РЕФЕРАТ

на тему:

„Зміст та завдання особистої гігієни в сучасних умовах. Особиста гігієна медичного працівника”

План

1. Гігієна в сучасних умовах

2. Особиста гігієна і гігієна праці медичних працівників.

Висновки.

Використана література.

1. Гігієна в сучасних умовах

Слово "гігієна" походить від грецького слова, яке перекла-дається як "той, що приносить здоров'я".

Гігієна - це наука, що вивчає закони впливу на організм окре-мих людей і цілих колективів соціальних, природних і штучних чинників навколишнього, а також внутрішнього середовища для виявлення закономірностей позитивного і негативного їх впливу на організм, здійснює на цій підставі наукове розроблення запобіжних і оздоровчих заходів, спрямованих на ліквідацію чи зменшення до безпечних величин (гігієнічних нормативів) впливу негативних чин-ників або, навпаки, на широке використання позитивних чинників для збереження, оздоровлення і зміцнення здоров'я як окремої людини, так і цілих колективів, усього людського суспільства.

Це визначення відомого українського вченого, академіка багатьох акаде-мій наук України і світу, одного з фундаторів кафедри загальної гігієни Тернопільської медичної академії ім. І.Я. Горбачевського, ректора і завідувача кафедри гігієни Українського національного медичного університету ім. О.О.Богомольця професора Є.Г. Гон-чарука.

Гігієна займає особливе місце в системі медичних знань. Але спочатку треба сказати, що таке медицина взагалі. Медици-на - це система наукових знань і практичної діяльності, метою якої є зміцнення і збереження здоров'я, продовження життя людей, профі-лактика і лікування хворих. Медицина поділяється на дві галузі: лікувальну і профілактичну.

Об'єктом вивчення лікувальної медицини є хвора людина, метою - лікування і зміцнення здоров'я, або полегшення страж-дань хворого, дослідження і встановлення діагнозу, призначення і контроль за лікуванням. Медичні працівники середньої і вищої ла-нок працюють індивідуально з кожною хворою людиною.

Другим надзвичайно важливим напрямком медицини є профі-лактична медицина. Це колективна медицина, або гігієна. Об'єк-том вивчення гігієни є практично здорові люди, тобто люди, які без обмежень здатні повністю виконувати свої біологічні й соці-альні функції. Гігієна займається здоров'ям здорових людей (індиві-дуальним здоров'ям), здоров'ям колективів практично здорових людей, людності країни (громадським здоров'ям), популяції. Зав-дання профілактичної медицини (гігієни) виконують лікарі й се-редні медичні працівники: гігієністи, санітарні лікарі, помічники санітарних лікарів з певних розділів гігієни. Гігієну часто назива-ють медичною екологією, або екологією людини.

Робота лікарів-кураторів і робота гігієністів тісно пов'язані. Так, працюючи в умовах сільської чи міської дільниці, промислово-го підприємства, дитячого садка, школи чи іншого закладу, лікар-куратор поряд із лікувально-діагностичною завжди проводить профілактичну роботу (наприклад, здійснює щеплення проти ін-фекційних захворювань, розробляє заходи щодо виникнення про-фесійних отруєнь і захворювань тощо). Разом з тим, лікар-профілактик розробляє індивідуальні та колективні профілактичні за-ходи, спрямовані на збереження та зміцнення здоров'я не тільки здорових, а й хворих людей. Наприклад, вирішуючи питання гігієни лікувально-профілактичних закладів, надаючи невідклад-ну допомогу хворим і потерпілим, працюючи лікарями-профпато-логами в медико-санітарних частинах промислових підприємств, лікарями-інфекціоністами, лікарі-профілактики виконують суто ліку-вальну роботу.

Досить яскраво і влучно мету гігієни сформулював засновник експериментальної гігієни в Англії Едмунд Парке: "Гігієна як наука переслідує велику і благородну мету - зробити розвиток людського організму найбільш досконалим, життя найбільш сильним, згасан-ня найбільш уповільненим, а смерть найбільш віддаленою".

Мета гігієни полягає у збереженні й зміцненні здоров'я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільства у цілому. Як суспільство, так і людина по-різному ставиться до роботи спеці-алістів лікувальної і профілактичної медицини. За правильно вста-новлений діагноз хвороби, уважне лікування, видужання кожен пацієнт вдячний лікарю-куратору, чого не скажеш стосовно гігієніста. Це пов'язано з тим, що впровадження профілактичних заходів час-то викликає незадоволення як окремих осіб, так і колективу в ціло-му, оскільки виконання санітарних приписів часто вимагає матері-альних затрат, а ефект їх проявляється далеко не відразу.

Гігієна пройшла довгий і тернистий шлях, поступово наближаю-чись до дійсного розуміння шкідливого впливу зовнішнього середовища на людський організм і необхідності змін його в оздоровчих цілях.

Основним об'єктом вивчення гі-гієни завжди була здорова людина, а показником стану "здоров'я" - здоров'я здорової людини. "Здоров'я" є катего-рією соціальною, оскільки належить насамперед цілій групі людей, людсько-му суспільству, а не окремій людині.

2. Особиста гігієна і гігієна праці медичних працівників

Робота середніх медичних працівників (медичних сестер, аку-шерок, фельдшерів) пов'язана з обслуговуванням і доглядом за хво-рими в стаціонарних, амбулаторних умовах і вдома. Вона включає створення і контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних умов і проведення протиепідемічних заходів, починаючи з обстеження хворого, прийому в лікувальний заклад, лікування й одужання.

Для самостійної роботи студентам пропонують схеми обсте-ження умов праці старшої медичної сестри (схема може бути вико-ристана і для інших медичних працівників) і перевірки санітарно-протиепідемічного режиму в лікарняному закладі.

Схема санітарного обстеження кімнати і робочих умов старшої медичної сестри

1. Назва закладу, адреса, телефон.

2. Прізвище, ім'я та по батькові завідувача відділення та стар-шої медичної сестри.

3. Планування:

а) місце у складі приміщень;

б) зв'язок з палатами та лікувально-діагностичним блоком.

4. Розміри: довжина, ширина, висота, кубатура.

5. Частини кімнати:

а) підлога: матеріал, забарвлення, санітарний стан;

б) стіни: оздоблення, санітарний стан;

в) вікна: форма, орієнтація, розмір, особливості рами, на-явність фрамуг або кватирок, їх величина, стан вікон, наявність штор або фіранок, їх санітарний стан.

6. Освітленість:

а) природне освітлення: світловий коефіцієнт, коефіцієнт гли-бини закладання; КПО;

б) штучне освітлення загальне: світильники, їх кількість, арматура та її стан, напрямок світлового потоку, загаль-на потужність, питома потужність, штучне освітлення місцеве,} світильники та їх характеристика, потужність.

7. Опалення:

а) система;

б) вид;

в) температура нагрівних поверхонь;

г) розподіл температури.

8. Вентиляція:

а) система;

б) вид;

в) режим.

9. Мікроклімат:

а) температура повітря;

б) відносна вологість повітря;

в) швидкість руху повітря;

г) радіаційна температура.

10. Обладнання:

а)