План

1. Структура і функції імунної системи.

2. Поняття імунітету.

3. Значення імунітету.

Література.

Імунна система організму являє собою сукупність усіх лімфоїдних органів і скупчень лімфоїдних клітин. Для імунної системи характерні 3 особливості: вона генералізована по всьому тілу; її клітини постійно рециркулюють завдяки кровообігу по всьому організму; вона здатна виробляти специфічні антитіла, різноманітні своєю специфічністю для кожного антигену.

Імунітет - це засіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть на собі ознаки генетично чужорідної інформації. Головне призначення імунітету - знищення клітин, що генетично відрізняються від клітин власного організму, незалежно від того, чи ці клітини є чужорідні, чи змінені в генетичному відношенні конкретного організму (Петров Р. В., 1987) /1/.

Розрізняють центральні (первинні) і периферичні (вторинні) органи імунітету. До центральних органів імунітету відносяться - вилочкова залоза (тимус) і сумка Фабриціуса у птахів. До периферичних - селезінка, лімфатичні вузли, мигдалик, периферична кров.

Центральною фігурою імунної системи є лімфоцит. Крім функції імунологічного нагляду, діяльність лімфоцитів пов'язана із забезпеченням морфологічної цілісності організму за рахунок морфо-генетичної активності і виконує загальнорегуляторну функцію (Бабаева А. Г., 1986) /2/.

Родоначальницею усіх клітин імунної системи є кровотворна стовбурна клітина. Вона генерує лімфоїдну стовбурну клітину, що дає початок 2 типам імунокомпетентних клітин - Т- і В-лімфоцитам.

Розвиток Т-лімфоцитів відбувається в тимусі і під впливом його гормонів - тимозину і тимопоетину відбувається дозрівання їх у крові. Т-лімфоцити (тимоцити), у свою чергу, генерують на 3 типи клітин: Т-хелпери (Тh), Т-супресори (Тs), Т-ефектори (Тe). Останнім часом виділяють ще декілька субпопуляцій Т-лімфоцитів - Т-ампліфайєри (Та), Т-диференціюючі лімфоцити (Тd), контрсупресори.

Тh є важливою складовою частиною кооперуючої системи. Розрізняють 2 типи Т-хелперів - Тh1і Тh2. Вони включають В-лімфоцити в проліферацію і диференціювання, що забезпечує накопичення відповідного клону зрілих антитілопродуцентів - плазматичних клітин, а також відіграють посилюючу роль у реакціях клітинного імунітету (Moretta et. al., 1981; Петров Р. В., 1987).

Т-еффектори - клітини, під впливом чужерідних антигенів формують клон сенсибілізованих лімфоцитів - кілерів. Вони відповідають за клітинні форми імунної відповіді (реакції ГЗТ, відторгнення трансплантанта, специфічний лізис клітин мішеней in vitro, протипухлинний і противірусний імунітет).

Т-супресори гальмують включення В-лімфоцитів у проліферацію і диференціювання, гальмують розвиток ГЗТ, формування цитотоксичних Т-лімфоцитів. Виділяють специфічні і неспецифічні Тs. Зниження їхньої функції відіграє патогенетичну роль у формуванні аутоімунних і алергічних захворювань. Підвищення функціональної активності Тs веде до розвитку імунодефіцитних станів, а також онкологічних захворювань.

Т-ампліфайери (підсилювачі) виконують роль помічників в імунологічних реакціях клітинного типу.

Т-диференціюючі лімфоцити регулюють диференціювання стовбурних клітин у мієлоїдному або лімфоїдному напрямку, а також впливають на їхню міграцію і проліферацію.

Основним маркером Т-лімфоцитів є рецептор для еритроцитів барана, що дозволяє ідентифікувати їх в тесті спонтанного Е-розеткоутворення. У нормі в периферичній крові людини - 55-60% Т-лимфоцитів. Про функціональний стан Т-лімфоцитів судять по реакції бласттрансформації лімфоцитів на вплив мітогенів (Вершигора А. Е., 1980) /3/.

Другою великою популяцією лімфоцитів у периферичній крові, яка складає 25-30%, є В-лімфоцити. В-лімфоцити у птахів розвиваються в сумці Фабриціса, у людини - під впливом невідомого чинника. Вони генерують на 3 типи клітин - що продукують антитіла IgM, IgG і IgA.

В-клітини відповідають за гуморальний імунітет. Завдяки наявності на поверхні В-лімфоцитів імуноглобулінових детермінант, рецепторів до Fe-фрагмента IgG і третьому компоненту комплементу (С3) їх можна ідентифікувати за допомогою комплементарного (ЕАС) розеткоутворення. Про функціональну активність В-лімфоцитів судять по реакції бласттрансформації на вплив мітогенів, гемагглютинації, рівню імуноглобулинів у сироватці крові.

Популяція В-лімфоцитів складається із декількох типів В-клітин. В-хелперів, що посилюють функцію деяких субпопуляцій Т-лімфоцитів і В-супресорів (категорія незрілих В-клітин), що пригнічують як клітинний, так і гуморальний імунітет. Вони гальмують синтез ДНК і проліферацію попередників антитілопродуцентів, функцію деяких субпопуляцій Т-лімфоцитів, відповідь лімфоцитів на мітогени.

Розрізняють також нульові клітини (0-лімфоцити) - лімфоцити, що не несуть маркерів, подібних до Т- і В-клітин. Нульові клітини складають 10-20% від загальної кількості лімфоцитів периферичної крові людини. Ця субпопуляція клітин не є однорідною, а містить у собі ще L- і К-лімфоцити та природні кілери (NК-клітини), які розрізняються між собою за функцією та антигенними маркерами.

NК-клітини здійснюють протипухлинний захист, лізують і елімінують бактеріальні і вірусні антигени і разом із К-клітинами відіграють важливу роль у підтримці гомеостатичної рівноваги в організмі.

Існує незначна частина лімфоцитів (Д-лімфоцити), які мають одночасно маркери Т- і В-лимфоцитів. Природа і функції їх остаточно не з'ясовані.

Для нормальної імунної відповіді необхідні макрофаги. Антиген оброблений макрофагом, розпізнається Т-хелперами. Т-хелпери за допомогою 2-х сигналів включають В-лімфоцити в антитілогенез. Кооперація макрофагів, Т- і В-лімфоцитів і їх механізм взаємодії докладно описані Петровим Р.В.(1976, 1987).

Відомо, що при впливі на організм ксенобіотиків, у реакцію включаються як клітинні й гуморальні механізми імунітету, так і неспецифічні фактори захисту організму. Неспецифічні фактори захисту виникли у філогенезі значно давніше, ніж специфічна реактивність, і включаються в знешкодження різноманітних ксенобіотиків раніше від імунологічних (специфічних) факторів. Неспецифічні фактори тісно пов'язані з механізмом імунної відповіді. Порушення процесу фагоцитозу, активності комплементу веде до порушення реагування імунної системи.

У зв'язку з цим, вивчення механізму токсичної дії хімічних речовин на імунну систему організму без урахування стану неспеціфічної резистентності буде неповним, оскільки неспецифічна резистентність та імунна система складають єдиний механізм реактивності, що включають стереотипні і специфічні реакції.

Неспецифічна реактивність організму містить у собі механічні, фізичні, клітинні і гуморальні фактори.

Механічні фактори