РЕФЕРАТ

на тему:

„Фітотерапія дихальної системи”

Ще з часів сивої давнини люди використовували лікарські рослини для зцілення різноманітних недуг. Не втратило свою актуальність лікування рослинами і у нинішній час. Саме тому ми пропонуємо вашій увазі короткий огляд фітотерапевтичних підходів у кардіології.

Лікувальні властивості рослин залежать від наявності в них різноманітних за хімічною структурою і терапевтичною дією речовин. Найважливішими з них є білки й амінокислоти, нуклеїнові кислоти, алкалоїди, вуглеводи, крохмаль, клітковина, слизи, глікозиди, сапоніни, жири і жирні олії, ефірні олії, воски, гіркоти, феноли, флавоноїди, дубильні речовини, смоли, вітаміни тощо.

У різноманітті лікарських рослин, що використовуються у кардіологічній практиці, найчастіше зустрічаються такі активні речовини:

Алкалоїди – виявляють спазмолітичну дію (атропін і папаверин), стимулюють дихальний та серцево-судинний центри (кофеїн, теобромін), мають сечогінну (діуретичну) дію, знеболюючу (морфін). До алкалоїдоносних рослин належать: блекота чорна, беладона, мак снотворний, чистотіл, тютюн.

Серцеві глікозиди – сприятливо діють при серцевій недостатності і є дуже важливими ліками, які застосовуються лише офіцинально виготовленими препаратами і у чітко визначених лікарем дозах. Рослини, що містять серцеві глікозиди, не можна використовувати безпосередньо, бо при цьому неможливо точно дозувати кількість глікозиду. Крім цього глікозиди в них часто супроводяться токсичними речовинами. Серцеві глікозиди містяться у свіжих листках червоної і шерстистої наперстянок, в морській цибулі, листі олеандра, свіжих листках конвалії, горицвіті весняному, в насінні строфанту. До глікозидів належать і сапоніни, котрі корисні через їх сечогінний ефект. Сапоніни містяться в листі берези, плюща і підбілу, корені солодки.

Ефірні олії або інші ліки, що їх містять мають судинорозширюючу дію, особливо на судини нирок, що зумовлює їх сечогінний ефект, мають спазмолітичну дію. До ефіроолійних рослин належать валеріана, фенхель, кріп, коріандр, лаванда, меліса, м`ята, петрушка, ялівець.

Флавоноїди – їх дія полягає у регулюванні стану капілярів, зокрема вони підвищують їх проникливість при атеросклерозі, тим самим сприяючи зниженню і нормалізації артеріального тиску, їм приписують сечогінну, спазмолітичну дію, вони приводять до розширення коронарних судин, зменшення згортання крові. Найвідоміші у фітотерапії флавоноїди: рутин, гесперидин, кверцитин, гіперозид. Джерелами флавоноїдів є квіти арніки, листя берези, квіти бузини чорної, ромашки, хвощ польовий.

Збуджуючі засоби – стимулюють діяльність окремих органів та тканин чи цілого організму через збудження центральної нервової системи (ЦНС). Камфора стимулює діяльність серця і дихання, ефедрин зумовлює стимуляцію симпатичної нервової системи. До збуджуючих і тонізуючих речовин відносять сполуки женьшеню, аралії маньчжурської, елеутерококу колючого, левзеї, арніки, лимоннику китайського, родіоли рожевої.

Сечогінні засоби. Чай, кава, какао мають сильні діуретичні властивості завдяки кофеїну, котрий зумовлює розширення ниркових судин. Сечогінну дію виявляють такі рослини: кукурудза, оман, плоди ялівцю, морська цибуля, насіння петрушки, собача кропива звичайна, хвощ польовий та інші.

Способи приготування лікарських форм із рослин є різноманітними. Застосовують водні витяжки – настої і відвари, дещо рідше – екстракти (концентровані витяжки), які виготовляються із готової, сухої сировини за допомогою води, спирту, спиртоводних та спиртоефірних сумішей. Листя, квіти, інші частини рослин, що є лікарською сировиною, заливають окропом на 10-20 хвилин, потім настій проціджують, п`ють гарячим або холодним. Кора, корені, кореневища, задерев`янілі стебла і деревина повинні набрякнути у воді і екстрагуватися повільно, тому їх заливають водою кімнатної температури, настоюють протягом 5-8 годин, потім кип`ятять 15 хвилин.

В аптечній мережі широко представлені фітопрепарати у вигляді рідких та сухих екстрактів, настоянок, готових крапель, чаїв різноманітної дії, таблеток.

У лікуванні захворювань серцево-судинної системи фітотерапія, поряд із традиційними лікарськими препаратами, є важливим засобом швидшого досягнення періоду стабілізації та тривалого його утримання.

Гіпертонічна хвороба та нейроциркуляторна дистонія

Основні лікарські рослини, що застосовують у лікуванні цих патологій, наступні:

1. Валеріана лікарська. Використовують кореневища з коренями. Препарати валеріани зменшують збудливість і підвищують функціональну діяльність ЦНС, регулюють серцеву діяльність, знижують артеріальний тиск; застосовують при вегетоневрозах, для профілактики та лікування стенокардії та гіпертонії в початкових стадіях. Входить до складу заспокійливого чаю. Застосовують у формі настою (2,5 столових ложки подрібненого кореневища на 200 мл окропу) – 2-3 столові ложки 3-4 рази на день; настоянки (аптечна форма); густого екстракту; крапель “Корвалол”. Найбільший ефект досягається при систематичному та тривалому їх використанні. Ознаки передозування: відчуття пригніченості загального стану, біль голови, сонливість, нудота, пригнічення травлення.

2. Меліса лікарська. Заготовляють листя, екстракти з котрого мають виражену седативну, протиспастичну та тонізуючу дію. Застосовують при загальному нервовому збудженні, безсонні, порушеннях ритму серця, змінах артеріального тиску під впливом емоційних збудників. Листя меліси найчастіше застосовують в поєднанні з м`ятою, ромашкою, валеріаною, глодом та ін. Готують настій листя (3 чайні ложки на склянку окропу, настоювати 15 хвилин), випивають теплим перед сном. Можна приготувати ароматичний вітамінний салат: на один пучок редьки взяти одну морквину, пів головки капусти, невелику цибулину, олії і солі та посипати подрібненим листям меліси лікарської.

3. М`ята перцева. Використовують траву і листя. Препарати м`яти мають седативну та слабку гіпотензивну дію. Ментол, що міститься у ній, використовують як легкий рефлекторний судинорозширювальний засіб. Застосовують такі лікарські форми: настій (пів столової ложки сировини на 200мл окропу) вживають по пів склянки 2-3 рази на день; ментол по 2-3 краплі 5% спиртового розчину; валідол; “краплі Зеленіна”; корвалол.

4. Півонія незвичайна. Використовують кореневища з коренями. Настоянку півонії незвичайної застосовують як седативний засіб, при вегетативно-судинних порушеннях різного походження. Лікарські форми: настоянка (10г суміші коріння і трави у співвідношенні 1:1,