Міністерство Охорони Здоров’я України
Реферат:
“Життя і діяльність Д.Ф. Гамалія.”
П л а н :
Освіта діяльність Гамалія.
Невидимі мікроби.
Відкриття бактеріологічних станцій.
Останні роки життя.
Значний вплив на розвиток вітчизняногo мікробіології мав М. Ф. Гамалія.
Микола Федорович Гамалія (1859—1949) народився в Одесі. Його дід, лікар М. Л. Гамалія (1749—1830), написав у 1782 р. першу монографію про сибірку, яка була перекладена німецькою мовою. Микола Федорович Гамалія закінчив Одеський університет i Петербурзьку військово-медичну академію, працював в Одесі протягом 49 років. Разом з I. I. Мечниковим заснував в Одесі першу в Pocії бактеріологічну станцию з антирабічним відділом.
Гамалія описав паралітичну форму сказу, вдосконалив метод щеплення проти цієї хвороби. В 1887 р. у Франції i Англії розпочалась кампанія проти Пастера. Навіть на засіданнях Академії наук у Парижі відкрито звинувачували Пастера в тому, що він своїми щепленнями заражає сказом і губить людей. Пастер викликав у Париж Гамалію і, лише діставши від нього вели-кий перевірений матеріал, що підтвердив ефективність методу, зміг довести всю безпідставність злісних наклепів. На прохання Пастера Гамалія їздив в Англію, де перед авторитетною комісією довів важливість i дієвість антирабічіних щеплень Пастера.
За час роботи в Одесі Гамалія відкрив холероподібних вібріонів у птахів («вібріон Мечникова»); під час спалаху в Одесі чуми в 1901 р. він довів роль корабельних щурів у поширенні цієї хвороби.
Ще в 1899 р. Гамалія висловив думку про «невидимих мікробів» як збуд-ників раку. Вірусної теорії раку він дотримувався до кінця свого життя.
У 1912 р. М. Ф. Гамалія переїздить до Петербурга, працює керівником Віспощепного інституту імені Дженнера, вдосконалюі метод виготовлення віспяного детриту. Після Великої Жовтнево соціалістичної революції він є ініціатором запровадження в кpaїні обов'язкового загального віспощеплення, яке і було введено декретом, підписаним В. I. Леніним 10 квітня 1919 р. Гамалія довів вірусну природу чуми рогатої худоби та інфекційної анемії у коней; заклав основи вчення про бактеріолізини-бактеріофаги. За своїм світоглядом Гамалія був послідовним матеріалістом.
У 1898 р. М. Ф. Гамалія спостерігав розчинення культур стафілокока під впливом виявленого ним фактора, який він назвав бактеріолізином. Канадський учений Ф. Д'Еррель (1873—1949) у 1907 р., продовжуючи роботи Гамалії, назвав бактеріолізини бактеріофагами, вважаючи, що лізис бактерій спричинюється невидимими живими антагоністами бактерій, існування яких у 1890 р. допускав ще I. I. Мечников. Погляд Д'Ерреля на бактеріфаги як на живих антагоністів бактерій з винайденням електронного Мікроскопа підтвердився. Бактеріофаги знайшли застосування при лікуванні інфекційних хвороб i в xipypгії при лікуванні ран.
Л і т е р а т у р а :
1. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю.,- Історія медицини. К. 1991
Верхратський С.А., - Історія медицини. М. 1983
3. Мулановський М.П., - Історія Медицини. М. 1969