РЕФЕРАТ

на тему:

“Медицина в Україні в 18 – 20 столітті”

План

1. Внесок українських медиків у світову медицину.

2. Розвиток хірургії у 18 – 20 столітті в Україні.

3. Розвиток клінічної медицини в 18 – 20 століттях в Україні.

4. Розвиток інших напрямків медицини в 18 – 20 століттях в Україні.

Використана література.

Українські медики внесли вагомий вклад у скарбницю світової медицини.

Нестор Максимович-Амбодик (1744—1812), родом з Полтавщини, по закінченні Київської академії і Петербурзької госпітальної школи, дістав докторський диплом у Страсбургу. Протягом 24 років він уперше викладав російською мовою акушерство в медичних школах Петербурга, написав перший класичний підручник з акушерства, який мав, за тогочасним звичаєм, довгий заголовок: “Искусство повивання или наука о бабичьем деле, в коем кратко, но ясно толкуется, детородные женские части строение имеют, каким образом надлежит пособлять беременным при родах, роженицам после родов и новорожденным им младенцам во время младолетства; на 6 частей разделенная и многими рисунками снабженная”. Він першій увів демонстрацію оперативного акушерства на фантомі, виготовленому за його малюнками, запровадив у нас в практику акушерські кліщі.

Нестор Максимович був високоосвіченою людиною. Він написав ще “Врачебное веществословие или описание целительных растений...” з прегарними власними малюнками, “Анатомо-физиологический учебник”, в якому подав багато нових термінів, підручник з ботаніки, ботанічний словник.

Сміливо для тих часів звучав епіграф Н.Максимовича до його підручника акушерства, як критика політики “всемогутньої самодержиці” Катерини ІІ, яка заселяла кращі землі Подніпров’я і Поволжя німецькими колоністами: “Здравый рассудок повелевает больше о размножении народа прилежным соблюдением новорожденных детей, чем население необработанной земли неизвестными пришельцами”.

Данило Самойлович (1746–1811), закінчивши Київську академію й Петербурзьку госпітальну школу, служив спочатку полковим лікарем. У 1780 році дістав докторський диплом у Лейдені. Після цього він майже весь час працював на Україні, ведучи боротьбу з чумними епідеміями, які вибухали в різних місцевостях нашого краю. Самойлович був близькою людиною до всемогутнього в ті часи на Україні князя Потьомкіна, що давало йому можливість широко і з великим успіхом здійснювати противочумні заходи, йому належить багато праць російською і французькою мовами, присвячених, головним чином, вивченню чуми.

Самойлович у своїх працях переконливо довів, що чума не переноситься “міазмами”, що є наслідком життя різних органічних речовин, як це було визнано тогочасною наукою, а передається при безпосередньому контакті з хворим. Самойлович запропонував для медичних працівників запобіжне щеплення проти чуми подібно до дезінфекції варіоляції. Він розробив нові методи ізоляції і дезінфекції при чумних епідеміях, які не вимагали спалювання будинків і речей захворілих, від чого в ті часи тяжко матеріально терпіло населення уражених місцевостей. Своїми працями вія багато сприяв проведенню санітарних заходів у російській армії.

Самойлович робив наполегливі спроби за допомогою патологоанатомічних розтинів і мікроскопічних досліджень знайти збудника чуми. Зрозуміло, що ці спроби через недосконалість тогочасної мікроскопічної техніки не могли увінчатися успіхом. Данила Самойловича було обрано членом 12 іноземних академій. Не був він лише членом Петербурзької академії.

Оскільки Данило Самойлович не працював у вищих медичних школах, цього видатного вченого скоро було забуте і майже не згадувалося в працях з історії медицини. Навіть дата його смерті точно не відома. За одними авторами, він помер у Москві в 1805 році, за іншими, більш вірогідними, він помер на своєму посту – в боротьбі з чумою в м. Таганрозі в 1811 році.

Одночасно з Д. Самойловичем велику роботу по оздоровленню армії, по організації здорового побуту солдатів у мирний і воєнний час проводив штаб-лікар Юхим Білопольський.

Юхим Білопольський народився в 1753 році, в родині козака. Закінчивши Чернігівську колегію, вчився в Петербурзькій госпітальній школі. Здійснював організацію заходів по охороні здоров’я солдатів. Пізніше Білопольський працював під керівництвом Д. Самойловича в приморських госпіталях на Чорному морі.

Данило Веланський (справжнє прізвище – Кавунник, 1774–1847), родом з Чернігівщини, закінчив Київську академію і Петербурзьку госпітальну медичну школу. Три роки вдосконалювався в Німеччині, звідки повернувся гарячим прихильником ідеалістичної філософії Шеллінга. В 1817–1837 рр. – професор фізіології і загальної патології Петербурзької медико-хірургічної академії. Будучи видатним промовцем і популяризатором, він скоро став визнаним представником натурфілософії в Росії.

Природа, за Веланським, є “проявление абсолютного универса”, в сонові її лежить “невидимая и неощутимая сущность”. Усі природничі науки, зокрема і фізіологія, які вивчали на досліді, на його думку, відбивають лише зовнішнє в явищах природи і не спроможні виявити внутрішню суть. З цих позицій він і написав “Основное начертание общей и частной физиологии или езінф органического мира”.

Петро Загорський (1764–1846), родом з Чернігівщини, закінчив госпітальну медичну школу, здобув ступінь доктора медицини і хірургії в Петербурзькій медико-хірургічній академії. Протягом 33 років очолював кафедру анатомії, одночасно провадив, як це було в звичаї тих часів, і лікувальну роботу.

В своїх анатомо-дослідних роботах Загорський широко використовував порівняльну анатомію, відкидав преформізм у розвитку організму. Будучи прихильником епігенезу, він з цієї позиції розробляв учення про виродливості, використовуючи великий музей виродків при Академії наук, який систематизував і привів до ладу. Загорськии написав класичний підручник з анатомії (“Сокращенная анатомия или руководство к строению человеческого тела”, 2 ч., 1802 р.). На цьому підручнику виховувалося багато поколінь лікарів. Загорський створив школу анатомів, які викладали цю дисципліну майже в усіх вищих медичних школах. Під час святкування 50-річного ювілею діяльності Загорського з коштів, зібраних його учнями, був створений фонд для присудження відомої в історії анатомічної науки премії