Всяка протидія організму тим змінам, що у нього подразнення холодом, може бути посилена двома шляхами: або сильними передуючими рухами, або розігріванням.

Залежно від температури тіла, реакція на охолодження може бути різноманітна, і вона тим інтенсивніша, чим теплішим було тіло до прикладання холодної води. На цій підставі перед загартувальною процедурою, яка забирає тепло, засто-совуємо іншу, що приносить тепло, - гарячий душ. "Всяке тіло повинно підходити до холодної води тільки будучи теплим" так говорили засновники водолікування.

Таким чином, розігрівання тіла перед впливом холоду є найголовнішим чинником загартування. Успіх процедур Які загартовують, залежить від таких чинників:

1. Чим більше, у відомих межах, зниження температури під час загартувальної процедури, тим сильнішою є відповідна реакція організму.

2. Чим швидше і енергійніше забирається тепло, тим швид-ше відбувається повторне підняття температури. Довготрива-ле, поступове забирання тепла має, як наслідок, більш повільну і менш інтенсивну реакцію, ніж коротке охолодження водою низької температури.

3. Стан тілесної теплоти до охолодження впливає на відпо-відне підвищення температури організму. Попередньо розігрі-тий організм людини реагує сильніше, ніж холодний.

4. Поєднання холоду з механічним впливом посилює відпо-відну реакцію організму. Зайве охолодження викликає в організмі руйнівний стрес, який виявляється в лихоманковому стані і мерзлякуватості (у крайньому випадку - непритомність) після проведення загартувальних процедур.

5. Поведінка людини, яка загартовується, після забирання тепла впливає на швидкість появи реакції: пасивність її упов-ільнює, а рух посилює і прискорює.

6. Основна ознака правильності проведення загартуваль-ної процедури - одержання швидкої і досконалої відповідно реакції організму. Людина яка загартовується, позбавлена р зику і небажаних ускладнень.

7. Рекомендується починати будь-яке загартовування щоб виникали слабкі або середні відповідні реакції органі які зміцнять організм, а не послаблять за принципом стресу. Навіть П. Іванов починав своє загартування поступово й обережно, привчаючи організм до все більш і більш жорсткого і сильного впливу холоду.

Використана література

1. Сестринское дело, том 1 / Под ред. А.Ф. Краснова. - Самара: ГП "Перспектива", 1998. - 368 с.

2. Укрепление здоровья и санитарное просвещение. "ЛЕМОН". Учебные материалы по сестринскому делу. ВООЗ. - Европейское региональное бюро, 1996. - 52 с.

3. Жизнь, здоровье й окружающая среда. "ЛЕМОН". Учебные материалы по сестринскому делу. ВООЗ. - Европейское ре-гиональное бюро, 1996. - 76 с.

4. Голяченко О.М., Сердюк А.М, Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. - Тер-нопіль, 1997. - 328 с.

5. Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології. - К: Кий. - С.6-13; - С.26-34.

6. Сестринська справа. За ред. професора Шевчука М.Г. - К.:3до-ров'я, 1992. - С.88-95.