Все більшу увагу вчених привертає так зване асимптомне виділення ВПГ, тобто повільне виділення з урогенітального тракту інфекційних форм вірусу простого герпесу за відсутністю будь-яких клінічних проявів. За допомогою вірусологічних методів було показано, що у всіх серопозитивних на ВПГ-2 осіб має місце явище асимптомної реактивації інфекції, яка триває від 1–3% до 10% днів життя. Серед чоловіків та жінок, які звертались до венерологічних клінік, ВПГ-2 був ізольований зі статевих шляхів у 5,4% та 8% відповідно.

Більше того, за допомогою полімеразної ланцюгової реакції було доведено, що повільне виділення ВПГ зі статевих шляхів триває 10–20% днів життя інфікованих ВПГ-2, а всі серопозитивні на ВПГ особи мають асимптомну реактивацію ВПГ-інфекції.

Асимптомний перебіг відіграє важливу роль у трансмісії генітальної ВПГ-інфекції. Вважається, що до 80% заражень генітальним герпесом відбувається під час асимптомних епізодів, а широке розповсюдження генітального герпесу відбувається якраз завдяки передачі віруса партнеру під час подібних асимптомних рецидивів (зрозуміло, що більшість хворих утримуються від статевих контактів під час рецидиву з клінічними проявами). Відомо, що частота останніх значно більша протягом першого року захворювання після первинного клінічного епізоду, зокрема, протягом перших 6 місяців.

Визначення ролі асимптомної герпетичної інфекції у розповсюдженні герпесу спричинило деякі зміни у підходах до лікування герпетичної інфекції. Так, вважається, що хронічна супресивна протигерпетична терапія, розпочата негайно після первинного епізоду, значно зменшує частоту рецидивів у майбутньому. Результати плацебо-контрольованого дослідження довели, що під впливом тривалої терапії ацикловіром суттєво пригнічується асимптомне виділення вірусу з урогенітального тракту, внаслідок чого антивірусне лікування редукує кількість асимптомних рецидивів.

Таким чином, проблема простого герпесу набуває нового забарвлення: передача ВПГ відбувається не лише у період клінічних проявів, але й під час так званих асимптомних рецидивів, тобто під час вільного виділення вірусу з поверхні слизових оболонок, що і спричинює пандемічне розповсюдження ВПГ. Крім того, добре відомо, що чим частіше у хворого на рецидивуючий герпес з’являються ерозивні ушкодження на слизових оболонках та шкірі статевих органів, тим вища ймовірність ВІЛ-інфікування при статевих контактах.

Тому подальше удосконалення лікувальних заходів, а також перегляд існуючої практики призначення специфічної протигерпетичної терапії лише під час явних клінічних проявів є важливою проблемою управління герпетичним процесом із позицій попередження розповсюдження ВПГ-інфекції.

Супресивна тривала терапія ацикловіром та його похідними — майже єдиний загальноприйнятий метод попередження рецидивів герпесу. Ацикловір призначається тривалими (місяці і роки) безперервними курсами у підтримуючих дозах (600–800 мг на добу, внутрішньо). Під час вживання цього препарату рецидиви не виникають.

В Україні ацикловір випускається Відкритим акціонерним товариством „Київмедпрепарат“ під торгівельною назвою „Герпевір-КМП“.

Доступна (порівняно із закордонними аналогами) ціна, висока ефективність, безпечність цього препарату дають можливість лікарю-практику широко застосовувати „Герпевір-КМП“ у повсякденній практиці для лікування і профілактики інфекцій, викликаних вірусами простого герпесу.

Список використаної літератури:

1. Inspe.com.ua

2. Stomatology.org.ua

3. Vladmiva.ru