серозним або геморагічним вмістом: вони швидко лопаються, оголяючи хворобливі ерозії. Ерозії через різні терміни епітелізуються без рубців і атрофії, а потім знов з'являються нові міхури: на тих же або інших місцях. Захворювання триває місяці і навіть роки, але може спонтанно зникнути.
Слізісто-синехиальний буллезний дерматит, що атрофує. Вражає слизисті оболонки (переважно око) і шкіру.
Характерна особливість цього виду пузирчатки—образованіє рубців, спайок і атрофії після загоєння ерозій, раніше всього на кон'юнктиві вік (через 2—3 мес), на слизистій оболонці рота і глотки — до 3 років.
Доброякісна неакантолітична міхурниця слизистої оболонки рота. При цьому захворюванні підепітеліальні міхури виникають тільки в порожнині рота протягом багатьох років. Нерідко висипання зникають спонтанно. Після загоєння ерозій рубців і атрофії не залишається.
Неакантолітична міхурниця вельми стійка до всяких видів терапії. Спроба лікувати це захворювання кортікостероїдними, антималярійними і антигістамінними препаратами приводить до зменшення запальних явищ, але не до лікування. Місцеве лікування те ж, що і при міхурниці. Як було вказано, можливе спонтанне зникнення доброякісної міхурниці.
Література:
1. Е.В. Боровській. Захворювання слизової оболонки порожнини рота і губ. М: Медецина. 1984г. 400с.
2. В Пеккер Р. Я. Професійні ураження тканин порожнини рота.— М.: Медицина, 1977.
3. Смірнов В. А. Захворювання нервової системи особи.— М.: Медицина, 1976.
4. Банченко Г.В. Поєднані захворювання слизової оболонки порожнини рота і внутрішніх органів. М: Медицина, 1979г.