а скупчу-ються в повітряних порах, гальмуючи повітрообмін і погіршую-чи теплоізоляційні властивості тканини. За високої температури навколишнього повітря створюються умови, що сприяють перегріванню, за низької температури — охоло-дженню. Тому, з гігієнічної точки зору, синтетичні тканини не бажано використовувати для білизняних виробів.
Синтетичні тканини мають й інші недоліки, Вони здатні затримувати неприємні запахи, гірше перуться (після звичай-ного прання бактеріальне обсіменіння є у 2—3 рази вищим, ніж у звичайної тканини). Можлива деструкція компонентів волокон унаслідок їх хімічної нестабільності, а також міграція в навколишнє середовище і підодяговий простір таких компонентів синтетичних тканин, як капролактан, акрилонітрил, сполук хлору та інших речовин, здатних подразнювати шкіру та справляти резорбтивний і алергічний вплив.
Завдяки своїй низькій гігроскопічності синтетичні волокна набувають високих електроізоляційних властивостей (поверх-невий опір досягає 10—100 Ом). Це може призводити до на-громадження і тривалого перебування на поверхні матеріалу електричних зарядів. Унаслідок носіння синтетичних виробів може створюватись електростатичне поле напругою до 4000— 5000 В/см, у той час допустимою вважається напруга статич-ного електричного поля не більше ніж 250—300 В/см. Більша частина синтетичних тканин унаслідок тертя об шкіру люди-ни заряджається негативно, що може шкідливо впливати на організм людини. Позитивна полярність електричних зарядів може бути досягнута змішуванням тканин різного походження.
Не слід використовувати синтетичні тканини для білизни новонароджених, а також дітей ясельного, дошкільного і мо-лодшого шкільного віку. Зокрема, під час виготовлення пов-. зунків і колготок допускається домішка не більше ніж 20 % синтетичних і ацетатних волокон.
Різні компоненти пакету одягу виконують різні функції. Отже, різні і гігієнічні вимоги до тканин, що є основою для їх виготовлення.
Головним фізіолого-гігієнічним призначенням натільної білизни (перший шар пакету одягу) є поглинання поту та інших виділень шкіри, добра вентиляція простору між шкірою і пер-шим шаром одягу. Тому тканини, що їх використовують для натільної білизни, повинні насамперед мати високу гігроскопічність, бути гідрофільними та повітро-паропроникними. Найбільше цим вимогам відповідають натуральні тканини, во-локна яких є гідрофільними і мають високу гігроскопічність. Небажано використання синтетичних тканин для натільної білизни ще й тому, що хімічні компоненти такої тканини внаслі-док безпосереднього дотику до шкіри можуть негативно впли-вати на неї, спричиняючи подразливий та алергічний ефекти. Білизна з деяких синтетичних тканин (наприклад, хлоринова) або з їх домішками може використовуватись у холодну пору року, за низьких температур навколишнього середовища, коли потовиділення обмежене.
Костюми, сорочки та плаття (другий шар одягу) мають за-безпечувати оптимальний підодяговий мікроклімат, сприяти випаровуванню вологи в повітря з білизни і відповідати ха-рактеру роботи, що виконується. У гігієнічному відношенні важливою умовою для другого шару одягу є його висока паропровідність. Для виготовлення костюмів та інших видів дру-гого шару одягу можна використовувати як натуральні, так і синтетичні тканини.
Проте найдоцільнішим слід вважати застосування зміша-них тканин (наприклад, лавсан у суміші з вовною), яким при-таманні поліпшені сорбційні властивості, знижена електризованість, висока паропровідність і низька теплопровідність, вони поєднані з добрими експлуатаційними властивостями і зовнішнім виглядом.
Головне функціональне призначення верхнього одягу (третій шар одягу) — захист від холоду, вітру, несприятливих погодних умов тощо. Тканина для верхнього одягу повинна мати низьку теплопровідність, велику вітростійкість, вологонепро-никність, низьку гігроскопічність та стійкість до витирання. Цим вимогам найбільше відповідає натуральне хутро. Однак доцільно використовувати і комбінації різних тканин (наприк-лад, поєднувати верхній, вологозахисний, шар із синтетично-го та натурального хутра або вовни, що їх використовують для виготовлення пальт, курток, плащів).
Останніми роками широкого застосування набуває анти-мікробна (бактерицидна) білизна. Як бактерицидні засоби в ній можуть застосовуватися препарати нітрофуранового ряду, гексахлорофен, іони міді, срібла та ін.
3. Гігієнічні вимоги до дитячого одягу та професійного вбрання
Унаслідок менш досконалого механізму терморегуляції, знач-но більшого, ніж у дорослих, питомого співвідношення величи-ни поверхні тіла та одиниці його маси, більш інтенсивного пе-риферичного кровообігу, діти швидше охолоджуються в холодну пору року і перегріваються в літню. Тому їхній одяг повинен мати більш високі теплоізоляційні властивості взимку і сприя-ти тепловіддачі влітку. При цьому дуже важливо, щоб одяг був вільним, проте не громіздким, не перешкоджав рухам, не спри-чиняв зрушень у кістково-м'язових сполучних тканинах. У ньо-му має бути якомога менше рубців та грубих швів.
Різні природно-кліматичні умови визначають особливості гігієнічних вимог до одягу для населення. У суворих кліматич-них умовах особлива увага приділяється забезпеченню висо-ких теплозахисних і вітрозахисних властивостей одягу. Для цього широко застосовуються неткані утеплювачі із синте-тичного волокна, різні синтетичні тканини та їх суміші з нату-ральними.
Основними вимогами до одягу в умовах жаркого клімату є високі повітропроникність та гігроскопічність, низька тепло-провідність, вільний покрій, переважно світлі тони. Найбільш придатні для такого одягу натуральні тканини (бавовна, льон, вовна).
4. Гігієна взуття
Крім повсякденного побутового одягу, широко використо-вуються спеціальні види одягу, що їх застосовують для індиві-дуального захисту під час роботи в умовах дискомфортного мікроклімату, впливу несприятливих чинників виробничого середовища тощо. Для цього створено численні набори комп-лектів одягу для працівників різних професій (механізаторів сільського господарства, гірників, мисливців і оленеводів, аві-аторів, нафтовиків, будівельників, лісорозробників, працівників хімічної і атомної промисловості та ін.).
Основним функціональним призначенням численних різно-видів побутового і спеціального взуття є захист ніг від механічних пошкоджень, охолодження або перегрівання, забруд-нення, укусів комах, тварин, а також впливу інших несприят-ливих фізичних, хімічних і біологічних чинників.
За призначенням розрізняють побутове (домашнє, літнє, зимове, повсякденне, святкове та ін.), спортивне, спеціальне робоче, дитяче, військове та лікувальне (ортопедичне та ін.) взуття. У поєднанні з одягом взуття є важливим атрибутом нашого туалету, воно має велике естетичне значення, відбива-ючи культуру,