правильних оклюзійних відносинах і здоровому пародонті. Не менше значення має і правильне положення опорних зубів, коли їх довгі осі паралелі один одному. При деформаціях зубних рядів, що супроводжуються нахилом опорних зубів, що втратили антогоністов, застосуванню мостовидних протезів істотно важко.
Як опора лікарю часто доводиться використовувати зуби, які піддавалися лікуванню з приводу карієсу, пульпіту, хронічного верхівкового періодонтіту. Останні можуть служити опорою після ретельного пломбування всіх кореневих каналів, за умови благополучної клінічної течії і відсутності в аноменезе даних про загострення. Перенесені захворювання пародонту зменшують його резервні сили і знижують стійкість пародонту до функціонального перевантаження. При застосуванні мостовидних протезів вона достатньо велика і здатна справоцировать загострення запалення. Саме тому до якості лікування хронічних верхівкових захворювань пародонту перед протезуванням пред'являються жорсткі вимоги.
При визначенні свідчень до протезування мостовиднимі протезами важливе значення має питання про кількість опорних зубів при різній величині дефекту зубного ряду. Об'єктивна оцінка стану пародонту є однією з головних передумов ортопедичного лікування.
Відомо, що здібність пародонту зубів до сприйняття того або іншого навантаження може бути зміряна не тільки за допомогою шатодінамометрії, відмінної великими погрішностями, але і шляхом визначення величини поверхні коріння.
Як показують клінічні спостереження, атрофія лунок не завжди є достовірним показником витривалості пародонту. Необхідно так само враховувати і ступінь рухливості зубів. Таким чином, витривалість пародонту найдостовірніше може бути оцінена з трьох позицій: ступеня атрофії лунки зуба, рухливості зубів і площі їх коріння.
Виходячи з цієї передумови, при виведенні умовних коефіцієнтів витривалості пародонту ми визнали доцільним за одиницю витривалості прийняти площу коріння нижнього центрального різця як якнайменшу (табл.1).
Коефіцієнти витривалості пародонту, виведені з площі поверхні коріння зубів
28,6
верхня | II | 2.8 | 3.6 | 1.6 | 1.7 | 2.0 | 1.2 | 1.4
щелепа | I | 411 | 512 | 238 | 245 | 295 | 171 | 203
зубна
формула | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1
нижня | I | 346 | 384 | 226 | 206 | 223 | 172 | 144
щелепа | II | 2.4 | 2.7 | 1.6 | 1.4 | 1.5 | 1.2 | 1.0
23,6
I - площа поверхні коріння зубів верхньої і нижньої щелепи (мм2);
II - коефіцієнти витривалості пародонту зубів верхньої і нижньої щелепи.
Враховуючи залежність витривалості пародонту від ступеня атрофії лунки при збереженні стійкості зубів, важливо встановити і величину зменшення площі коріння, що наближається формою до конуса. Для проведення відповідних розрахунків за початкові дані були прийняті діаметри шийок і довжини коріння постійних зубів по В.А.Наумову. Зіставлення цих величин із загальною площею коріння дозволило розрахувати залишкову площу коріння зубів при атрофії лунки на 1/4, 1/2, 3/4, а так само вивести величини витривалості пародонту для кожного ступеня атрофії лунки (табл.2).
Таблиця №2
Коефіцієнти витривалості пародонту зубів залежно від ступеня атрофії лунки
верхня | IV | 0,09 | 0,09 | 0,12 | 0,04 | 0,06 | 0,07 | 0,05 | 0,04
щелепа | III | 0,47 | 0,47 | 0,59 | 0,24 | 0,28 | 0,33 | 0,22 | 0,23
II | 1,31 | 1,31 | 1,68 | 0,72 | 0,79 | 0,93 | 0,58 | 0,65
I | 2,8 | 2,8 | 3,6 | 1,6 | 1,7 | 2,0 | 1,2 | 1,4
зубна формула | 8 | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1
нижня
щелепа | I | 2,4 | 2,4 | 2,7 | 1,6 | 1,4 | 1,5 | 1,2 | 1,0
II | 1,10 | 1,10 | 1,26 | 0,76 | 0,65 | 0,68 | 0,56 | 0,47
III | 0,38 | 0,38 | 0,45 | 0,26 | 0,23 | 0,25 | 0,19 | 0,17
IV | 0,07 | 0,07 | 0,10 | 0,05 | 0,05 | 0,04 | 0,04 | 0,03
I - коефіцієнти витривалості пародонту при лунці зуба, що збереглася;
II, III, IV - коефіцієнти витривалості пародонту при атрофії лунки на 1/4, 1/2, 3/4( витривалість пародонту рухомих зубів рівна 0).
Дотепер вважалося, що резервні сили пародонту убувають пропорційно атрофії лунки. При цьому не враховувалася анатомічна особливість коріння зубів - майже рівномірне звуження від шийки до верхівок коріння. Крім того відповідно до теорії білапірального будови людського організму, умовно вважалося, що пародонт зубів здатний виносити подвійне навантаження, а розрахунок резервних сил, що залишилися, вироблявся виходячи з передумови про те, що при дробленні їжі використовується половина запасу міцності пародонту. Така оцінка резервних сил пародонту неточна. Так, за даними Д.Н.Конюшко, максимальною витривалістю володіє пародонт перших постійних моляров (37 кг). В той же час за даними Шредера для розжовування вареного м'яса потрібне зусилля в 39-40 кг. Крім того, жувальний тиск розкладається по напряму (вертикальне і бічне) і діє, як правило, на декілька рядом зубів, що стоять. Його крайні значення перевершують зусилля, необхідні для розжовування їжі. При складанні пародонтограми немає необхідності розраховувати зусилля, що витрачаються, наприклад, на відкусування або розжовування їжі. Важливо оцінити стан пародонту і його резервних сил як у окремих зубів, так і у зубних рядів в цілому.
Одним з найзначущіших показників стану пародонту є стійкість зубів. З появою патологічної рухливості зубів резервні сили пародонту зникають. Спостереження в клініці показують, що у більшості хворих прогресуюча атрофія лунок супроводжується появою патологічної рухливості зубів. Але в окремих випадках, наприклад,