РЕФЕРАТ

на тему:

„Ішемічний інсульт”

План

1. Поняття на види ішемічного інсульту.

2. Діагностика ішемічного інсульту.

3. Клініка та лікування ішемічного інсульту.

Найчастіше спостерігаються два типи ішемічного інсульту: - тромботичний, зумовлений первинною тромботичною окклюзією мозкових судин. Розвивається зазвичай у судині, просвіт котрої звужений в результаті атеросклерозу, наприклад, у сонній чи базилярній артерії. Слід зазначити, що хоч атеросклероз сонної артерії може бути причиною її первинної тромботичної окклюзії, та частіше це джерело емболії внутрішньочерепних артерій; - емболічний, зумовлений емболією з віддаленого джерела (найчастіше з серця – близько 20 % всіх ішемічних інсультів). Кардіогенна емболія може виникати при миготливій аритмії чи інфаркті міокарду, протезованих клапанах, інфекційному ендокардиті, кардіоміопатії, міксомі передсердь. Рідше джерелом емболів стають виразкові атеросклеротичні бляшки в дузі аорти і гирлі магістральних судин. Трапляється, що причиною ішемічного інсульту буває тромбоз мозкових вен, еритроцитоз, менінговаскулярний сифіліс, артеріїти при туберкульозі і колагенозах, розшаровуюча аневризма аорти. Взагалі близько половини всіх ішемічних інсультів стається внаслідок ураження великих судин – дуги аорти, брахіоцефальних артерій чи великих внутрішньочерепних артерій, а четверта частина всіх ішемічних інсультів (лакунарний інфаркт) – при ураженні дрібних (40-80 мкм в діаметрі) внутрішньочерепних артерій.

Діагностика. Щоб встановити діагноз хворому з ураженням головного мозку і призначити правильне лікування, лікар має насамперед з’ясувати, чи це гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК), якщо так, то який характер інсульту – геморагічний чи ішемічний, і, відповідно, локалізацію крововиливу чи басейн ураженої судини. Як відомо, ГПМК стається внаслідок інфаркту мозку (близько 80 % випадків), внутрішньомозкового кровообігу (10 %), субарахноїдальгого крововиливу (5 %), нез’ясована причина у 5 % випадків. Отже, ішемічний інсульт зустрічається в середньому у 5-6 разів більше, ніж геморагічний. Діагностують ішемічний інсульт за: - даними анамнезу, який збирають зі слів родичів, оточуючих чи самого хворого. Раптовий та гострий, на протязі кількох секунд чи хвилин, розвиток стійкого неврологічного дефіциту у вигляді рухових, чутливих, мовних порушень у осіб, як правило, старших 45 років на фоні значного емоційного, фізичного напруження, одразу після сну або приймання гарячої ванни, при високому чи низькому артеріальному тиску дозволяє досить точно поставити діагноз гострого порушення мозкового кровообігу. Додаткова інформація про наявність у хворого будь-яких судинних захворювань (нещодавно перенесений інфаркт міокарду, миготлива аритмія, атеросклероз судин нижніх кінцівок і т. д.) чи факторів ризику роблять початковий діагноз більш достовірним. -неврологічного обстеження. Неврологічний огляд хворого при поступленні має бути стислим і включає в себе оцінку рівня свідомості (шкала коми Глазго), стан зіниць і окорухових нервів, рухової, а якщо можливо, і чутливої сфери, мови. На користь ішемічного інсульту свідчать різке зниження АТ нижче робочих цифр, тахікардія, зниження пульсації периферичних і магістральних артерій, асиметрія АТ на кінцівках, периферичні шуми при аускультації магістральних артерій, блідий колір обличчя, спокійне дихання. Одразу ж після огляду проводиться КТ головного мозку (тому хворих з ГПМК рекомендується госпіталізовувати в клініки з необхідною діагностичною апаратурою). -лабораторними даними. Основні діагностичні заходи для хворих з ГПМК (незалежно від характера інсульту): 1. Аналіз крові клінічний з підрахунком кількості тромбоцитів, гематокрит. 2. Визначення групи крові, резус-фактора. 3. Аналіз крові на ВІЛ. 4. Аналіз крові на HBs-антиген. 5. RW. 6. Біохімічний аналіз крові: цукор, сечовина, креатинін, білірубін, АСТ, АЛТ, холестерин, тригліцириди, ліпопротеїди високої і низької щільності. 7. Електроліти (калій, натрій), осмолярність плазми. 8. Газовий склад крові, КЛС. 9. Скринінг-дослідження системи гемостазу: фібриноген, фібринолітична активність, тромбіновий час, протромбіновий тест з розрахунком міжнародного нормалізованого відношення, час згортання крові. 10. Аналіз сечі клінічний. 11. ЕКГ. 12. Рентгенографія органів грудної клітки. 13. Рентгенографія черепа. 14. Консультація терапевта. 15. Консультація офтальмолога. Додаткові діагностичні заходи (за показами): 1. Глікемічний профіль. 2. Глюкозуричний профіль. 3. Консультація ендокринолога. 4. ЕЕГ при наявності судомного синдрому Найважчим і відповідальним завданням є точна і швидка діагностика характера інсульту (крововилив чи інфаркт мозку), оскільки в гострий період захворювання саме від цього залежить тактика лікування. І, як свідчить практика, в середньому у кожного 4-5-го хворого діагноз інсульту, виставлений навіть досвідченим лікарем лише на підставі клінічних даних, виявляється помилковим. Тому особливо корисними як у діагностиці, так і диференційній діагностиці і прогнозуванні захворювання є слідуючі методи: - комп’ютерна томографія головного мозку (дозволяє відрізнити інфаркт від крововиливу); - магнітно-резонансна томографія; - транскраніальна допплерографія (оцінює стан мозкового кровообігу); - церебральна ангіографія (особливо при хірургічному втручанні); - сцинтиграфія та позитронно-емісійна томографія (дозволяють оцінити мозковий метаболізм, мають значення в стадії минучих порушень мозкового кровообігу та на початку інсульту). Взагалі комп’ютерна томографія мозку є міжнародним стандартом під час встановлення діагнозу інсульта. Стандартна КТ головного мозку без внутрішньовенного контрастування – сьогодні необхідний і доступний метод дослідження в гострішому періоді інсульту. Точність діагностики крововиливу при КТ практично 100 %. Вже в перші години інсульту КТ дозволяє встановити діагноз первинного внутрішньомозкового крововиливу чи субарахноїдального крововиливу. Для виключення паренхіматозної геморагії КТ головного мозку необхідно здійснювати на протязі кількох днів після інсульту, бажано протягом доби. Пізніше гематома поступово стає спочатку ізоденсною, а потім гіподенсною, і може мати вигляд давнього інфаркту. Якщо відсутні ознаки крововиливу на КТ та наявні відповідні клініко-анамнестичні дані, що свідчать про ГПМК ішемічної природи, діагноз інфаркта мозку можна виставити з великою точністю навіть за