ПИРОГОВ Микола Іванович (1810-1881) - великий вітчизняний лікар і вчений, що видається педагог і суспільний діяч; один з основоположників хірургічної анатомії й анатомо-експериментального напрямку в хірургії, воєнно-польовій хірургії, організації і тактики медичного забезпечення військ. Петербурзької академії наук (1847), почесний член і почесний доктор багатьох вітчизняних і іноземних університетів і медичних суспільств.

У 1824 р. (у віці 14 років) Н. И. Пирогов надійшов на мед. ф-т Московського ун-та, де серед його вчителів були анатом X. И. Лодер, клініцисти М. Я. Мудре, Е. О. Мухін. У 1828 р. закінчив ун-т і надійшов у числі перших "професорських студентів" у Дерптский професорський інститут, створений для підготовки професорів з "природних росіян", що успішно закінчили ун-ты і вступні іспити, що витримали, при Петербурзькій академії наук. Спочатку мав намір спеціалізуватися по фізіології, але в зв'язку з відсутністю цього профілю спеціальної підготовки зупинив свій вибір на хірургії. У 1829 р. одержав золоту медаль Дерптского (нині Тартуского) ун-та за виконане в хірургічній клініці проф. И. Ф. Мойера конкурсне дослідження на тему: "Що потрібно мати на увазі при перев'язці великих артерій під час операцій?", у 1832 р. захистив докт. дисертацію на тему: " чиЄ перев'язка черевної аорти при аневризмі пахової області легко здійсненним і безпечним утручанням". У 1833-1835 р., завершуючи підготовку до професури, Н. И. Пирогов знаходився у відрядженні в Німеччині, удосконалювався в анатомії і хірургії, зокрема в клініці Б. Лангенбека. Після повернення до Росії в 1835 р. працював у Дерпте в клініці проф. И. Ф. Мойера; з 1836 р. - екстраординарний, а з 1837 р. ординарний професор теоретичної і практичної хірургії Дерптского ун-та. У 1841 р. Н. И. Пирогов створив і до 1856 р. очолював госпітальну хірургічну клініку петербурзької Медико-хірургічної академії; одночасно складався гл. лікарем хірургічного відділення 2-го військово-сухопутного госпіталю, директором по технічній частині Санкт-Петербургского інструментального заводу, а з 1846 р. директором створеного при Медико-хірургічній академії Інституту практичної анатомії. У 1846 р. Н. И. Пирогова затвердили

в званні академіка Медико-хірургічної академії.

У 1856 р. Н. И. Пирогов залишив службу в академії ("через хворобу н домашнім обставинам") і прийняв пропозицію обійняти посаду попечителя Одеського навчального округу; з цього часу почався 10-літній період його діяльності в області освіти. У 1858 р. Н. И. Пирогова призначають попечителем Київського навчального округу (у 1861 р. він звільняється по стані здоров'я). З 1862 р. Н. И. Пирогов - керівник молодих росіян учених, відряджених у Німеччину для підготовки до профессорско-преподавательской діяльності. Останні роки життя (з 1866 р.) Н. И. Пирогов провів у своєму маєтку в селі Вишня біля Вінниці, відкіля виїжджав як консультанта по військовій медицині на театр воєнних дій під час франко-прусской (1870-1871) і російсько-турецької (1877-1878) воєн.

Наукова, практична і суспільна діяльність Н. И. Пирогова принесла йому світову лікарську славу, незаперечне лідерство у вітчизняній хірургії і висунула його в число найбільших представників європейської медицини середини 19 в. Наукова спадщина Н. И. Пирогова відноситься до різних областей медицини. У кожну з них він вніс істотний вклад, що дотепер не утратив свого значення. Незважаючи на більш ніж вікову давнину, праці Н. И. Пирогова продовжують уражати читача оригінальністю і глибиною думки.

Класичні праці Н. И. Пирогова "Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасций" (1837), "Повний курс прикладної анатомії людського тіла, з малюнками (анатомія описово-фізіологічна і хірургічна)" (1843-1848) і "Ілюстрована топографічна анатомія розпилів, проведених у трьох напрямках через заморожене людське тіло" (1852-1859); кожний з них був визнаний гідним Демидовской премії Петербурзької академії наук і з'явився фундаментом топографічної анатомії й оперативної хірургії. У них викладені принципи пошарового препарування при вивченні анатомічних областей і утворень і приведені оригінальні способи підготовки анатомічних препаратів - розпилювання заморожених трупів ("крижана анатомія", початок який було покладено И. В. Буялъским у 1836 р.), висікання з заморожених трупів окремих органів ("скульптурна анатомія"), що в сукупності дозволило визначати взаиморасположение органів і тканин з точністю, недоступної при колишніх методах дослідження.

Вивчаючи матеріали великого числа розкриттів (ок. 800), проведених їм під час спалаху холери в Петербурзі в 1848 р., Н. И. Пирогов установив, що 1фи холері первинно уражається жел.-киш. тракт, і висловив вірний здогад про шляхи поширення цього захворювання, указавши, що збудник хвороби (по термінології того часу миазма) надходить в організм із їжею і питвом. Результати своїх досліджень Н, И. Пирогов виклав у монографії "Патологічна анатомія азіатської холери", виданої в 1849 р. на франц. мові, а в 1850 р. на росіянині і відзначеної Демидовской премія Петербурзької академії наук.

У докт. дисертації Н. И. Пирогова, присвяченій техніці перев'язки черевної аорти і з'ясуванню реакцій судинної системи і всього організму на це оперативне втручання, були викладені результати експериментального вивчення особливостей коллатерального кровообігу після операції і способи зменшення хірургічного ризику. До дерптскому періоду відноситься і монографія Н. И. Пирогова "Про перерізання ахиллового сухожилля як оперативно-ортопедичний засіб" (1840), у якій викладений ефективний метод лікування клишоногості, охарактеризовані біол. властивості згустку крові і визначена його леч. роль у процесах заживання раней.

Н. И. Пирогов перший серед вітчизняних учених виступив з ідеєю пластичних операцій (спробна лекція в Петербурзькій академії наук у