Курсова робота на тему:

“Амбруаз Паре – хірург-реформатор”

П л а н :

Амбруа Паре – французький хірург-реформатор.

Освіта.

Внесок хірурга у лікування вогнепальних поранень.

Вклад лікаря у акушерську діяльність.

Роль діяльності Амбруаза Паре.

Амбруаз Паре (1509 чи 1510 – 1590) – французький хірург і акушер, реформатор хірургії, один з «батьків» сучасної хірургії. Народився у Бур-Ерсан біля Лаваля.

Інтерес до хірургії виник у Паре після того, як він був присутній на операції, що проводив знаменитий фахівець з видаленню каменів Кало. Парі відправився в Париж, де надійшов у медичну школу, слухав лекції в Коллеж де Франс.

Лікарської освіти не одержав, учився хірургічному ремеслу в Парижеві, в “Отель-Д’є”, де числився підсобним цирульником. Відвідував заняття в анатома Я. Сильвиуса й операції хірургів “Отель-Д’є” протягом трьох років.

З 1536 р. служив в армії як цирульник-хірург, брав участь у її походах, він став справжнім військовим хірургом діючої армії. Удосконалив і багато в чому змінив методи лікування вогнепальних раней, відмовивши від їхнього варварського випалювання розпеченим чи залізом киплячим олією і використовуючи накладення пов'язок і мазей. Повернувши в 1539 з армії, здав іспит на звання „майстра цирюльника-хирурга”.

У 1545 р. опублікував свою першу працю по військовій хірургії – "Спосіб лікувати вогнепальні рані, а також рані, нанесені стрілами, списами й ін." (La Mthode de traicter les playes), написану на старофранцузській мові, а не на латині).

Повернувши в Париж, практикував як хірург і акушер. У 1549 м, опублікував працю – "Посібник з витягу дитин, як живих, так і мертвих, із черева матері”. У 1554 р. був прийнятий у братерство хірургів-практиків. Не маючи лікарського звання, він став хірургом і акушером при дворі короля (1559) і головним хірургом “Отель-Д’є”. Був особистим хірургом чотирьох французьких королів – Генріха II, Франциска II, Карла IX і Генріха III. У 1573 опублікував працю „Дві книги про хірургію” (Deux Livres de chirurgie).

Найбільшою науковою заслугою Амбруаза Паре є його внесок у лікування вогнепальних поранень. Він відмовився від прийнятого в середньовічній медицині припікання їхнім розпеченим чи залізом заливання киплячим розчином ("бальзамом") і вперше застосував для цього чисту пов'язку. Він поліпшив техніку і результати ампутацій, застосувавши перев'язку судин замість їхнього перекручування, з чи тиски припікання, створив ряд нових інструментів; першим діагностував перелом шийки стегна. Запропонував спеціальні пов'язки, бляшані корсети, що коригує взуття для лікування переломів і вивихів, скривлення хребта, клишоногості, а також складні ортопедичні прилади – штучні суглоби із системою зубчастих коліс для верхньої кінцівки, протези нижніх кінцівок і ін. Хоча йому не удалося особисто здійснити більшість запропонованих їм ортопедичних удосконалень, але детальні малюнки Амбруаза Паре зіграли істотну роль у наступному розвитку ортопедії. Для поліпшення кровообігу він застосував масаж. Його узагальнюючий праця "Регламент наданні допомоги пораненим" (1594) повторно перевидавався і служив основним лікарським посібником з питань військової хірургії.

В акушерстві Амбруаз Паре застосовував і описав поворот на ніжку (даний прийом, як і перев'язка судин у хірургії, застосовувалися окремими лікарями в Древній Індії й в елліністичному Єгипті, але були забуті в середні століття), а також кесареве перетин при смерті породіллі (забуте після Сорана Эфесского). Не володіючи латинню, Амбруаз Паре усі свої добутки писав на рідній французькій мові, що послужило приводом для одного з головних обвинувачень. Висунутих проти нього представниками офіційної науки – професорами Паризького університету які не могли простити колишньому цирульнику його виняткової лікарської і наукової слави і безуспішно домагалися позбавлення його посади і заборони публікації його праць.

Діяльність Амбруаз Паре зіграла виняткову роль у становленні хірургії як наукової дисципліни і перетворенні хірурга-ремісника в повноправного лікаря-фахівця. Збори праць Амбруаз Паре в обробленому виді опубліковано французьким хірургом Ж. Мальгенем (1840 -1841).

Паре успішно застосовував при операціях перев'язування судин ниткою, довів, що проводити ампутацію необхідно в здорових тканинах, уперше застосував ампутацію в області суглоба, резекцію ліктьового суглоба. Запропонував і описав безліч ортопедичних пристосувань і бандажів. Ввів у хірургічну практику операції по виправленню роздвоєної («заячої») губи, розробив метод відновлення розщепленого неба («вовчої пащі»), удосконалив лікування переломів, запропонував використовувати протези кінцівок, удосконалив багато хірургічних інструментів. Нововведення Парі в акушерстві стали основою сучасної практики родопомочі. Умер Парі в Парижеві 20 грудня 1590.

Л і т е р а т у р а :

1. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю.,- Історія медицини. К. 1991

Верхратський С.А., – Історія медицини. М. 1983

Петровський Б.В. Большая медицинская энциклопедия, М., – 1982.