РЕФЕРАТ

на тему:

„Ін’єкції”

План

1. Поняття ін’єкції.

2. Ін’єкційні розчини.

3. Безпека ін’єкцій.

4. Технологія ін'єкційних розчинів

Література.

1. Поняття ін'єкції

Спосіб введення в організм лікарських речовин або діагностичних засобів за допомогою шприца з голкою. Ін'єкції проводять в основному внутрішкірно, підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно. Роблять ін'єкції також в артерії, до органів (наприклад, внутрісердечно), в спинномозковий канал -- ці види ін'єкцій складні, проводить їх тільки спеціально навчений лікарський персонал.

Ін'єкції застосовують для швидкого досягнення лікувального ефекту і точності дозування ліків, для створення максимальної концентрації препарату в потрібній області, при неможливості застосування ліків всередину (відсутність лікарської форми для прийому всередину, порушення функції травного тракту), а також при спеціальних діагностичних дослідженнях.

Підшкірні і внутрішньом'язові ін'єкції слід проводити в певні ділянки тіла, де немає ризику пошкодити кровоносні судини або нерви, наприклад, під шкіру підлопаткових областей, живота, зовнішніх поверхонь верхніх кінцівок, в область верхнього зовнішнього квадранта області сідниці (сідницю в думках розділяють на 4 частини -- 2 верхні і 2 нижні, ін'єкцію проводять в ту з верхніх частин, яка знаходиться ближче до боків). Для ін'єкції краще всього застосовувати одноразові шприци і голки, при їх відсутності бажано для кожного члена сім'ї мати свій шприц.

Багаторазовий шприц миють з милом в проточній воді, при цьому бажано розібрати поршень на частини. Після цього поршень збирають, голку насаджують на канюлю, набирають в шприц воду і промивають голку. Для стерилізації шприца слід мати спеціальну металеву коробочку -- стерилізатор, а також пінцет для збірки шприца. Вимитий шприц, голку, пінцет (шприц -- у розібраному вигляді, окремо поршень, окремо скляний циліндр, куди набирається розчин) кладуть в стерилізатор, наливають майже до країв кип'ячену воду і кип'ятять протягом 40 хвилин з моменту закипання води (час до закипання не вважається). Після закінчення стерилізації обережно зливають частину води, руки миють з милом, протирають спиртом, дістають з води пінцет, не торкаючись руками частин шприца і голки. Пінцетом виймають спочатку скляний циліндр, потім -- поршень. Циліндр тримають в руках, поршень за допомогою пінцета обережно всувають всередину циліндра. Потім витягують за допомогою пінцета голку і надягають її на канюлю шприца (якщо передбачається вводити масляний розчин, голка надягає, коли ліки вже набрані в шприц). Торкатися руками голки не можна.

Рідкі лікарські розчини насмоктують в шприц з скляної ампули або флакона через голку, а масляні розчини -- без голки. Набравши розчин, шприц тримають голкою догори, і, поволі висуваючи поршень, виштовхують з нього повітря і частину розчину так, щоб в ньому не залишилося міхурів повітря, оскільки навіть маленький міхур його може викликати нагноєння при внутрішньошкірній або підшкірній ін'єкції і закупорку судини (емболію) -- при внутрішньовенній. Ділянка шкіри, намічений для ін'єкції, ретельно протирають ватою, змоченою спиртом або йодом. Місце проколу шкіри після будь-якого виду ін'єкцій обробляють розчином йоду або ж на 2-3 хвилини прикривають змоченою в спирті ватою.

Техніка і місце ін'єкції залежать від її вигляду. При внутрішньошкірній ін'єкції тонку голку вводять в товщу шкіри під гострим кутом на незначну глибину. При правильній постановці голки після введення розчину утворюється невелике округле піднесення, що нагадує лимонну кірку. При підшкірній ін'єкції голку вводять на глибину 2-3 см в складку шкіри, затисненої між пальцями. Ліки, приготовані на фізіологічному розчині, всмоктуються швидко, на маслі -- поволі.

Внутрішньом'язові ін'єкції проводять на більшу глибину, ніж підшкірні, і в певні анатомічні області, звично в сідницю, рідше в зовнішню поверхню стегна. Шприц беруть в праву руку першим, другим і третім пальцями, різким рухом правої руки перпендикулярно до поверхні шкіри уколюють голку в товщу м'яза на глибину 4-6 см. Після цього підсмоктуючим рухом поршня перевіряють, чи не потрапила голка в судину (якщо потрапила, в шприц засмоктується кров). Потім натискають на поршень і поволі вводять лікарський засіб. Необхідно стежити, щоб голка не ввійшла дуже глибоко (тобто до муфти на голці, в цьому випадку вона може обломити), для цього мізинець правої руки поміщають на місце з'єднання голки з муфтою, це з'явиться своєрідним обмежувачем при уколі голки -- до місця з'єднання голки з муфтою залишиться невеликий проміжок.

При правильній техніці ускладнення спостерігаються рідко. При недотриманні її гущавині всього можуть виникнути: некроз (розпад) тканин при попаданні препарату в навколишні тканини, місцеві запальні і загальні інфекційні процеси при порушенні правил асептики. Перед проведенням процедури слід знати, чи немає у хворого алергії до лікарських препаратів, призначених в ін'єкціях (при появі висипу, неприємних відчуттів в місці ін'єкції, утрудненні дихання і інших проявах слід перш за все довести до відома лікуючого лікаря і до його вказівок не застосовувати даний засіб). Перед забором медикаменту в шприц слід уважно прочитати на етикетці його назву, концентрацію і дозу. Необхідно строго дотримувати правила асептики. Голки і шприци після вживання ретельно промивати і стерилізувати, по можливості використовувати одноразові шприци і голки.

2. Ін'єкційні розчини

Ін'єкційні розчини — ліки, що вводяться в організм за допомогою шприца з порушенням цілісності шкірних і слизистих покривів, є порівняно новою лікарською формою. Ідея введення лікарських речовин через порушений шкірний покрив виникла в 1785 р., коли лікар Фуркруа за допомогою спеціальних лез (скаріфікаторів) робив на шкірі насічки і в одержані ранки втирав лікарські речовини.

Вперше підшкірне уприскування ліків було здійснене на початку 1851р. російським лікарем військового госпіталю Владикавказа Лазаревим. У 1852 р. Правацем