбавлення його стоматофобії, докотилася й до наших кабінетів. Чимало з них цілком «одомашнені»: радують око свіжим ремонтом, квітами та живописом, ліричною музикою, що звучить під час прийому. До того ж тепер ніхто не намагається випробувати пацієнтів на міцність, і тому навіть перед відносно безболісною процедурою лікар пропонує анестезію.—

За останні 10—15 років у стоматології, як ні в жодній іншій спеціальності, здійснилася технічна революція. Особливо це стосується терапевтичної та ортопедичної галузей, — переконаний президент Асоціації стоматологів України професор Микола Данилевський. — З’явилася якісно нова апаратура, лікарські речовини та пломбувальний матеріал для досконалішого оброблення кореневих каналів, відновлення зубів і протезування, про які ми раніше й не мріяли. Коли я тільки розпочинав працювати, у кабінетах стояли зуболікарські машини-прядки, які доводилося обертати ногами.—

Чи відрізняються методи роботи українських дантистів і їхніх закордонних колег?—

Порівнюючи технології, що використовуються в нашій країні і за рубежем, можна дійти висновку: вони ідентичні. Ми вийшли на міжнародний рівень. У країні щорічно проводиться близько 10—12 виставок-продажів, під час яких проходять семінари, читають лекції провідні стоматологи країни та світу, а представники фірм не тільки пропонують свою продукцію, а й навчають лікарів роботі з нею.—

Є думка, що в нас рівень стоматології нижчий...—

Лихо наше в тому, що ми ще не можемо забезпечити всіх лікарів необхідним устаткуванням і матеріалами. Що ж до підготовки вітчизняних стоматологів у навчальних закладах, то їх навчають усім методам, що існують сьогодні у світі.

За останні десять років, вважає президент Асоціації ортодонтів України професор Петро Фліс, зроблено значний ривок у стоматології взагалі й в Україні зокрема. Якісна стоматологія стала доступнішою. З’явилося багато сильних і безпечних анестетиків (на «хіт» минулого лідокаїн у багатьох виникала алергія), значно поліпшилися інструментальні можливості хірурга. Хоча на професіональному рівні ми навіть за тих часів не дуже поступалися західним дантистам. «Ті пломби, що ставила мені моя мама ще 30 років тому, — переконує Петро Семенович, — із «радянських» матеріалів і на «радянському» ж устаткуванні, стоять дотепер. Чимало залежить від того, як лікар опрацює хворий зуб, як поставить пломбу, тобто від його професіоналізму. Звичайно, не можна скидати з рахунків матеріали та устаткування, та робити ставку лише на них не можна. Що ж до технічних можливостей, то немає технологій і методик, які б застосовувалися на Заході й не використовувалися в нас».

У роті — картинна галерея та «мобільник» на додачу

Такі технічні можливості української стоматології (деякими новими матеріалами наші лікарі часом починають працювати раніше, ніж західні дантисти) за відносної дешевизни цін (у середньому на порядок) залучають до нас навіть закордонних пацієнтів. А в зв’язку з тим, що в Німеччині відбулася реформа охорони здоров’я, і стоматологічні послуги були виключені з медичної страховки, наші медики прогнозують значний притік пацієнтів із-за кордону. Що, загалом, не дивно: сьогодні в Україні можна вирішити практично всі проблеми, пов’язані з красою посмішки.

Так, майже в кожній стоматологічній поліклініці пацієнту пропонують воістину революційний метод стоматології кінця минулого століття — імплантацію, яка прийшла на зміну зйомним протезам (інша річ, що здійснюють такі операції в основному в приватних клініках, куди направляють і пацієнтів із муніципальних). Завдяки їй можна відновити зовсім зруйнований зуб, не чіпаючи при цьому сусідні.—

Зовнішньо дентальний імплантант, — розповідає хірург кафедри стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Шупіка Сергій Кабанчук, — виглядає як звичайний стрижень діаметром три-п’ять міліметрів. Загалом вживляння в кісткову тканину щелепи штифта, на який кріпиться металокерамічний протез, робиться вже давно. Схожі дослідження велися ще в 80-х роках у СРСР, а в Харкові навіть був центр з імплантації. Однак потім, певне, якісь експерименти закінчилися невдачею, проведення імплантацій заборонили, а саму імплантологію проголосили лженаукою. (Невдалим виявився вибір матеріалу для виробництва стрижнів: той був неміцним і швидко відторгався. Нині для цього використовують титан, цирконій, гідрооксиопатит і деякі інші метали, що приживляються в яснах як «рідні». — Т.Г.) Знову вона почала розвиватися в нашій країні лише з середини 90-х, але вже базуючись на західних розробках.

У результаті класних вітчизняних фахівців у цій галузі можна, без перебільшення, перелічити на пальцях. Саме тому частенько використовують «вахтовий» метод: хірурга-імплантолога запрошують з іншої клініки (деякі фахівці колесять по всій країні) лише на кілька днів, підбираючи йому на цей період відразу кілька пацієнтів.

Не менш революційні зміни сталися й в сфері естетичної реставрації. Так, якщо раніше зуби, «побиті» із зовнішнього боку карієсом, доводилося