ПЛАН

1. Гігієнічні вимоги до одягу

2. Гігієнічні вимоги до тканин, їх призначення

3. Гігієнічні вимоги до дитячого одягу та професійного вбрання

4. Гігієна взуття

Використана література

1. Гігієнічні вимоги до одягу

З'явившись на ранніх етапах зародження людського су-спільства, одяг пройшов значну еволюцію.

Нині основними компонентами пакету одягу вважають такі шари: білизна (1-й шар), костюми і плаття (2-й шар) та верхній одяг (3-й шар).

За призначенням і характером використання розрізняють одяг повсякденний побутовий (у тому числі дитячий), професій-ний (спецодяг), спортивний, військовий, лікарняний, обрядо-вий тощо.

До повсякденного побутового одягу ставляться такі гігієнічні вимоги:*

Забезпечувати оптимальний підодяговий мікроклімат і спри-яти установленню теплового комфорту людини.*

Не утруднювати дихання, кровообіг і рухи людини, не зміщу-вати і не стискувати внутрішні органи та частини опорно-рухового апарату.*

Буги достатньо міцним, легко чиститися від зовнішніх і внутрішніх забруднень.*

Не містити токсичних домішок, що виділяються в навко-лишнє середовище, не мати фізичних і хімічних властивос-тей, які несприятливо впливають на шкіру і людський організм у цілому.*

Мати порівняно невелику масу (до 8—10 % маси тіла людини).

Важливим показником якості та гігієнічних властивостей одягу є підодяговий мікроклімат. За температури навколиш-нього середовища 18—22 °С рекомендуються такі його пара-метри: температура підодягового повітря 32,5—34,5 °С, віднос-на вологість — 55—60 %, концентрація діоксиду вуглецю — до 1—1,5 %.

2. Гігієнічні вимоги до тканин, їх призначення

Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, ха-рактеру її фактури та розкрою одягу. Для виготовлення тка-нин для одягу використовуються текстильні волокна різного походження (натуральні, хімічні). Натуральні органічні волок-на — найдавніший вид тканинних матеріалів, їм притаманні високі гігієнічні властивості. Вони можуть бути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозні) органічних волокон належать бавовна, льон, си-заль, джут, прядиво та ін. До органічних волокон тваринного походження (білкові) належать вовна і шовк. Для виготовлен-ня деяких видів спецодягу можуть використовуватися неор-ганічні (мінеральні) волокна, наприклад азбест.

Останніми роками все більшого значення і поширення на-буває інша група текстильних волокон — хімічні. Як і нату-ральні, вони можуть бути органічними і неорганічними. Про-те останні застосовуються тільки для виготовлення спеціаль-них видів одягу.

Тому основну групу волокон хімічного походження склада-ють органічні. Вони можуть бути штучними і синтетичними. До штучних належать: віскозні, ацетатні, триацетатні та казеї-нові. Ці волокна отримують шляхом хімічної переробки целю-лози та інших вихідних матеріалів природного походження.

Синтетичні волокна створюються завдяки хімічному син-тезу з продуктів нафти, вугілля, газу, іншої органічної сирови-ни. За своїм походженням і хімічною структурою синтетичні волокна можуть бути гетероцидними і карбіцидними. До гетероцидних належать поліаміди (капрон, нейлон, перлон, ксилон та ін.), поліефірні (лавсан, терилен, дакрон та ін.) та поліуре-танові. До карбіцидних належать полівінілхлоридні (хлорин, вінол), полівінілспиртові (вінілон, куралон) та поліакрилнітрильні (нітрон, орлон).

Гігієнічні переваги або недоліки тих чи інших тканин на-самперед залежать від фізико-хімічних властивостей вихідних волокон. Серед цих властивостей важливе гігієнічне значення мають повітропроникність, паропроникність, вологомісткість, гігроскопічність та теплопровідність.

Однією з найважливіших у гігієнічному відношенні власти-востей тканини є її гігроскопічність, яка характеризує здатність волокон тканини поглинати водяну пару з повітря і поверхні тіла та за певних умов утримувати її. Гігроскопічність пере-дусім залежить від природи волокон, характеру їх перепле-тення і товщини тканини. Найбільшу гігроскопічність мають вовняні тканини (20 % і більше), що дозволяє їм зберігати ви-сокі теплозахисні властивості навіть унаслідок зволоження. Мінімальну гігроскопічність мають синтетичні тканини. Важливою характеристикою тканин, особливо тих, що використо-вуються для виготовлення білизни, сорочок, платтів, прости-радл та рушників, є їх властивість убирати крапельно-рідку вологу. Показником цієї властивості може бути капілярність тканини, яка найвища у бавовняних і льняних тканин (110— 120 мм/год і більше).

У звичайних температурно-вологісних умовах бавовняні тканини утримують 7—10 %, льняні — 9—11 %, вовняні — 13— 16 %, ацетатні — 4—5 %, віскозні — 11—13 %, капронові — 2— 4 %, лавсанові — 1 %, хлоринові — менше ніж 0,1 % вологи. Волога тканина має високу тепломісткість і тому значно швид-ше поглинає тепло від тіла, сприяючи його охолодженню і переохолодженню.

Важливе гігієнічне значення мають і такі властивості тка-нин, як здатність пропускати ультрафіолетове випромінюван-ня, відбивати видиме світло, випаровувати вологу з поверхні. Ступінь прозорості синтетичних тканин для ультрафіолетово-го проміння високий і досягає 70 %. Інші тканини пропуска-ють ультрафіолетове проміння значно менше (до 0,1—0,2 %).

Донедавна найпоширенішими були тканини з природних волокон. Вони продовжують зберігати своє значення й зараз. Основною гігієнічною перевагою тканин із натуральних воло-кон є їх висока гігроскопічність і добра повітропровідність.

Властива бавовняним і льняним тканинам висока гігро-скопічність робить їх найбільш бажаними для виготовлення білизни і білизняних виробів. Особливо великі гігієнічні пере-ваги має вовняна тканина. Їй властиві висока пористість (75— 85 %) і гігроскопічність. Поглинаючи велику кількість вологи, вовняна тканина при цьому зберігає значно більшу, ніж інші види тканини, пористість. Випаровування поглиненої вологи відбувається повільно, і, отже, меншою є втрата тепла. Су-купність перелічених чинників визначає низьку тепло-провідність вовняної тканини і забезпечує дуже добрі її теп-лозахисні властивості.

Особливу увагу гігієністів останнім часом привертають син-тетичні тканини. Зараз більше ніж 50 % різних видів одягу виготовляється із синтетичних тканин або з домішками синте-тичних волокон.

Значному поширенню синтетичних тканин сприяє низка їх позитивних властивостей: механічна міцність, стійкість до ви-тирання, впливу хімічних і біологічних чинників, антимікробні властивості, еластичність тощо.

Однак синтетичним тканинам властиві й суттєві недоліки. Одним із найбільших слід визнати їх надзвичайно низьку гігро-скопічність. Унаслідок цього піт та інші виділення шкіри май-же не вбираються у волокна синтетичної тканини,