Курсова робота на тему:

“Значення праць Галена для розвитку анатомії ”

П л а н :

Життєвий шлях Галена.

Перші і найголовніші описи Галена щодо анатомії людини.

Гален у терапії .

Випадки з життя відносно медицини (хірургії).

Висновок.

Література.

Гален (Galenys, 131-210) народився в м. Пергамі (Мала Азія), був сином відомого архітектора Нікона, людини високоосвіченої не лише в своїй галузі. Діставши ґрунтовну загальну освіту, Гален вивчає медицину в Пергамі, багато подорожує і продовжує навчання в Смірні, Корінфі, Олександрії. У своїй практичній діяльності користувався винятковою популярністю, був двірським медиком кількох імператорів.

За блискуче виконання обов’язків двірського лікаря імператор Марк Аврелі нагородив його золотою медаллю на золотому ланцюжку.

Гален розглядав медицину не як звичайне ремесло. Справжній лікар, вважав він, повинен бути освіченою людиною, філософом (Quod optimus medicus sit – quoque philosophus). Щоб опанувати медицину, потрібно довго і наполегливо вчитися. Учнів медичної школи методиста Фейсала в Римі, які навчались основ медицини за 6 місяців, він назвав “фессалівськими віслюками”.

Гален зневажливо ставився до своїх колег, називав їх неуками, шахраями. “Між розбійниками і римськими лікарями не існує іншої різниці, як тільки та, що перші в горах, а другі в Римі роблять свої ганебні вчинки”, -- писав він про них. Взагалі, скромність не була йому властива. У своїх працях він багато говорить про свої блискучі діагнози і безпомилковість. “Займаючись медициною до старості, я до цього дня не мав приводу червоніти за призначене мною лікування і діагноз, -- що, бувало з найславнозвіснішими лікарями”.

Свої праці він порівнював з працями Гіппократа. “Гіппократ накреслив шляхи в медицині, а я виправив і удосконалив їх, як Цезар Траян удосконалив комунікаційні шляхи в римській державі”.

На противагу Епікурові й Асклепіаду, які вважали, що організм людини, як і все в природі, є випадкове скупчення атомів, що утворились без участі надприродних сил, Гален дивився на організм як дивне творіння, побудоване з майстерністю, що перевершують всі людські можливості і є найкращим підтвердженням існування вищого розуму. Як і Аристотель, він вважав, що все в природі розумне, все має своє призначення.

Положення Аристотеля “природа все робить доцільно” було для Галена основним. З нього він виходив у своїй дослідницькій роботі. У трактаті “Про доцільність частин людського тіла”, які складається з 17 великих розділів, досліджуючи функції того чи іншого органа, того чи іншого життєвого процесу, він не ставив для себе питання, чому і як відбувається цей процес, а намагався лише з’ясувати, для чого він призначений вищим розумом.

Основу життя організму людини становлять, на його думку, душа, яка є часткою всесвітньої душі – пневми. Ця пневма з повітрям надходить у легені, з них – у серце, звідки розноситься по тілу артеріями.

Стінки лівого серця товщі і важчі за стінки правого, за Галеном, для того, щоб утримати серце у вертикальному положенні і врівноважити незначну масу пневми, увібраної з повітря і розрідженої нею крові в лівому серці з більшою масою крові у правому. У стінках вен, на думку Галена, є пори, щоб кров могла проникати крізь них і живити тіло. Що ж до стінок артерії, то вони, навпаки, щільні, щоб краще утримувати легку пневму, що міститься в них. Центром кровоносної системи Гален вважав не серце, а печінку: кров, що утворюється в печінці, розноситься через серце по тілу, і вона не вертається назад, а в печінці утворюється наступна партія крові, яка вбиратиметься тілом. Ця схема була загальновизнаною доти, доки працею В.Гарвея на було доведено кровообіг (1628р.).

Гален перший описав окістя, м’язи спини, участь в акті дихання шийних, міжреберних м’язів і діафрагми, відзначив пасивність самих легенів, описав головний апарат і залежність його функцій від поворотної гілки блукаючого нерва. Проводячи дослід на тваринах, переважно на свинях і мавпах, Гален довів існування рухових і чутливих нервів. Перерізуючи спинний мозок по сегментах, він показав випадіння в наслідок цього різних функцій. Центром психічного життя, в своєму, звичайно, розумінні, він визнав мозок. “Мозок міститься в черепі подібно до великого царя, під захистом фортеці, оточений усіма органами чуттів, як сторожею і почтом, і це змушує думати, що в цій частині вмістище душі”. Він вважав, що основою мислення є лише те, що сприймається через чуття, - “nihil est in intelectu, quod non prius fuerit in sensu”.

Гален розрізняв 7 черепних нервів. Усі інші нерви він також пов’язував з мозком. На підставі своїх експериментів на тваринах і він зміг з’ясувати, що стільки кишок, артерій, матки неоднорідні, а складаються з кількох шарів, що в м’язах розгалужуються нерви.

У терапії Гален додержувався принципу: для підтримування здоров’я користуватися подібним до подібного, для лікування хворих – протилежним протилежному. Гален наводить багато різних лікувальних засобів і радить взагалі в лікарській практиці широко застосовувати їх:“Populus remedia cupit – народ любить ліки”. Самих лише рослинних ліків він наводить 473, багато мінеральних, зокрема залізо, мідь, миш’як, сірку, олово. Гостро висловлюється проти призначення з лікувальною метою сечі, калу, менструальної крові, що в його час і аж до XVIII ст. в лікувальному вжитку. При виготовлені ліків з рослин Гален перший почав брати певні вагові і об’ємні для настоїв, екстрактів, відварів. Ці ліки у фармакопеях досі називаються галуновими препаратами. При хірургічних операціях Гален рекомендує судини перев’язувати лігатурами з шовку або струнами, а