ОСНОВНІ ЕТАПИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ

Ефективність хірургічного лікуван-ня багато в чому визначається адек-ватністю його анестезіологічного за-безпечення. Воно складається з таких етапів: передопераційний огляд та оцінка стану хворого, підготовка до операції та анестезії, проведення за-гальної анестезії, ведення раннього післяопераційного періоду.

У процесі знайомства з хворим тре-ба звернути увагу на його психічний стан і за наявності підвищеної збудли-вості збільшити дозу седативних засобів перед операцією. Слід з'ясовувати, чи є в нього шкідливі звички (куріння, алкоголізм, наркоманія), бо при цьо-му нерідко спостерігається стійкійсть до загальних анестетиків.

Час і спосіб уведення препарату |

Схема І |

Схема II

Напередодні

операції

перед сном —

через рот

Уранці

за 2 год

до операції —

через рот;

За 40 хв до

операції

внутрішньо-

м'язово або

за 5—10 хв

внутрішньо-

венне |

Фенобарбітал або етамінал-натрій

по 0,1 г, ноксирон — по 0,2 г;

хлордіазаноксин — по 10—15 мг

або тріоксазин — 0,3 — 0,5;

супрастин — по 20— 25 мг

Атропіну сульфат — по 0,3—0,7 мг,

або метадин — по 0,5—0,7 мг,

або скополаміну гідробромід —

по 0,25—0,5 мг,

промедол — по 20—40 мг, або

омнопон — по 20 мг, або

морфіну гідрохлорид — по 10 мг |

Фенобарбітал або

етамінал-натрій — по 0,2 г;

дипразин — по 25—30 мг або

димедрол — по 0,1 г,

діазепам — по 5—10 мг

Атропіну сульфат — по 0,3—0,7 мг,

або метадин — по 0,5—0,7 мг, або

скополаміну гідробромід — по

0,25-0,5 мг,

промедол — по 20—40 мг, або

омнопон — по 20 мг, або

морфіну гідрохлорид — по 10 мг,

або дроперидол — по 2,5 мг,

фентаніл — по 0,05 мг

Будь-яке планове оперативне втру-чання, яке проводиться під загальною анестезією, потребує певного рівня лабораторного та клінічного обстежен-ня. Якщо є дані про наявність інших захворювань, потрібна консультація відповідних фахівців.

Результати передопераційного об-стеження хворого визначають тактику анестезіолога до операції, під час її проведення та після неї. Для адекват-ного анестезіологічного забезпечення хірургічного втручання потрібно мати об'єктивну уяву про ступінь опера-ційного ризику. Ступінь ризику оці-нюють у балах. Об'єм та характер пе-редопераційної підготовки значною мірою визначаються тяжкістю основ-ного та супутнього захворювань.

Перед плановими оперативними втручаннями проводять такі заходи:

розмова анестезіолога з хворим про анестезію та операцію; обмеження прийому їжі перед операцією (не мен-ше ніж за 5—6 год), очисна клізма уве-

чері (напередодні операції) та зранку;

спорожнення сечового міхура; зняття з'ємних зубних протезів; медикамен-тозна підготовка (премедикація). Пе-ред екстреними хірургічними втручан-нями проводять очищення шлунка че-рез зонд.

Премедикацію проводять для зас-покоєння хворого, забезпечення його відпочинку перед операцією, зняття психічного напруження, нормалізації обміну речовин. Премедикація змен-шує втрати загальних анестетичних за-собів, запобігає появі небажаних нейровегетативних реакцій, побічній дії наркотичних засобів, гальмує са-лівацію, секрецію бронхів та потови-ділення. Використовують препарати, що володіють енергетичним потенці-юванням. Для поліпшення сну при-значають снотворні засоби, які також володіють певним седативним ефек-том, що посилюється призначенням транквілізаторів. Подібним чином діють наркотичні аналгетики. Вони значно підвищують поріг больової чут-ливості, зменшують необхідну концен-трацію анестетиків, бо потенціюють їх дію. Значною мірою седатив-ний ефект доповнюють деякі протигі-стамінні засоби з нерізким нейро-лептичним впливом. Всі ці препарати гальмують небажані нейрореф-лекторні реакції, однак повністю не замінюють холінолітичні засоби.

Як правило, у клініці використову-ють 2—3 схеми премедикації. У пропо-нованій схемі наведені середні дози за-собів для премедикації, що найчастіше застосовуються для пацієнтів з масою тіла 50—70 кг. Для ослаблених хворих, пацієнтів похилого та старечого віку дозу препарату відповідно зменшують. Найчастіше використовують премеди-кацію за схемою І. Вона розрахована на спокійних, урівноважених хворих, яким передбачається виконати не дуже травматичну і тривалу операцію. Пре-медикація за схемою II показана хво-рим з підвищеною збудливістю нерво-вої системи й інтенсивними обмінни-ми процесами (тиреотоксикоз), а та-кож у разі тривалого і травматичного оперативного втручання.

У разі тривалого і травматичного хірургічного втручання за ЗО— 40 хв до операції хворим разом із атропіну сульфатом внутрішньом'язово вводять 0,0025 г дроперидолу і 0,0005 г фснтанілу.

МАСКОВИЙ НАРКОЗ

Масковий наркоз використовують головним чином у хворих без виражених порушень дихальної, серцево-судинної систем та функцій паренхіматозних органів. Його можна використовувати тоді, коли немає потреби в релаксації м'язів і створенні положення, що ут-руднює вентиляцію легень. Масковий наркоз відкритим крапельним способом зараз використовують надзвичайно рідко. Його найчастіше проводять за напіввідкритим контуром. Масковий наркоз має такі недоліки:

1) збільшення мертвого простору;

2) тяжкість забезпечення про-хідності дихальних шляхів унаслідок можливого спазму голосової щілини у разі поверхневого наркозу, западан-ня язика і аспірації слизу, крові за глибокого наркозу;

3) позаяк релаксація м'язів за по-верхневого рівня наркозу не настає,

треба поглиблювати його до другого рівня хірургічної стадії, що супровод-жується пригніченням життєво важ-ливих функцій організму;

4) тяжкість забезпечення допоміж-ної і, особливо, штучної вентиляції ле-гень, оскільки у разі маскового нар-козу повітря може розтягувати шлунок;

5) неможливість проведення зне-болювання при багатьох оторинола-рингологічних, офтальмологічних і нейрохірургічних операціях, бо мані-пуляції анестезіолога можуть обмежи-ти дії хірурга.

Сучасний комбінований ендотрахе-альний наркоз позбавлений багатьох цих недоліків.

ЕНДОТРАХЕАЛЬНИЙ НАРКОЗ

На сьогодні знеболювання бага-тьох тривалих оперативних втручань здійснюється під ендотрахеальним наркозом. Порівняно з масковим нар-козом він має низку переваг:

1) запобігає спазмові голосової щілини, западанню язика, аспірації блювотних мас, крові, слизу, що за-безпечує прохідність дихальних шляхів;

2) створює оптимальні умови для проведення штучної вентиляції легень у будь-якому положенні хворого;

3) забезпечує можливість для широкого використання міорелак-сантів, досягнення розслаблення м'язів за поверхневого рівня наркозу з мінімальною токсичною дією анес-тетика на організм;

4) зменшує мертвий простір у ди-хальній системі наркозного апарата порівняно з масковим наркозом;

5) створює умови для активного відсмоктування з трахеї і бронхів слизу, гною, крові, детриту, блювотних мас;

6) дозволяє виключати з венти-ляції окремі ділянки легень за збере-ження її в