Поверхня воскової репродукції ковпачка повинна бути гладкою, не мати гострих кутів або плоских граней. У прідесневой частині ковпачка і в місці переходу керамічного покриття в каркас на оральній і бічних поверхнях моделюється невеликий скошений уступ. Слід уникати формування уступу в місці з'єднання кераміки з каркасом на оклюзійних поверхнях у зоні контакту зубів-антагоністів.

На восковій або пластмасовій заготівці ковпачка моделюється літниковая система. Вона складається з окремих літників, які мають вид стовпчиків з воску діаметром 2—2,5 мм і завдовжки 5—6 мм. Літники встановлюються в найтовщої частини ковпачка на ріжучому краю або жувальної поверхні. Всі літники об'єднуються так званим живильником, що має діаметр 3—3,5 мм і модельованим уздовж зубної дуги. Кінці живильника з'єднуються між собою і з літниковим конусом. У тонкі місця коронок, які часто не віділлють, рекомендується встановлювати невеликі воскові відростки, що виконують роль відвідних повітря каналів. Ковпачки з літникової системою знімають з комбінованої моделі і готують по ній ливарну форму.

Для компенсації усадки кобальтохромового сплаву розроблений спеціальний формувальний матеріал "Сиоліт". Він дозволяє використовувати найбільш сучасний спосіб безопочного литва.

При формуванні необхідно внутрішню поверхню опоки покрити тонкою азбестовою прокладкою, компенсують щів розширення формувального матеріалу. Воскову заготівку покривають тонким шаром маси "Сиоліт", а після її затвердіння опоку заповнюють цією ж масою на вібраторі для видалення повітряних міхурів. Приблизно через 30 мін починають термічну обробку форми. В першу чергу її нагрівають до 200°С для виставляння воску, а потім піднімають температуру муфельной печі до 850°С і прожарюють форму в течія 30 мін. Процес литва здійснюється відповідно до вимог інструкції для даного сплаву. Литий ковпачок очищають від формувального матеріалу в піскоструминному апараті, а потім абразивними головками обробляють всі його поверхні, одночасно перевіряючи плавність їх переходів і товщину стінок (вона повинна бути не менше 0,3 мм). При високій якості литва оброблена поверхня не має літьевих пір, раковин або недоливів. Якщо ж . подібні дефекти знайдені, каркас підлягає переробці. Спроба використовувати недоброякісний каркас для облицьовування керамікою приводить, як правило, до відколюванню покриття, а переробка вже готового протеза викликає великі утруднення. Ковпачок, що відповідає всім вимогам, ретельно припасує на робочої моделі до тих пір, поки він щільно не прилягатиме до неї. Орієнтиром є точне встановлення краю каркаса на уступі в прішєєчной частини модельної кукси зуба. Якість виготовлення металевого ковпачка перевіряється в клініці. Для цього робочу модель разом з ковпачком передають лікарю.

Необхідне отметітьтакже деякі сплави вживані для металокерамічних робіт: . никель-хромовиє сплави (вірон-77, вірон-88, жемені-П, ультратек), кобальтохромовиє, сплави на основі золота (дегудент), золота і платини (пантоллойд), золота і паладію (бегостар),

керамічні маси «Віводент-ІТС», «ВМК-68», «Кераміці», «Біодент».

Перевірка литого ковпачка

Литий ковпачок ретельно оглядають на моделі, звертаючи увагу на:

. якість обробки його зовнішньої поверхні

. відсутність пор, раковин

. якість відливання

. перевіряють точність припасує до гіпсової кукси зуба

. оцінюють положення ковпачка по відношенню до антагоністів і що поряд стоїть

зубам виходячи з товщини майбутнього керамічного покриття. Товщина його коливається від 0,5 до 1,7—2,0мм. На гіпсових моделях щелеп, фіксованих в артікуляторе, визначають простір між ковпачком і оточуючими його зубами — що поряд стоять і антагоністами. У тих випадках, коли щілина між ковпачком і сусідніми зубами, включаючи і антагоністи, явно недостатня, для нанесення керамічного покриття, необхідно з'ясувати причину. Вона може полягати, по-перше, в недостатній точність підготовки опорного зуба, коли шар тканин, що видаляються, не відповідних товщині металокерамічної коронки. По-друге, товстий литий ковпачок також може займати частину місця, призначеного для нанесення кераміки. І по-третє, істотно скорочує місце для облицьовування неточна припасує литого ковпачка на гіпсовій куксі зуба.

При виявленні якій-небудь з вказаних причин розв'язується питання про спосіб усунення дефекту. Ковпачок, що відповідає вимогам, дезинфікують і перевіряють на опорному зубі в порожнині рота.

Процедура послідовної припасує литого ковпачка:

Для цього вологий копіювальний папір підкладають під ковпачок (фарбувальним шаром до внутрішньої його поверхні) і накладають на опорний зуб. Одержавши відбитки ділянок внутрішньої поверхні, перешкоджаючих накладенню, їх сточують алмазними головками (циліндровими або у формі усіченого конуса). Маніпуляцію повторюють кілька разів до тих пір, поки литий ковпачок точно не встановлюватиметься на своє місце. Після цього необхідно перевірити точність прилягання ковпачка до прішєєчной частини зуба.

Ступінь роз'єднування ковпачка із зубами-антагоністами і величину місця для облицювального шару кераміки оцінюють в останню чергу. Якщо ковпачок відповідає вимогам, що пред'являються, його знову передають в лабораторію для нанесення фарфорового покриття.

Технологія фарфорового покриття

Поверхню металевого ковпачка ретельно шліфують алмазними головками і обробляють в піскоструминному апараті. При цьому частинки абразиву очищають поверхню металу і роблять її шорсткою, що значно збільшує площу контакту з керамікою. Ковпачок з кобальтохромового сплаву обробляють корундом з діаметром частинок 200—300 мкм при тиску в 5—6 атм протягом 1 мін. Потім ковпачок очищають від частинок піску