Як показують дані шатодінамометрії, є достатньо виражена різниця у витривалості пародонту зубів верхньої і нижньої щелеп. Порівняння площі коріння зубів підтверджує існування цих відмінностей в здоровому пародонті. Мабуть, це можна пояснити особливостями будови щелеп: верхня щелепа більш воздухоносная, менше пристосована до сприйняття жувального тиску, а нижня компактніша, володіє і більшою стійкістю до жувального тиску. Різниця у величинах площ поверхонь коріння як би компенсує ці анатомічні відмінності і сприяє більш рівномірному розподілу жувального тиску на щелепі.

Стан резервних сил пародонту залежить від багатьох чинників: форми і числа коріння; розташування зубів в зубному ряду; характеру прикусу, віку, перенесених загальних і місцевих захворювань і ін. Крім того, функціональні структури пародонту є спадковими, тому не можна заперечувати і вплив спадкового чинника на здатність пародонту пристосовуватися до функціонального навантаження, що змінилося.

Отже, пародонт зубів має вельми обмежену нагоду, тому оцінка витривалості пародонту і розрахунок числа опорних зубів при плануванні конструкції мостовидних протезів повинні проводитися таким чином.

Наприклад, за відсутності двох (першого і другого) моляров нижньої щелепи сума коефіцієнтів витривалості здорового пародонту опорних зубів (35” і 38”) складає 4,0 одиниці, а сума коефіцієнтів видалених зубів (36” і 37”) - 5,1. Витривалість пародонту 38” умовно прийнята рівноцінною 37”. Таким чином, опорні зуби виявляються в стані функціонального перевантаження, що перевищує їх витривалість на 1,1 одиниці. І це дійсно не суперечить уявленню, витікаючому з теорії травматичної оклюзії, про те, що будь-який мостовидний протез викликає функціональне перевантаження пародонту. Проте величина її може бути різною. У приведеному прикладі витривалість опорних зубів перевищена на 1,1 одиниці. У інших випадках ця різниця може набагато більше. Так, при видаленні трьох зубів в бічному відділі нижньої щелепи (35,36,37) сума коефіцієнтів витривалості пародонту опорних зубів (34,38) складатиме 3,8 одиниці, а видалених - 6,7. Різниця складає 2,9, тобто вона менше (на 0,9) суми коефіцієнтів витривалості пародонту опорних зубів. В цьому випадку функціональне перевантаження пародонту велике, виникає небезпека виникнення гострої травматичної оклюзії у стадії декомпенсації. Як показують клінічні спостереження, різниця в сумах коефіцієнтів витривалості пародонту опорних і видалених зубів не повинна перевищувати 1,5 - 2,0 одиниці. Що ж до рухомих зубів, позбавлених резервних сил, слід вважати, що витривалість їх пародонту незалежно від ступеня рухливості рівна нулю. Використовування таких зубів як опорних без одночасного шинірованія з іншими, стійкими зубами, протівопаказано.

Особливе місце при визначенні свідчень займають мостовидниє протези з односторонньою опорою. Найбільшу небезпеку для пародонту опорних зубів представляє застосування подібних конструкцій для заміщення великих корінних зубів. В той же час завжди слід мати на увазі, що при заміщенні кінцевих дефектів такий мостовидний протез можна використовувати у разі протипоказань до застосування знімних конструкцій або за умови, що його антогоністамі будуть штучні зуби знімного протеза протилежної щелепи. При конструюванні мостовидних протезів з односторонньою опорою слід ретельно вирівнювати оклюзійні взаємостосунки, не моделювати штучний зуб ширше премоляра, для опори використовувати не менше двох зубів. Тіло протеза повинне бути представлене не більше ніж одним штучним зубом.

Абсолютними протипоказаннями для застосування мостовидних протезів є великі по протяжності дефекти, обмежені зубами з різним функціональним орієнтуванням волокон періодонта, відносними - дефекти, обмежені рухомими зубами, що мають низькі клінічні коронки; дефекти з опорними зубами, що мають невеликий запас резервних сил пародонту (з високими клінічними коронками і коротким корінням).

Список використаної літератури